— Цей бабак вибрав іншу дорогу, та ще й сам. Він просто шукає смерті! Ось побачите, скоро його забруднить досуха!
Учні, що вціліли гілки Секти Божественного Дерева бачили, як І Юнь увійшов у Криваву пустелю. Він стояв позаду і насміхався з них, що вже розлютило їх до краю.
« Кривава пустеля — це тисяча кроків, і один невірний крок знищить тебе назавжди ». З розвитком куці він просто йде на вірну смерть, проговорив старого в фіолетовому халаті.
Навіть коли він сам прорахував великі звістки Неба і Землі, помилки були неминучими. Старик ні за що б не повірив, що І Юнь здатний розгадати таємниці Кривавої пустелі. Дев’ять людей не зможуть самотужки перетнути цю місцевість.
— Цін Юеша, йди за мною, — зробив кілька кроків, і Юнь обернувся й звернувся до дівчини.
— Я... — Цезін Юеша відчула незручність. Чи могла вона дозволити І Юню прокладати шлях попереду, поки сама буде в повній безпеці слідувати за ним?
— Нічого страшного. Ця Кривава пустеля здається не такою великою, і ми швидко виберемось — кажемо Юнь - розвернувся та продовжив свою подорож.
"Быстро выйёмся?"
Слова І Юня були надто легковажними.
І Юнь рухався зі швидкістю звичайної людини, в той час як інші учні Секти Божевільного Дерева через страх догодити у смертельну пастку повзли повільно, точно черепахи.
Під пристанськими поглядами багато людей і Юнь зробили десять кроків, потім двадцять — і не зіткнувся ні з однією небезпекою, наче йшов по звичайній пустелі.
Як це можливо?. Чи він справді знайшов шлях до спасіння?
Учні Секти Божественного Дерева не могли повірити власним очам.
« Можливо, це просто везіння — все ще не бажаючи визнавати очевидне, але один з хлопців проминув його. Він мимовільно спрямував очі на старого в фіотлетовому халаті.
Однак він побачив лише те, що обличчя старого потемніло від злості. Старик чудово розумів, що те, про що демонстрував І Юнь, не можна було списати на просту удачу. Сам старий, застосовуючи всі свої методи обчислення, зробив на тридцяти кроках дві помилки, а Юнь вже пройшов більш двадцять кроків абсолютно спокійно. Якщо додати до цього його недавня точне передбачення, то висновок напрошувався сам — і Юнь дійсно був свідком великих віяння Неба та Землі у Червоній пустелі.
Як йому це вдалося?
У мить ока І Юнь відійшов вже на сорок з більше кроків. Ця дистанція була вищою, ніж відстань, яку подолали люди з Секти Божого Дерева. Хоча Юнь і пішов іншим шляхом, загалом збігався з усім.
Ті з Секти Божественного Дерева, хто раніше не вірив І Юну, втратили дар мови. Факти свідчили самі за себе: поки вони покладались на обчислення техніки Цімень Дуцзя і жертвували чужими життями, щоб знайти безпечну стежку, Юнь вільно йшов вперед, наче прогулювався по саду.
— Старійшина Дагу, це...
— Я не сліпий, сам бачу! — Його старим в фіолетовому голосі одержував його. Те, що якийсь хлопчина так легко перевершив його, нанесло важкий удар по його самолюбству.
— Старійшина Дагу, може, нам змінити маршрут? Давайте підемо слідами І Юню, — раптово запропонував Ція.
Вони були всього кілька десятків кроків від траєкторії І Юню. Якщо вони згорнуться і йдуть стежкою, що протоптана, то чи ж це не гарантує їм безпечний вихід із Кривавої пустелі?
— Що ж... Ладно... — Нехотливо кивнув старий. Хоч це виглядало принизливо, спосіб дійсно був найефективнішим і безпечним.
— Зачекайте! Візьміть нас з собою! Ми виділимо людей, щоб вони прокладали вам шлях, тільки заберіть нас звідси! — Раптом донісся голос неподалік. Це кричав Уюнь-хоу з Секти Сіаньюй.
Після смерті своїх товаришів учні Секти Сіан’ю перебували в глибокому розпачі. У Кривавій пустелі вони навіть не відважилися шевкнутись і тепер могли покладатися тільки на людей Секти Божественного Дерева.
Якби вони знали заздалегідь, які жахи тануть у собі Врата Тридцяті Небес, то не погодилися б увійти сюди навіть під страхом смерті. Подорож до Великого Лазурного лісу стала для них катастрофою.
— Тож придивімося до них, хай служать живими щитами », — запропонував Цій.
Старик в фіолетовому кивнув:
— Перебирайтесь сюди самі. Якщо вам вдасться дійти до нас живими, то ваша доля і ваше знищення вже не за горами!
***
— І Юнь, ці люди збираються йти за нами, — з обуренням прошепотіла Цзин Юша, озираючись назад.
На той час і Юнь відірвався від інших вже більш ніж п'ятдесят кроків, в той же час як ті члени Секти Божественного Дерева разом з учнями Сіаньюї ціною недешево вийшли на поріг.
— Майте ж сумління! — кричала Цзин Юэша. — Цей, ти ж сам гнав І Юня вперед на вірну смерть, а коли він відмовився, заборонив йому йти з вами! Тепер же, коли він проклав безпечний шлях, ви безжально плетієте за ним! Яка низьке!
Цей лише посміхнувся і презирливо кинув:
ти надто наївна. Шлях бойових мистецтв вимагає будь - яких засобів для досягнення мети. Яка користь від гордості? Чи вона допоможе вам поклонятися Богові? Крім того, з чого ти взяла, що я йду за вами навмисно? Просто безпечний шлях, який розрахував старійшина Дагу, частково збігав з вашим. Якщо тобі так не подобається наша присутність, то ми теж не в захваті від того, що ви плутаєтеся у нас під ногами!
З кожним словом Ція ставала все більш зухвалою. Він не боявся, що Юнь зірве з дороги, хоч би куди він прямував. Наступаючи точно слід вслід І Юню, він був упевнений, що їм абсолютно нічого не загрожує.
— До чого ж жорстока людина! — Цезін Юша не могла уявити, що на світі бувають такі нахабні люди, готові не лише паразитувати на чужих зусиллях, але й глумитися в обличчя.
— Навіщо витрачати нерви на таких нічних сутичках? Нехай ідуть собі, — спокійно сказав І Юнь.
Побачивши, що Юнь мовчав і проковтнув образу, Ція знущався. У цьому і була перевага сили: вони могли прогнати І Юню, тому що переважали його могутністю, а Юні лишився лише стиснути зуби й змиритися з цим.
- Молодший брат Ція, цей І Юнь володіє якоюсь секретною технікою, раз так впевнено орієнтується в Кривавій пустелі. Тридцяти Третіх Небес — це ще одна проблема, яка може допомогти нам. У його очах спалахнула хиткий вогник, він вже припускав в голові, як підкорити І Юня своєю волею і вичавити з нього всю користь.
Цій кивнув:
— Я розумію. Хай у нього і є пара трюків в рукаві, але його особиста сила занадто мала - це його вразливе місце. Варто натиснути на це і він буде робити все, що ми скажемо.
— Раз ти все тримаєш під контролем, я спокійний, - кивнув чоловік з батьківкою. Раптом м'язи на його обличчі одержували, міміка повністю застигла, а сам він завмер на місці.
— А? Старший брат, що з тобою? — На подив Цей. Він теж зупинився і подивився на супутника. Хоч вони і йшли слідами І Юню, Ція не втрачав пильності.
Але чоловік з батьків не відповів. Він простояв нерухомо близько п'яти секунд, що виглядало вкрай лякаюче.
Якби вони тільки ввійшли в Криваву пустелю, Цей відразу відпряв би подалі. Але стан цього чоловіка відрізнявся від стану тих, кого іспанило досуха — тіла цих нещасних людей плавали миттєво без жодних затримок.
Поки Цій вагався, намагався випустити своє чуття, перед його очима розкрилася моторошна сцена.
Коли чоловіки сковзнули шкіру, вони почали поволі проступати кристали льоду. Вони прокололи тіло зсередини, але не залили ні краплі крові — вона перетворилась у лід. Незліченна крига, розпущена подібно до квіток сливи, швидко покривала тіло чоловіка.
Сам він, здавалося, нічого не відчув. По суті, хоч тіло ще було вертикальне, то в ньому вже немає жодного натяку на життя. Лише за кілька хвилин крижана корка повністю скувала бідолашну людину, перетворивши її на льодяну статуетку!
На його обличчі так і застигло безглузде, моторошний вираз недоумства. Цей лис, що ламався крізь мутну кригу, виховував перший жах.
« Що за чортівня? »
Цей чоловік, що стояв біля замерзлого товариша, відразу покрилася холодним після цього. Як таке могло статися?
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv