— Божествене Древе пробудилося! І Юнь, ти дійсно підніс своєму вчителю приголомшливий сюрприз! Ха-ха-хо!
Шия-цзюнь закинув голову і голосно розгулювався прямо в небі. Його серце переповнювала радість. Спочатку він також боявся, що Юнь може зійти у Врат Тридцяті Небес, але той в останню мить зумів розбудити Божество!
Гуркот!
Під землею розвалився величезний гірський кряж. Лише придивившись до гори, люди зрозуміли, що це не гора. Він ввімкнувся у піднебіння і кинувся до бронзового велетня.
Два нефілім, зліва і праворуч, смикаючи все на своєму шляху з величністю самого неба та землі, впали вниз!
Роздався оглушливий тріск!
Неначе божественний дракон змахнув хвостом, неймовірна сила удару впала на спину бронзового велетня, широку, точно безквітну суходіл. Ісполін миттєво відлетів геть.
Виплин зростання в кілька сотень чи навіть з придушеним ланцюгами більшу частину своєї потужності, легко відбивав спільні атаки чотирьох божественних Монархів. Але тепер давні корені просто збили його і відкинули назад!
Грохоте цепей!
Десятки сквапів натягнулися до краю. Бронзовий гігант застовпів: тіло в місцях, де його зв’язували з головою, перетворилося на криваве місиво.
Конци цих цепей входили глибоко у його кістки, тому від різкого ривка все його тіло здригнулося, і він виплюнув згусток чорної крові.
Бронзовий гігант важко впав на землю, сплющивши цілі гірські схили. Із підземних глибин вирвалося багато нових коренів Божественного Дерева, які, точно ланцюги світового порядку, шар за шаром почали обвоювати його з усіх боків.
"Рр-а-А!" видав повний шаленства і відчаю рів бронзовий гігант. Підхопивши велетенський сокиру, який випав раніше, він з усієї сили рубанув їм по корні.
Наскільки ж великою була його сила! Цей корінь виявився майже розсічений навпіл одним-єдиним ударом, але в той же момент ...
Свисток! Свисток! Свисток!
З-під землі виривалося все більше і більше коріння. За лічені хвилини Ракіна Відчаювання повністю зруйнувало. Незліченні корені — одні товщинні гори, а інші не товстіші за людську руку — обгорнули бронзового велетня!
М’язи гіганта здулись, вени виступали грізними буграмами, які нагадували бурхливі річки. Він вислизнув силу, здатну розчавити зірки, але так і не зміг вирватися з оплітних його від ніг до голови коренів.
Роздався оглушливий гуркіт — земля розверзилася, і бронзового велетня разом зі скубаючими ланцюгами потужне коріння потягнуло на глибину.
Як би шалено він не бився, його тіло продовжувало йти все глибше в грунт, поки нарешті він виявився повністю погрішений під землею.
Гуцький розкат еха пройшов по твердині, а земля змилась і остаточно поховали бронзового велетня у своїх недрах.
Невже все скінчено?
Спостерігачі були шоковані. Бронзовий гігант, який мав таку неймовірну силу, опинився запечатаний корінням Божественного Древа і захоплений під землю.
Крім того, всі вважали, що цей і без того розпадається світ чи витримає величезні енергетичні хвилі від битви між гігантом та корінням. Але, незважаючи на всі сподівання, поки коріння завдавало удару за ударом, знищення світу, який був майже знищений, поступово сповільнилось.
Здійснювані жахливими провалами землі поступово змикали свої тріщини, шалені бурі вщухали, і весь світ в мить занурився у відносно замирворожений стан.
Великий Світ Лазурного Лісу, який готовий ось-ось рухнути, схоже, був врятований! Божественне дерево стримувало від знищення смертоносний всесвіт — справді неймовірна та жахлива сила!
— Ха-ха-хо! — Боженій Монарх Демонічний Око розсміявся.
Він більше не думав про втечу. Навіть для Великого світу це буде катастрофою. Хоча він був упевнений, що зможе вижити, Великий Мір Лазурного лісу був дуже дивним місцем: тут були Божественне дерево і бронзовий гігант.
Такі обставини, як і раніше, зруйнуються. Тому, якщо можна було б уникнути таких катастроф, ліпше не ризикувати нею.
— Ши Юй, а твій учень і впрямь не промах! Треба ж, що зміг розбудити Божествне дерево - проговорив Божественний Монарх Демонічний Око, сидячи на криваво-червоному черепі і повільно наближаючись до Шиї-цзю.
— Непогано, досить непогано! Старик і сам здивований, але виходить, ми не марно ризикували життям, створюючи для нього цей шанс - приєднався Ші Сюаньцзі, підлітаючи до них.
Обидва вони хотіли втекти в розпал бою, але тепер, коли бронзовий гігант приборкував і світ більше не руйнувався, бігти їм було нічого.
Як Ші Сюаньцзі і Божествного Монарха демонічний Око Безсмертна Фея Біннін нахмурила свої елегантні брови. До чого ж безсоромі старі! Щойно драпали без озирання, а варто було б минути - повертаються як не бувало з жартами та усмішками, ніби це зовсім не вони приносили ноги.
Безсмертна Фея Біннін була прямолінійною жінкою і не терпіла підлости. Вона вже збиралася відпустити пару ковток на адресу двох старих лисів, як раптом...
Бум! Бум! Бум!
Земля знову ледь затремтіла, тому обличчя присутніх трохи змінилося.
Безсмертний Фей Біннін став некомпетентним. З похмурим виглядом вона сказала:
- Схоже... Цей бронзовий гігант ще не знищений. Він просто замкнений під землею і все ще намагається вирватися.
Вона відчувала пульсацію, яка виходила з найслабшої земної кори. Ці імпульси накатували один за одним, наче бурхливий приплив, і кожна хвиля змушувала кров в її жилах реагувати гуклем трепетом.
- Цей гігант був заточений на сотні мільйонів років, але він все ще володіє такою неймовірною життєвою силою. Дерево, яке Бог створив, було лише тимчасовим. Якщо так, то може статися день його звільнення.
- Можливості є, але навіть якщо це і станеться, навряд чи хтось з нас доживе до тих пір, — погладжаючи бороду, помітив Ші Суанці. Він не хвилювався, бо чітко розумів, що Боже дерево напрочило бронзового велетня.
— Старик Сюаньзі справа говорить! — Поглагорода подміряла божественний Монарх Демонічний Око. Він дивився в центр Божественного Дерева, а перед очима блиснув яскраво - жовтий вогник.
А якби він міг підкорити собі і це Божествне Дерево, та бронзового велетня! Було б добре, щоб ми могли назбирати чудових духовних пілюльців або закувати безцінні скарби та зброю. А якби це дерево і гігант почали захищати секту демонів, то його процвітання було б забезпечено на сотні мільйонів років вперед.
Звичайно, все це залишалося лише нездійсненною мрією: посягнути на божественне дерево і сповідина було просто неможливо. Однак... А що сказати про Юна, який увійшов у таємні землі?
Монарха Демонічний Око промайнула в голові Бога. Він кинув погляд на Ши Сюаньцзі і помітив, що той також задумливо заглядає в таємну осель Божественного Дерева, куди пішов І Юнь.
Не кажучи вже про спадок, який могла залишити та загадкова жінка в чорному, однієї лише ци Гунмен було більше ніж достатньо, щоб божественні Монархи зійшлися у смертельній сутичці.
Якщо в Імператорських небесах Ван'яо дізнаються, що Юнь знайшов ці Гунмен у цих таємних землях, то цілі орди Божественних Монархов приблизяться сюди, щоб вирвати хоч би нитка Хунман для своїх вишуканок.
Ці Хунмен не тільки була скарбом для того, щоб витягнути артефакт та закатки тіла - з нього також можна було зрозуміти Дао первісного Хаоса, а це виглядало справді грандіозною і неймовірною удачі.
Чому ж твій учень досі не вимітається? — Несподівано пролунав голос Ши Сюаньцзі.
— У порятунку Великого Світу Лазурного Ліса І Юню належить до головної заслуги. Крім того, він зробив прорив у Царстві Маніфестації Дао і сформував кілька дев’ятиличних плодів. Він все ще там, у таємних землях, і ми не знаємо, як в нього справи. Давайте підемо і навідаємося до нього! — Проговорив Божественний Монарх Демонічний Око, посміхаючись кутками губ. При цьому він ковзнув поглядом по Ший-цзуню.
Шия-цзюнь зараз був важко поранений, а його енергія Юань виснажилася більше ніж на дев'яносто відсотків, так що він вже не уявляв жодної загрози.
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv