— Нехай цей хлопчик кине виклик предку нашого племені і на собі пізнає силу очей Небесної Ліси! — лунали голоси між присутніми геніїв Племені Ліс.
У цей момент кожен з них відчував певне задоволення. Дев’ятихвоста Беліста Лісиця, яка була предком свого роду, завжди мала глибоку пошану до Бога і поклонялася їй та складали жертви. Шанування до неї було викарбуване в серцях усіх учнів племені. Спочатку вони обурювалися, коли старійшина Ші змусив Юна битися з нею. Дев’ятихвоста Беліста Лісиця була не тільки надзвичайно сильна, але й мала надзвичайні закони та методи нападу. Той, хто не знав про її особливості, був приречений на нищівну поразку.
Усередині формування І Юнь зіткнувся з Дівочіхвостою Білою Лісицею. Її очі, вугільно-череві і сяючі, здавалося, вміщували у себе цілу зоряну річку, з'єднуючись із іншим виміром. Дивлячись у них, І Юнь на мить втратив зв'язок з реальністю. Йому здалося, що ці очі - центр абсолютної темряви, сам її виток. При цьому хутро лисиці було бездоганним білим, без однієї пляминки, наче сніг, який тільки-но випав. Це різке протиставлення чорного й білого створювало жахливий контраст.
"Техніка очей?" - відчув на собі і Юнь. Він знав, що у світі бойових мистецтв існують секретні технології зору, які зазвичай покладалися на створення ілюзорних світів та ментальні атаки.
Однак, дивлячись у зіниці Дев’ятихвостої Лісиці і Юнь зрозумів, що це не просто звичайна ілюзія. Картини, які змінювалися в її очах, містили закони Великого Дао, відображаючи народження і руйнування цілих світів. Здавалося, що намагання стародавнього Імператорського Небеса зростити новий світ провалилися, фрагменти розбитих законів назавжди закарбовуються в цьому погляді.
Раптом Юнь відчув, як темрява в очах лисиці почала розширюватися. Вона знайшла матеріальність, перетворюючись на розповзаючи чорний хаос, який поглинає простір навколо нього і швидко стискався. І Юню здалося, що він раптово опинився в нескінченній, безжиттєвої порожнечі, де не було абсолютно нічого. Тільки десь далеко, на самому краю цього безкрайного ніщо, він ледве розрізняв силует білої лисиці. Вона стискалася до розміру пари д і, здавалося, швидко віддалялась від нього. Мало - помалу ця думка промайнула в голові, як лисиця стала розміром з рисове зерно і була готова остаточно зникнути. Якщо вона зникне, І Юнь залишиться в цій порожнечі у повній самоті, а лисиця опиниться на недосяжній відстані.
"Техніка задрукування крізь очі?" - ця здогадка раптово спалахнула у свідомості І Юню. Якщо його запечатають тут, він програє цей бій! Побачивши, що друк ось-ось зомкнеться, І Юнь видавлюгорний крик.
Роздався гучний рокот. За спиною він розтрощив крила тринога Золота Крука. Потоки палаючого полум’я Чистого Ян хлинули в усі боки, приймаючися спалювати простір темряви. Оскільки цей простір був абсолютним мороком запечатуючої пустоти, І Юнь вирішив просто підпалити його вогнем чистого Ян. В основі своєї всесвіту і була нескінченна порожнеча та мертва темрява, і тільки існування зірок наповнювало її світлом. А ці зірки горіли саме полум'ям чистого Ян.
- Розруїшся!
І Юнь вкинув довгий меч, на лезії якого спалахнули руни законів. Слідом за цим він закликав формуцію клинків « Тисяча Сніжинок », яка заповнила весь простір навколо. Посеред вихору з крижаних сніжинок І Юнь з мечем у руках рвався вперед, і світло його клинка проколов снігову пелю.
Чорна порожнеча розірвала надвоє з різким звуком. І Юнь, оточений дев'ятьма сотнями дівощів дев"ятою літаючими ножами, верхи на Золотому Круху крокнув з темряви назад у реальність.
Глядачі побачили, як І Юня на мить заковтнула порожнечу і учні клана Ло мимовільно затамували подих. Лише через десять добрих вдихів вони побачили, як він прорвався назовні.
— Наскільки небезпечно!
- Здається... І Юню це дається важко.
— Ця лисиця жахає. Я навіть не можу дивитися їй у вічі, — шепотилися занепокоєні учні клану Ло.
Від самого початку випробування І Юнь розчавлював усіх на своєму шляху, але тепер він ніби потрапив у в’язку трясіння і не міг швидко перемогти ворога. Більш того, весь цей час тіло лисиці залишалося прихованим в тумані, вона навіть не шевнулася.
Розрив у їхніх успіхах почав виявлятися все виразніше. З іншого боку, принцеса Племені Ліс вже пошкодила четвертого демонічного дракона. Її меч проколов велетенського монстра майже наскрізь, і кров лилася з рани безперервним потоком.
Бай Юецин, побачивши це, посміхнувся. Результат не змінився. Якщо б Юнь воював з рибою Жанью, то йому було б набагато легше і він вже завдав би собі важких ран четвертого стародавнього Фей. Але тепер, коли Юнь мав підступні методи Дев’ятихвостої Лісиці, він просто не міг повністю застосувати свою силу. Це було придушення на рівні законів. Дев'ятихвоста Небесна Лісса була серед старожитніх Фей, яке стояло найближче до Небесного Дао. Навіть будучи лише частинкою духу, вона розуміла закони куди глибше, ніж І Юнь.
Роздумуючи над цим, Бай Юецин кинув байдужий погляд на старійшину Ші. Своїм непереконливим рішенням замінити противника на Дев’ятихвосту Небесну Лісу, по суті, сам викопав і Юню яму.
У цей момент Дев'ятихвоста Беліца прийшла в рух. Її величезне тіло повільно проникло крізь туман, а дев'ять хвостив заколихалися, нагадуючи мови білого полум'я. Вона втупилася на І Юню, і з її очей почали розходитися кола кольорового світла. Ці перснята, розбухнувшись на сотні жанців, зникали в просторі, але вони не зникли безслідно - блокували саму тканину реальності.
— Домен? — У учнів клана Ло перехопило дихання. Будучи геніями, яких старанно зростили великі сили, вони володіли знаннями.
Вони бачили, що світлові кільця зливаються із простором і створюють замкнутий домен. Але кілець було так багато, і всі різних кольорів... Чи кожна з них була окремим шаром домену? Одна дівчина Племені Ліз, як і її здогадки, почала гордо говорити:
— Це Дев'ятихвостий домен. У Дев'ятихвостої Білою Лісиці лише дев'ять рівнів домену! Те, що ви бачите - це накладення всіх дев'яти шарів. Вони утворюють міцний простір, який майже неможливо зруйнувати. Одним лише цим домом можна замкнути і знищити будь-якого ворога. Тепер кордони зомкнулися. І Юнь не знає таємниць цього домену, він вже не зможе вибратися.
І Юнь справді опинився в пастці. Він повинен був прорватися назовні до того, як кордони зійдуться, але тепер було занадто пізно. Бути замкненим у непорушному Дев’ятихвостому домі означало неминучу поразку.
Всередині домену обличчя І Юня затьмарено. Він відчув, як закони навколишнього простору змінилися. Дев’ятихвоста Біла Лісиця стала верховним божеством і володарем цього місця, контролюючи своє життя та смерть. І Юнь добре знав про техніку домену. Покоряючись його волі, форма клинків « Тисяча Сніжинів» поспішала вперед.
Роздався різкий скрегіт. Потоки світла від клинків заповнили все навколо, як мімели, але, пролетівши кілька сотень жанців, вони наткнулися на невидимі перешкоди. З безперервним дзвіном всі літаючі ножі були відкинуті назад.
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv