"Ця стара..."
І Юнь за допомогою свого сприйняття спостерігав за старшою жінкою в червоному одязі і чітко відчував, як навколо неї клубиться зловісна примарна аура. Та й виглядала стара по-справжньому моторошно, наче мертвий, тільки що вибіг з могили.
Подивившись на Цзі Шуйянь, І Юн помітив, що коли вона почула уявну передачу старохи, то з усіма остережними приступила до її кімнати. Їй довелося кілька разів збиратися з духом, перш ніж вона вирішила штовхнути двері.
У ту ж мить з кімнати виринула хвилямертвої енергії, і це створює враження, ніби хтось розкопав стародавню гробницю. Побачивши бліде, наче у паперової ляльки, обличчя старошиї, Цзі Шуйянь побіліла губами, але пересинувши страх, підійшла ближче і шанобливо вклонилася.
- Янь-ер вітає бабусю.
— Ха! Ха! — З горла старохи вирвалося неприємний хрипкий сміх з короткими паузами, від якого бігли мурашки по шкірі. - Вітаєш бабусю? Ти ще пам'ятаєш, що мені слід виявляти повагу? Ти думала, що за ті кілька днів, коли я була в самотності і загоїла рани, я не знала, чим ти займаєшся? Тільки що в пустелі ти пішла на все, щоб врятувати якусь людину. Навіщо ти його врятувала? Розкажи бабусі.
Почувши слова старого чоловіка у червоному, Цзі Шуйянь змінилася в обличчя, але спробувала зберегти самовладання:
— Наша зустріч була визначена долею. Янь-ер допомогла йому тільки за виведення випадку... Ах!
Цезі Шуйянь раптово скрикнула. Старуха в червоному блискавиці простягнула свою висохлу, подібну до курячої лапи руку і зав’язала їй дзвінку ляпаса, відкинувши убік!
Роздався гучний удар. Цзі Шуйянь всім тілом врізалась у двері. Її вуаль розірвалася, а на обличчі залишилися три закривалені подряпини — слід від кігтів старовини. Невдовзі рани на обличчі Цзі Шуйянь почали чорнитися, а сосна кров роз’їдалася отрутою.
Біль. Це нестерпний, сильний біль!
Під нігтями старухи переховувався трупний отрута. Проникнувши в тіло, він примусив Цзі Шуйянь гнатися від мук. Але вона лише притиснула руку до обличчя і терпіла, не прокидаючи ні звуку.
Той, хто спостерігав за цим і Юнь нарешті зрозумів, звідки взялися шрами, які він помітив на обличчі Цзі Шуйянь раніше. Не дивно, що при їх першому зустрічі вона носила вуаль, щоб приховати сліди, і чому вона, будучи молодою госпісою великої торгової палати, так і не змогла зцілити своє обличчя. Якщо ці шрами залишають трупну отруту, то, крім неймовірної складності лікування, навіть після повного зцілення ця стара хвороба напевно завдала б їй нових ран. Це могло довести Цзі Шуйянь до повного відчаю і змусити назавжди відмовитися від думки про лікування.
— Яка ж стійка, навіть не піклувалася від такого болю! Я чудово знаю, про що думає твоя похотлива голова. Ти ж прийняла того хлопця за якогось могутнього майстра з глибоким рівнем культивації? Хотіла, щоб він залишився перед тобою у боргу і потім попросити його позбутися мене, вірно? До того ж, той хлопець практикує праведну силу життя. Ти побачила, як через нього в пустелі проросла трава, і вирішила використати його життєву силу, щоб придушити мої примарні техніки? Як шкода, як прикро! Хоча ти не знав, що робити, все ж таки це було сутичкою юного хлопця! Зрозумівши це, ти зневірилася, а через страх перед моєю помсти вирішила якнайшвидше спрохотити його геть з каравану?
Кілька слів старовини повністю розкрили таємниці Цзі Шуйянь.
Чорна кров дедалі сильніша заливала обличчя Цзі Шуйянь, але вона навіть не намагалася її стерти. Вона стиснула зуби і мовчки тримала руку на щоці. Перед цією напівживою, напівмертвої старухой Цзі Шуйянь була абсолютно безсильна. Вона використала те, що та пішла в одиночну медитацію, щоб врятувати І Юня, але не було того, чого всі її надії впали, так і стара про все дізналася.
Ці думки глибоко вкоренилися у серці Цзі Шуйянь. Це було для неї жалюгідне життя, але чи ж торговельна палата Шеньцзі, залишена дідусем, через її власну безсилля продовжуватиме крок за кроком згасати і канути до загибелі?
- Це останній раз, Янь-ер. Слухай мене, допомагай шукати потрібні ліки і я тебе не ображаю. Але якщо ти знову почнеш будувати свої дрібні кози, то наступного разу твоє прекрасне личко буде змарноване остаточно. А може, ти й зовсім позбудешся всієї своєї життєвої есенції і станеш точно такою ж, як я.
Голос старохи в червоному раптом став м'якшим. Вона ніжно погладила Цзі Шуйянь по щоці. Її рухи видавалися тендітними, але кігті навмисно ковзали прямо по свіжому сережку. Від цього Цзі Шуйянь пронизала ще нестерпніший біль; її обличчя стало смертельним, губи затремтіли, але їй залишалося тільки терпіти.
- Цок-цок, який прекрасний личко, яка жалість. Але за свої примхи треба платити. Врятований тобою маленький чоловік мозолить мені очі. У мене є один пожираючий серце гу, для цього юнця його сили вистачить з лінивою. Іди і вбий його.
З цими словами стара жінка перекинула суху долоню, і на її долоні з’явився маленький жук.
Коли ж побачив цього джучка Цзі Шуйянь здригнулася всім тілом, а її серце стисалося. Вона розуміла, що це було покаранням від старшої жінки. Будучи доброю людиною, убивати людину, яку вона сама врятувала, це було для неї справжньою тортурою — душевною і фізичною.
— Бабусю, пощадьте хлопчисько, він ні в чому не винен. Крім того, Шуйянь вже сказала йому залишити караван і пішов далеко.
Тепер Цзі Шуйянь благала лише, щоб Юні вдалося зробити це якомога далі. Але її жахнув наступний вислів старшої жінки:
— Ушел? Який жаль, він нікуди не пішов! Невже ти думаєш, що після того, як його врятувала така ніжна красуня, він захоче піти? Він їде прямо за нашою піщаною човном, верхи на коні Цін Лінь!
Не ушел?
Цзі Шуйянь миттєво втратила сили. Цей І Юнь... Вона ж наказала йому йти, чому він залишився? Тепер він приречений на смерть. Вона занадто добре знала характер старого в червоному. Щоб вирощувати тінь, яка примарна, та могла вирізати ціле місто смертних оком. Що для неї означало вбити якогось хлопця?
***
І Юнь бачив усе, що відбувалося на піщаному човні. Він і подумати не міг, що в нічних задушливих дівочих шатах ховається таке старе чудовисько.
« Ожиріє серце ґу?»
І Юнь ні в що не ставив цього паразита. Він справді перебував у Царстві Маніфестації Дао і тренувався лише близько 100 років, але серед майстрів цього царства його сила перевершувала будь - які сподівання — можливо навіть власні. І Юнь сам не знав, яких висот він досяг після конденсації чотирьох Дев'ятилілісних плодів Дао, серед них був і плід Дау Великого розтоплення, а також після злиття насіння Божественного Дерева зі своїм Дантям.
Ну, зараз підвернувся чудовий шанс перевірити це. Хоча рівень культивації старовини був високим, Юнь бачив його наскрізь завдяки сприйняттям, яке посилилося після об’єднання з насінням Богового Дерева. Його ворог був на четвертому рівні Царства Даогун, що вище за нього самого.
Це був чудовий селище для перевірки його сил.
Ось тільки насіння Божествного Дерева всередині його тіла все ще блокувало частину меридіанів. І Юнь вважав, що коли насіння Божествного Дерева почне рости, то йому доведеться поглинати все більше й більше чистої енергії Юань Неба і Землі. Якщо він не зможе забезпечити його в достатку, то може повторитись давня ситуація: насіння повністю займе всі її меридіани, позбавляючи можливості рухатися.
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv