***
— Старійшина Дагу! Дядя Мофэй! Схопіть їх! — Я люто викрикнув Цій. У цей момент його вже не турбували відносини з головною гілками Секти Божественного Дерева або подальше дослідження Врат Тридцяті Трех Небес. Він лише хотів позбутися нагромадженої злоби.
— Ция! Ми щойно вирвалися з смертельної пастки і отримали лише чудо! Чиста самогубство — це те саме, що влаштовувати тут бійку! - Старуха Інь заволоділа собою і Юня та Цін Юешу, а її очі небезпечно звузилися.
- Ти думаєш, я повірю в цю безглузду брехню? — презирливо посміхнувся Цій. — Старуха Інь, якби ти відразу напала, я б ще вважав тебе гідною суперницею, але те, що ти намагаєшся спроектувати дешеві трюки, просто смішно. Нападемо разом, схопимо їх!
Ха-ха! Я тільки за! - Відчувся гучний хохот через спину Цея. Вперед виступив Уюнь-хоу. Виявилося, що цей чоловік вижив до цих пір. Учні Секти Сіаньюй були винищені майже підчисту, але Уюнь-хоу вцілів. Він до глибини душі ненавидів І Юню і зараз пристрасно прагнув зідерти з нього шкіру та витягнути жили.
— Брать живими, не здумайте вбити його! Цей сопляк потрібен мені живим! — Даси Ция. Його дуже зацікавили секретні методи формування і Юна. Він прагнув дізнатися, як той міг пройти через Криваву пустелю. Якби йому вдалося отримати ці таємні методи, це стало б для нього великою нагодою.
— Знайдіть смерти! — Старуха Інь розлютилася. Дорогу заблокували вороги, а на її плечах лежала турбота про двох молодих людей - спробувати силою здавалося неможливим. І в цю саму мить вона раптово відчула смертельну небезпеку.
— Сзади! Чорна річка! — И Юнь.
Він чітко бачив, як земля розкололася надвоє у ста чожах позаду них! Величезний каньйон, наче велетенська змія, з шаленою швидкістю попрямував на їхній бік. Ці води, що хлинули врата Тридцяти Трех Небес, дуже відрізнялися від тих, які були біля входу. Здавалося, вони знайшли власне життя і волю, пожираючи все на своєму шляху!
Чорна річка кипіла, наче темна магма. У цей критичний момент стара Інь, навіть не озираючись назад, різко прикусила кінчик язика і викинула есенцію крові. Вона без найменших вагань спалила свою есенцію крові, зовсім не турбуючись про те, що її власні сили і так було мало.
*Свист!*
Старуха Інь перетворилася на промінь світла і миттєво зникла. У цей момент людям із Секти Божественного Дерева було вже не до неї. Вони також побачили велетенську розколину, яка швидко наближається і кипить у ній води темної річки.
- Що це таке?
Позазапна зміна змусила серця тих учнів Секти Божевільного Дерева затрепетати від жаху. Хоча вони й усвідомлювали можливу небезпеку, ніхто з них не хотів би спалити есенцію крові заради невизначеної небезпеки. І ця секундна нерішучість коштувала їм життя.
*Плеск!*
Чорна вода вирвалася з щілини, втупившись до небес, і нескінченним темним потоком обрушилася на учнів Секти Божественного Дерева та Уюнь-хоу! Цей чорний бурхливий потік ніс у собі таку жахливу силу, що при одному погляді на нього починали тремтіти коліна, а енергія в тілі відмовлялася слухатись.
— А-а! — Ція, що була на шляху потоку першим, відразу поглинула чорна вода. Він видав розпачливий крик і почав відчайдушно лаятися в бурхливій річці.
Але все було марно. Чорна вода з шаленою швидкістю роз’їдала його тіло, і вже через мить він перетворився на скелет. Він без сенсу потягнув свої кістки до неба, але зрештою куля повністю поглинула його. Побачивши це, Уюнь-хоу злякався так, що його душа ледве не розлучилася без слідів.
Він шалено кинувся бігти, але в порівнянні зі старою Інь спізнився на той єдиний, вирішальний крок. Крок, що розділює життя і смерть. Від чорного потоку відділився рукав, який миттєво закрив ноги Уюнь-хоу і потягнув його назад!
Уюнь-хоу теж затягнуло в чорну воду. Його сила значно перевищувала силу Ція, але навіть він не зміг зробити чуда в цій річці смерті. Захисний бар’єр з енергії Юань, який він встиг поставити, миттєво розчинився у чорній воді, після чого його тіло швидко зійшла з кісток. Через кілька хвилин він перетворився на скелет і загинув, припинивши свій земний шлях.
Якщо Уюнь-хоу спіткала така доля, то про інших і говорити не доводилося. З Кривавої пустелі живими вийшли трохи більше десяти чоловік із Секти Божественного Дерева та Секти Сіаньюй, але перед цим страшним чорним потоком вони опинилися просто жалюгідними бризками в бурхливому океані і не мали можливості чинити опір. Крім того, наткнувшись на скупчення « свіжої їжі», чорний потік на деякий час сповільнився погоню за Юном і Цзин Юшою, завдяки чому їм нарешті вдалося вирватися з зони смертельної небезпеки.
І Юнь, якого несла стара Їня, чітко бачив все те, що сталося. Незважаючи на свою звичайну холоднокровність, тепер він весь покрилася холодним потім.
Старуха Інь пролетіла на одному диханні кілька десятків чи тільки тоді зупинилася. Вона важко дихала, а її обличчя було смертельно блідим. Спалення есенції крові виявилося величезним тягарем для її старого тіла, а сильний емоційний стрес від побіги з лап смерті змусив його негайно постаріти ще більше.
— Старша, що це було? — Питає І Юнь, все ще не до кінця прибувши в себе від пережитого жаху. Він був дуже вдячний Старому Інь. Якби під час втечі вона не взяла його до себе, то навряд чи він врятувався б від культивації. Крім того, вона була першою забита тривогою.
— У стародавніх книгах Секти Божествного Дерева це явище називають Водоворотом Річки Мертових. Це згубне місце серед гнучких місцевостей. У Ворітах Тридцяти Трех Небес їх безліч, і кожна зустріч з ними обертається трагедією - старауха Інь дістала із порцелянового флакону пілюль та проковтнула її. Тільки після цього вона змогла перевести дух, хоча на її блідому обличчі проникнув неприродний рум'янець.
« Видоворотом Річки Мертових?» — і Юнь подумки дивувався. Це абсолютно не було природною формою природи, створена законами небес і землі. Що ж тоді? Ті очі, які були сховані у нічному тумані, також змушували його серце перелякатися стискатися.
— Ми у великій біді, - зі подихом вимовила стара Інь, і на її обличчі відображалася глибока тривога. — Ми відлетіли так далеко, а нічному туману не видно кінця. Боюся, ми збилися.
— Бабусю, я думаю, нам не можна йти далі, — подала голос Цін Юеша. — Ніхто не знає, що ще криється в цьому тумані. Якщо ми наткнемося на ще один Водоворот Річки Мертових, то навряд чи вцілимо.
За такої повної втрати орієнтири, щоб блукати в сліпому стані, можна було порівняти до самогубства. Найрозумніше було дочекатися світанку.
Зміна дня і ночі в Ворітах Тридцяти Трех Небес була надзвичайно прилюднена. Ця ніч тягнулася набагато довше, ніж думав Юнь. Крім того, з глибин нічного туману доносився жахливий скрегот металу, схожий на натягнутість гігантських залізних цепей, час від часу перериваний грізним низьким риком. Цей рик не належав дикій звірині, коли її слухали й розшифрували образ людського голосу.
"Може бути, це мій вчитель та інші?" подумав І Юнь.
Ще до того, як роз'явився Дим Погибелі Міра, Шій-цзюнь та інші майстри вирушили в центральну частину Великого Миру Лазурного лісу. Вони, очевидно, також увійшли до Ворату Тридцяти. Але невідомо, які жахи вони зазнали. Що ж до тих, хто не входив у групу Шій-цзюня, то всі інші, які вирішили увійти в Ворота Тридцяти Трьох Небес, ймовірно вже померли...
а це що таке? - Раптом тихий крик Цін Юші в темряві перервав роздуми І Юню. Він подивився у вказаному напрямку і побачив темний камінь.
У воротах Тридцяти Трьох Небес каміння було без рахунків, але цей явно відрізнявся від інших... І Юнь з ледве розглянув, що на його поверхні був викарбуваний рядок ієрогліфів...
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv