- Вони пішли.
Не маючи достатньої сили, люди із Секти Сіан’юй могли тільки безпорадно дивитися на східця І Юню.
- Що нам робити? — запитав хтось, подивившись на Уюнь-хоу.
— Ідіть за ними, але тримайтеся на відстані - скомандував Уюнь-хоу. — Нехай прокладають нам дорогу. Якщо вони потраплять у безвихідь, ми можемо з нетерпінням чекати слушного моменту. Буде надто небезпечно, відступимо, а якщо ні — нанесемо удар у спину і доб'ємо їх.
- Чудовий план!
Люди з Секти Сіаньюй все точно розрахували. Слідувати за кимось іншим було куди безпечніше, ніж самим йти напроломом і наступити на розставлені пастки.
***
— Вони йдуть за нами, — негромко вимовила Цін Юеша.
— Не звертай на них уваги, — відповіла стара Інь.
В її руках, викопаний з простору обручку, з'явився металевий компас-лобань. Просте і старе відлите з бронзи, воно покрилося зеленими котами. По краях простягалися вигадливі візерунки Дао, а сам вид артефакту говорив про те, що він пережив багато століть.
Старуха Інь запечатала на компасі рунічну печатку. Через мить артефакт ожив, вказавши потрібний напрямок.
- Що це? — Питал И Юнь. Він вперше бачив щось подібне.
— Його правдиве ім’я вже давно загубилось у століттях, — подумки передала йому Цзин Юеша. - Ми називаємо його Великим Небесний Лопанем. Передки Секти Божествного Дерева знайшли його у воротах Тридцяти Трьох Небес. Він може вказувати правильний шлях і допомагати нам уникати небезпек у цьому місці. Саме завдяки йому ми можемо почувати себе тут у відносній безпеці. Коли наша секта тільки починала досліджувати Врата Тридцяти Трех Небес, у нас загинуло багато людей саме тому, що ми не знали як поводитися з Великим Небесним Лопанем. Коли ж ми зрештою навчилися ним користуватися, Врата Тридцяти Трех Небес зникли.
Великий небесний Лопан був однією з найбільших реліквій Секти Божественного Дерева. Якби Врата Тридцяти Трех Небес не зникли на сотні мільйонів років, через що компас тимчасово втратив свою практичну цінність, зрадники секти напевно прибрали б його до рук.
Тепер, коли Великий Небесний Лопан знайшов своїх послідовників Секти Божественного Дерева, вони просунулися вперед з більшою впевненістю. Кілька підлітків, що були серед них, з нетерпінням чекали зустрічі з легендарною забороненою зоною на краю Тридцяти Трьох Небес.
— Ці чужаки битимуть за нами по п’ятах! — Один з хлопців сердито проворчав. Йому було неприємно, що вони розчищають дорогу а хтось використовує плоди їхніх праць.
— Нехай йдуть, — сухо відповіла стара Інь. Її хрипкий, неприємний голос різав вуха. — Навіть на одному шляху є багато непередбачених пасток. Можливо, вони знайдуть своє знищення тут.
Аж ось на схилі літ вона почала тремтіти і різко зупинилася.
Дорога несподівано обірвалася. Замість нього простягалася безквітна багрова пустеля. Цей пісок видавався свіжою кров’ю, а з нього одиноко стирчали кам'яні брили зі слідами багатовікової ерозії. Тут не було нічого, крім червоного піску і безформних каменів. Безмовне, позбавлене найменших ознак життя набуло первісного страху.
— Кривава пустеля... Як це можливо?. — Прошепотіла старуха Инь. Ценз Юеша також була шокована.
- Що відбувається? — Спитав І Юнь.
— Крива пустеля має бути біля кордонів забороненої зони, — тихо пояснила Цзин Юеша. - Я не очікувала, що ми наткнемося на неї так рано. Перехід через неї може дорого нам коштувати. Згідно зі стародавніми хроніками нашої секти, крива пустеля є надзвичайно небезпечною. Кажуть, сотні мільйонів років тому тут бушувала велика битва. Цей пісок пофарбований кров’ю істот Тайгу, але на полі бою не залишилося жодної кістки. Ніхто не знає, чому їхні рештки зникли.
Ценз Юша ретельно досліджувала архіви секти і добре розуміла, наскільки жахливим є це місце.
- Чого боятися? — Він недбало кинув хлопця у фіолетові шати. — У нас же є Великий Лопань. Коли Секта Божественного Дерева тільки зароджувалась, засновники не мали цього компасу, тому вони і несли такі втрати. Але зараз, під його водійством, нам нічого не загрожує.
— Хм! Наївний дурень! — Старуха Інь сердито сяяла очима на хлопця. — Великий Небесний Лопан є надзвичайно майстерним твором, але навіть за стільки років наша секта не могла повністю розгадати його таємниці. Я знаю, що вони дуже обмежені. Якби ми могли використати його потенціал у повній мірі, то пройшли б через Криваву пустелю без сучка і задирки. Але на практиці все набагато складніше!
- Якщо ви не можете, це не означає, що ми не зможемо. Мій вчитель - майстер масивів, який зрозумів таємниці вчення Цімень Дунцзя. Якщо ви сумніваєтеся у своїх силах, дозвольте моєму наставнику вести нас!
Гордо сказав, що він поступився дорогою позаду старого чоловіка в фіолетовому халаті. У цього старого була на диво велика голова, через що все його тіло здавалося непропорційним.
— Я вже досягав межі культивації, і надії на прорив немає, — спокійно сказав старий Датоу. - Але в мистецтві формцій я дійсно дещо розумію. Старуха Інь, якщо ви відчуваєте, що не справляєтеся, я можу взяти це на себе.
— Прибережи свої поради для когось іншого, — з'яви старухи Інь. — З таким провідником ми відразу підемо в могилу.
Ці слова завдали болю собі Датоу.
— Хм! Тоді я подивлюся, куди нас приведе твоя дорога - процідив він крізь зуби.
Ті, що вижили гілки Секти Божественного Дерева і представники її головного напрямку, змушені співпрацювати, але не могли жити згідно з цим.
Група почала повільно заглиблюватись у Криваву пустелю. Старуха Інь поводилася дуже обережно. Вона зупинялася майже кожні десять кроків, щоб свернутися до Великого Небесного Лопана, розрахувати майбутні небезпеки і коригувати напрям. Через постійні зупинки їх просувалися черепашими кроками.
— До чого така обачна? — Не витримав той самий юнак у фіолетовому. — З такою швидкістю ми і за кілька днів звідси не виберемося!
— Замолчи, глупий юнець! — З гнівом обірвала його стара Інь. - Ризик у воротах Тридцяти Трьох Небес перевершує все, що ти можеш собі уявити. Якщо тебе щось не влаштовує, забирайся!
Молодий чоловік лише посміхнувся у відповідь. Повертаючись до хлопця з зухвалим виглядом, якого звали Ція, він сказав:
— Старший брат Цій, ця стара топчеться на місці кожні десять кроків. Як ми перетнемо цю величезну пустелю? Чим довше ми залишаємося тут, тим більша ймовірність напасти на себе. Я з самого початку противився угоді із головною гілками. Подивіться, що від них залишилося: боягузлива стара соплячка, в якої молоко на губах не обсохло і ще й цей підозрілий чужинець.
При цьому юнак почав зневажливо дивитися на І Юна.
І Юнь лише посміхнувся. Повертаючись до Цін Юеша, він голосно вигукнув:
- Слухай, у цього ідіота з головою все гаразд? Болтает без умолку. Якщо такий сміливий, нехай йде сам, адже його не тримає ніхто!
І Юнь насміхався з нього повністю відкрито. Кривава пустеля таїла багато таємниць, і якщо цей дурень горів бажанням виступити на ролі безкоштовної ловці, то Юнь був лише радий дати йому таку можливість.
- Хто ти взагалі такий, щоб розмовляти зі мною? — Він спалахнув гнівом і знову звернувся до старших учнів: « Старший брат Цей!
Цей задумливо потер підборіддя, не поспішаючи з відповіддю. Їхня швидкість просування насправді залишала бажати кращого. Крім того, слова молодшого співвчителя мали підставу: надто довге перебування в Кривавій пустелі могло призвести до непередбачених небезпек.
У цей момент раптово розвіяв ледь вловлений крижаний вітер, який підняв з землі тоненьку штовхання червоного піску.
Серце І Юна тривожно. Він підняв голову до неба і з подивом побачив, що сонце стало нестерпним та палючим. І у Великому Мірі Лазурного Лісу, і в воротах Тридцяті Небес небо завжди було затягненим димом, а сонячне світло залишався тьмяним. Звідки взявся цей склепіння?
— Бабушка! — Цзин Юеша перелякано схопила старуху Інь за руку.
Особа старих Інь миттєво зблідло. Вона витріщалась на піщані брили. Ті камені, які хвилину тому видавалися звичайними, тепер виглядали наче ряди надгробків — зловісні і найжорстокіші!
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv