***
- Обережно!
Пройшовши стільки випробувань, Лю Руі та її супутники змагалися від кожного шероху. Місцеві творці були надзвичайно сильними, і будь - яка з них могла без труднощів стерти велику секту. Дівчинка, яка несподівано з’явилася перед ними, виглядала занадто підозріло і, мабуть, зовсім не була людиною.
— Назад! Чекайте зручної нагоди!
Люб’язні Руї та двоє подібних до дітей супутника дуже сильно накочувалися. У цю ж мить Тянсьйоцзи втупився на масив для мистецтва Астральних Небес у своїх руках: з появою дівчинки стрілка на ньому повела себе надзвичайно незвично.
"Невже..."
Тянсяоцзи знову глянув на Лін Сеер. У цей момент вона навмисно вивільнила ауру прихованого в ній божественного полум’я, яке майстер ворожіння відразу ж уловив. Його серце затремтіло від невимовного захоплення.
- Замісник глави палацу Лю, хапайте її! — Истоно заволил он.
Він помітив щось дивовижне: будь-яка смертна особа має визначену долю і зв'язок з законами небес та землі, але у неї доля була абсолютно чиста. Нехай зовні вона і походила на живу людину, її сутність була зовсім іншою. Тьянсьоцзи чітко зрозуміли, що перед ними не людина, а плотське тіло.
У такому місці людське обличчя могло стати лише неповторним. За словами дівчини, яка виходила з вогню ауре, вона мала величезну ймовірність втілити сонячне есенцію.
— Це сонячна есенція! Залізні башмаки істочешь — не знайдеш, а тут сама в руки йде! — У шаленому захваті викрикнув Тянсяоцзи.
- Це вона?
Лю Руі та двоє інших заступників палацу на мить поспішали, але обидва непримітних культиватора одночасно викинули вперед руки, намагаючись схопити Лін Сеер.
— Неважливо, чи вона, спочатку схопимо!
Ми візьмемо її, очистимо і доставимо у Дау - за таку нагороду нас щедро нагородить!
Коли Лін Сеер побачив, що з обох боків насувається гігантська ілюзорна долоня, то трохи поблезніла. У той же момент вона звернулася в потік полум'я і мітнулася вниз.
Коли я побачив це око, то побачили хижі очі Лю Руї.
— Це дійсно сонячна есенція! В погоню!
Після того як водоспад опустився, полум’я розлому на дно. Лю Руї з іншими постійно слідували за ним. Відтоді як вони спустилися у підземний світ під Піщаним Морем Погребованого Сонця, їм ще ніколи не посміхалася вдача. А тепер, як ніколи раніше, нагорода вже була дуже близька.
Лін Сеер відчувала, що її чотири переслідувачі висіли на хвості і не відривали очей. Нехай вона існувала тепер лише у формі духовного тіла, і Велика форма тут складала з нею єдине ціле. Якщо бути обережним, вона зможе заманити гостей у пастку.
Свисток!
Дівчинка юрхнула прямо в печеру.
— Тут хтось обитель, - пробурмотала Лю Руї, в мить опинившись біля входу з супутниками.
— Ця сонячна есенція навмисно заманює нас усередину, — з сумнівом промовив Тянсьоцзи. Злісні жахи підземного світу залякували його до напівсмерті, і навіть близькість того скарбу не могла заглушити липкий страх.
— Ну і нехай заманює! Це місце давно покинуто, його колишній господар давним-давно згинув. Ми обережно відрізали роль дитини заступника голови палацу.
— Тянсяоцзи, прорахуй шлях і веди нас, — наказала Лю Руї. - І навіть не думай впіймати. Заповімо сонячну есенцію - виведемо тебе звідси і приживимо відрубані кінцівки. Твоя секта Тяньцзі зможе і далі жити під заступництвом Дворца Дао Семи Зорами.
Тянсяоцзи смертельно побледив і в думках вирубався. Люди з Дворца Дао Семі Зірки були безжалісними: вони примушували його, позбавленого сил каліку, йти попереду і перевіряти пастки. Але він не посмів. Сонячна ессенція знайдена, а отже її цінність майже вичерпана. Ці троє могли кинути його на вірну смерть за будь - яку секунду.
Коли Астральні Небес і розрахунками стоять перед нами, Тянсьяоцзи рушили вперед до кам’яного залу.
Він пробурмотів, оцінюючи лінії майбутнього. Якщо б вони мали померти, то його доля відразу похитнулася б знаками скорої смерті.
Гуркот!
Коли вони перейшли, зачулило звук тріски. Лю Руї та інші швидко обернулися: важкі залізні ворота з гуркотом зачинилися.
- Що?
Руни спалахнули на смітниках. Лю Руі полоснула мечем, але бар'єр із світла легко відобразив її удар. Але на цьому шляху не було жодного глухого кута.
— Ми в пастці, — роздратовано проціджував схожий на дитину культиватор.
Руї кілька хвилин пильно дивилася на ворота, а потім перевела погляд вглиб печери:
— Без паніки. Сонячна есенція зникла, значить, тут є прихований прохід. Ми знайдемо вихід, але не обов’язково.
Тут не було антропоморфових монстрів чи стародавніх створінь. Сама по собі ізоляція несла смертельної загрози. До того ж сонячна есенція була десь поруч, і їх мета залишалася досяжною.
— Тянсяоцзи, негайно розрахуй їх і знайди вихід.
***
"Формація в цій обелітелі повинна утримати їх на деякий час. Шкода, що я не можу керувати цією нечистотою зовні, інакше заманила б їх прямо в печеру...» - пробурмотала Лін Сеер. Вона повернулася до підземного озера і подивилася на І Юня, зануреного у вивчення сувою.
Юнак сидів нерухомо, увійшов у стан найглибшого зосередження. Навколо нього постійно мерехтіли руни, а пальці в повітрі черпали невидимі візерунки. Спочатку Юнь лише намагався розгадати секрети охраної форми, але коли він занурився у записи сувою, то повністю розчинявся в алхімії та будівництві масивів. Той Бог Медицина досягнув найвищих висот на шляху зцілення, і його сувій став для І Юні безцінним скарбом.
Минав час. День змінювався, пройшов майже місяць.
Одного дня Лин Сеер сиділа на березі вогняної річки і базікала в гарячому потоці своїми білосніжними ніжками. Бриж пилу рідкого металу, ефектно контрастували з її порцеляновою шкірою-нежирною.
« А цей хлопець неймовірно впертий! »
Се-ер схилила голову набік, спостерігаючи за юнаком. Минув цілий місяць, а він так і не йшов далі, роздивляючись таємниці формування. Цікаво, що він там взагалі зміг зрозуміти? Цей чорний сувій, залишений Богом Медіцини, вже пролився від початку до кінця. Але на якому нерозгаданому місці стояв цей стародавній майстер!
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv