Як тільки вони перейшли поріг цього проходу, все навколо миттєво змінилося. Звуки шаленої битви і несамовиті потоки енергії Юань зникли, наче в іншому світі. Лише один крок - і Юнь відчув себе в повній ізоляції від зовнішньої реальності. Це таємне місце, згадане в літописах Секти Божественного Дерева.
І Юнь видихнув. У нього було дуже мало часу, йому потрібно якомога швидше пробудити Божествне Дерево, бо його наставник Шій-цзюнь все ще воював зовні з бронзовим чудовиськом. Але він не був цілковито впевненим у успіхі. Хоча він зміг активувати сувій, залишений жінкою біля Божественного Дерева, могутність цього живого нефіліму, який проіснував мільярди років, очевидно, перевищувала силу того артефактиста в тисячі разів.
Простір всередині дерева виявився маленьким рукотворним світом. На зеленій лузі протікав чистий струмок, а поруч з ним стояв маленький кам’яний будиночок. Перед будинком стояв кам’яний стіл, на якому лежало кілька опалих листків. Незважаючи на те, що це місце існувало незліченною кількістю років, вся сцена виглядала так, ніби застигла у часі.
Протягом років, практика І Юнь бачила багато малих світів всередині божественних осель — як наприклад Вежі Пришестя Бога чи Палка мечоподібного Яна — але жодна з них не викликала у нього такого дивного почуття. Стоячи тут, він відчував цілковитий спокій. Здавалося, його Божественне почуття може розширюватися до нескінченності, проходячи крізь цей малий світ у Великий Світ Лазурного Лісу, а потім охопили всі 12 Небесних Імператорів.
« Дивись, тут чиїсь трупи!» — І Юнь раптом помітив біля струмка, поруч з маленьким пагорбом землі, скелет.
Невідомо, скільки часу минуло з його смертю, але кістки були чистими, наче нефриту. Від останків все ще віяло аурою законів, що давало зрозуміти: при житті цей практик був неймовірно могутнім. Безсумнівно, це був видатний майстер свого покоління.
Хто це міг бути? І Юнь не думав, що кістки належать тій таємничій жінці в чорному - її рівень був занадто високим. Хоча власник цього скелета і був незаряджений, до її рівня йому було далеко.
Коли Цін Юеша відчула щось знайоме, підійшла до останків і низько вклонилася.
— І Юнь, я відчуваю рідну ару від цих кісток. Подібні почуття я відчула у багатьох літописах і спадкух нашої секти. Боюся, цей старший чоловік, що загинув і був тим, хто залишив ті записи... Свята дівка, що пробудила Боже дерево сто мільйонів років тому. Невже вона теж була в цьому таємному місці... — Невпевнено пробурмотала Цзин Юша.
— Хм? Хіба це дивно? — Питал И Юнь. Якщо записи про це місце належали їй, то логічно, що вона тут була.
Ценз Юша похитала головою: « Ти не розумієш. Коли Свята діва народилася, Врата Тридцяті Трех Небес вже давно були закриті. За ідеєю, вона не могла сюди потрапити. Вона навіть не мала можливості ввійти до Ворота.
— Ось як... — И Юнь злегка нахмурився. — Можливо, щоб потрапити в це таємне місце, не обов’язково через основні Ворота Тридцяти Трьох Небес. Оскільки вона мала здатність спілкуватися з Богом-фірмом, то, ймовірно, могла використовувати якийсь інший шлях.
— Так, — кивнула Цзин Юша. Коли вона побачила Святу дівчину, то піднялась і озирнулась. — Як нам пробудити Боже дерево у цьому світі?
Часу не було. Свята дівка колись зробила це, але тепер вона давно пішла в світ інша і не могла підказати їм шлях. І Юнь повільно пішов по малому світу, намагаючись вловити тонші коливання місцевої енергії. У цьому місті панує такий спокій, що тривога в серці юнака не забарилася. Поступово Цін Юша, останки Святої діви і весь зовнішній світ почали віддалятися, поки не залишилися тільки І Юнь і цей простір.
Він підійшов до кам’яного будиночка, який пустив незліченні віки. Опинившись перед дверима, І Юнь відчув, як вона манить його, наче всередині все ще хтось жив. Він не міг протягнути руку і доторкнутися до дверей, як у глибині його душі відгукнувся Пурпурний Крістал.
Як ведучий кристал, весь кам’яний дім раптом наповнився дивовижною аурою.
« Це Пурпурний Кристал Камня Хаоса...» — серце І Юню тремтіло.
У первісному просторі Лошеня в стародавньому Імператорському небі він вже бачив Пурпурний Кристал Кам'я Хаоса! З 12 - х божественних демонів люди знали лише дев'ять: Тайян Чжучжао, Таїнь Юенін, Древо Дау Матери-Землі, Володар Драконів, Сімколового Фенікса... Але мало хто знав, що Пурпуровий Кристал також є одним з дванадцяти божеств. А Камінь Гаоса — це божественний камінь, який виник безпосередньо з хаосу в момент появи Всесвіту, на якому були викладені закони Пурпурного Крістала!
Тоді в Клані Ло ніхто не міг зрозуміти Камінь Гаоса, і тільки завдяки випадку І Юнь усвідомив Колесо життя й смерті Десяти тисяч Демони. Він навіть не міг уявити, що у Великому Мірі Лазурного лісу знайде хатину з такого каменю!
Наскільки ж міцним має бути Камінь Гаоса, і яким неймовірним здібностям потрібно володіти, щоб перетворити його на дім! Раніше Юнь думав, що ця хатина побудувала Святу діву. Але тепер він був упевнений: це діло рук тієї таємничої жінки. Тільки їй підкорялася така небесна сила! Цей будинок стояв тут мільярди років, і цілком можливо, що весь цей малий світ колись був її оселею.
Раптом І Юня проникла всередину кам'яного будинку.
"Який величезний простір..."
Його сприйняття, спираючись на силу будинку, почало повільно зливатися з самим землею за корінням Божественного Дерева. Він побачив битву зовні, бачив Річку мертвих, що невблаганно стікається до бронзового велетня, побачив практики у воротах Тридцяти Трьох Небес, які загинули в відчайдушних спробах втечі. Усе це віддзеркалювалося в його свідомості так само безстрашно, як і у пам'яті самого дерева.
Корені Божествого Дерева пронизували весь Великий Світ Лазурного Лісу. Свідомість І Юня минала покинуті руїни, гірські ланцюги та безкрає пустощі. І раптом він почув звук. Це було схоже на біття серця або шум поточної води.
Що це? Послухавшись свого пориву, він швидко занурився у глибину до самого ядру землі. Там, в єдиній темряві, замерзло слабке світло. У цьому сяйві було видно палітурне сплетення велетнів, а в центрі — камінь, подібний до людського серця. Поверхня каменя була випарована тріщинами; він ніби ледь дихав, як старий чоловік, що помирав.
І Юнь мовчав за ним. Його свідомість наповнилась відчуттям смерті і глибокого смутку.
Роздався тихий кришталь. На очах І Юня в камені з’явилася нова тонка щілина. І хоча вона була крихітною, молодий хлопець, чиє сприйняття було пов'язане з корінням по всьому світу, раптово побачив, як із недр землі почали вириватися хмари отруйного туману, немов руйнуються вершини гір і пересихають річки. Камінь розпадався, і разом з ним помирав весь Великий Лазурний Ліс.
Виявилося, що це був Камінь Міра, який підтримував існування цієї реальності...
Деякі малі світи створюються великими майстрами і закріплюються на божественному камені, який несе в собі вагу всього простору. Але Юнь ніколи не чув, щоб такий величний світ як Лазурний ліс міг триматися Каменя Світу — жоден камінь не зміг би витримати такого напруження. Очевидно, саме тому та жінка в чорному посадила Божествне Дерево прямо у Камінь Міра, щоб коріння стримувало його від остаточного руйнування. Дивовижна майстерність!
І Юнь відчув, що він сам став цим корінням, які обіймають Камінь Міра. Істерзаний тріщинами камінь лежав прямо перед ним. Життя простого смертного триває всього сто років, і всі його прагнення перетворюються на порох у момент смерті. Практики шукають небесне Дао, прокладаючи свої роки, але вони не безсмертні. Навіть цілі світи помирають — залишається тільки Дао.
Юнак мимовільно простягнув руку, співчуваючи болю цього світу. Тишу прорізало сліпуче сяйво. Сім квітів веселки окутали Камінь Міра, і в цьому світлі І Юнь замер. З райдужного сяйва до нього повільно вийшла знайома фігура...
— И Юнь?
У малому світі всередині дерева Ценз Юша побачила, як І Юнь раптово застиг перед кам'яним будинком. Він збирався відкрити двері, але, торкавшись її, застиг нерухомо. Дівчина хотіла його окликнути, але відчула, як І Юна почала говорити аура надзвичайної давності. Вона злилася з божественним Деревом, ніби в цей момент І Юнь сам став його втіленням.
— Ой!
Раптом з повітря випав чоловік і кувиром полетів на землю, втупившись обличчям у траву. Цезін Юеша здригнулася і інстинктивно потягнулася до просторого кільця, але, придивившись, дізналася про Чу Хе.
- Сестра, як я тут... — Чу Хе була розгублена. Її викинуло так раптово, що вона подумала про атаку. — Хм? Де ми? — Вона завертала головою, зовсім збита з пантелику.
— Чу Хе, це найзагадковіше місце в літописі, — Цезін Юша заспокоїлась і подивилася на І Юня з благоговійним благоговінням. — Здається, Юнь зміг злитися з Богом. А так як ти не змогла цього зробити, аура дерева просто виштовхнула тебе назовні ...
— С Боговным Дрейом? Злитися? — Чу Хэ округлила очі, дивлячись на І Юню. Чи ця людина дійсно пробуджує стародавнє дерево?
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv