І Юнь сидів, схрестивши ноги перед Камнем Божественного демона Пурпурного Крісталу, занурившись у стан глибокої медитації. Його свідомість повністю пішла у світ Пурпурного Крістала, перестав помічати все, що відбувалося навколо.
Через два роки наполегливої праці він нарешті досяг цієї скарбниці! У радіусі 3 чожанів від довговолосого чоловіка існував абсолютно інший світ — мир, усвідомлений цим майстром, світом законів Колеса життя і смерті Десяти тисяч Демонів.
Стоячи всередині цих трьох чіжанів, Юнь бачив спалахи фрагментів законів. Це був неймовірно цінний досвід. Він зосередився на тому, щоб не пропустити жодної секунди і зрозуміти ці закони. У цьому просторі він чітко бачив знаки масивів на Колесі Жизі та смерті Десяти тисяч Демони, і фрагменти законів здавалися майже осязаними, однак ментальне виснаження зросло пропорційно. Незважаючи на те що духовна сила І Юня значно зросла, він все одно не міг витримати більше кількох днів перш ніж йому доводилося покидати світ свідомості.
День за днем І Юнь постійно повторював цей процес. Йому не було нудно, оскільки щоразу він відкривав нові частини законів. Цей довгонолосий чоловік раз за разом відтворював процес творення світу і народження Колеси життя та смерті Десяти тисяч Демони, а Юнь постійно спостерігав за цим. Поступово він перестав бути просто спостерігачем і став учасником. Він відчував себе одним з осколків законів, який разом з іншими сплітався на знаки масивів утворюючи великий Колесо.
З бігом часу Юню почало здаватися, що він відділився від Колеса життя і смерті десятьох тисяч Демони та сам став на довговолосого чоловіка. Його свідомість злилася із способом майстра, повторюючи кожен рух списа, який створює світ, і кожна мить позіхання законів в мандала.
Коли Колеса формували перед очима І Юня, то в нього з’являлися примарні зображення богів і демонів. Він забував, як у 12-річному місяці Небесних Імператорів полум'я війни не вщухає, так само як Клан Ло вмирає від рук Секти демонів Привидаків, а він сам так і не зміг знайти Лінь Сінтун, проводячи свої останні миттєвості в глибокому жалінні...
Серцевий демон!
І Юнь тихо видихнув. Як тільки він почав оволодіти технікою Колеса життя і смерті Десяти тисяч Демони, у його розум почали проникати серцеві демони. Коли він зрозумів це, то знову опинився в пустелі Юнь. Він жив разом з Цзян Сяожоу, їхні дні були простими, але повні достатка. Він вів співплемінників на полювання, а після повернення бачив ніжну посмішку сестри, коли вона ніжно витирала піт з його обличчя з виразом тихого щастя.
І Юнь на мить завмер, а потім похитав головою. Знову серцевий демон. Шлях бойових мистецтв, який він пройшов, крок за кроком, був реальним і непорушним. Як же могли мізерні ілюзії стерти те, що існувало насправді?
Видіння сміялись, голос богів і демонів постійно звучав у його вухах, але Юнь продовжував старанно збирати фрагменти законів. Одна лінія масиву була завершена, але попереду залишалося ще безліч...
Дні мінялися днями. Орхідея беззвучно зав’язала бутони, а потім також тихо розпустилася новими кольорами.
Ішов шостий рік, коли Лан Сяомо знову повернулася в початковий простір. Спочатку вона ще поглянула на І Юню, але з часом звикла ігнорувати його. За шість років він не вимовив ані слова, подібні до кам’яного вивалення. І чим більше проходило часу, тим більше їй здавалося, що і вираз його обличчя, і сама його аура стають кам'яними. Вона змінила погляд Кам'я Божественного Демона на І Юна. Так! Він став вилитим цим каменем! Дві брили!
Лан Сіомо навіть не усвідомлювала, що ця асоціація виникла в неї лише тому, ніби Юнь дійсно знайшов частину тієї стародавньої атмосфери, яка походить від Кам'яного бога - демона, який належав стародавнім Імператорським небесам.
Лан Сяомо тільки збиралася приступити до медитації, як почула, що учні Раси Білих Ліс в початковому просторі щось бурхливо обговорюють. Прислухавшись, вона замерла в захопленні. Третій принц Раси Білих Ліс, Бай Юцин, збирається прибути в місце випробувань Клана Ло!
Ця новина дуже вразила дівчину. Вона чула, що Бай Юецин супроводжував молодих геніїв свого племені під час їхніх власних випробувань. До того ж Принцеса Ло Хоер була саме там. Лан Сямо вважала, що Бай Юцин залишиться з ними до самого кінця і не очікувала його візиту в Клан Ло. Проте місця випробувань обох рас були в межах стародавнього Імператорського небасу, і при наявності високоранго духовного корабля між ними не було багато роботи.
Коли ми думали про приїзд Бай Юцина Лан Сяомо занервувала. Звичайно, це не була закоханість — такий благородний і досконалий принц був недосяжним для такої напівкровки, як вона. Швидше це було благоговійним ударом, бо він був майбутнім спадкоємцем престолу Раси Білих Ліс.
« Його Високість Третій принц пристане, щоб оцінити поступ Принцеси Сюейер? Кажуть, він закінчив парі з Принцесою Цзилін, так що вихід випробувань для нього дуже важливий. Він, мабуть, перевірить ситуацію Сюеер, Близнюків Теней і старшого брата Уфана. І, звичайно, не пройде уваги Цзянчжу з Клана Ло... Інакше навіщо б йому пускатися в такий шлях», - думала вона.
« У мене немає шансів, що третій принц навіть не подивиться на мою сторону» — Лан Сямоо опустила голову. Покинувши погляд на живого поруч І Юню, вона відчула до нього якусь подобу спорідненості за нещастям.
Через кілька днів у небі над Собором Лошена пролунав чистий дзвін дзвоника. Слідом по повітряу пішли численні хвилі, простір розірвалося, і з тріщини повільно випливав величезний небесний терм. Цей корабель, весь білий нефрит, був огорнений спалахами знаків масивних масивів і витікав велику ауру. На його носі висів витончений золотий дзвіночок. При кожній легкій покатуванні на вітру він видавав дзвін, що розлетівся крізь небо. Цей звук буквально розрізав простір попереду, силою вимиваючи хаотичні закони навколо.
Челн Небесних Звуків — це особистий транспорт у вдівці Раси Білих Ліс. Тільки такий духовний корабель міг вільно подорожувати в просторі стародавніх Імператорських небес.
На носі корабля стояла група людей. Перед ними стояли чоловік і жінка, а за ними була вірна дівчина з Раси Білих Ліс. У будь - якому іншому місці така свита прикувала б усі погляди, але біля цієї пари вони мерехтіли. Чоловік був неймовірно красивим: на ньому була лиса шуба, його срібне волосся ніспали до самої землі, а в вузькіх очах завжди тавалася легка усмішка. Жінка ж мала незрівнянну красу: білу шкіру, ал’яна точка між бровою та аура — повне невимовного захоплення.
— Третій принц.
Побачивши прибулих, старійшини Ші та Дуаньму вийшли вперед і стримано вітали гостя. На їхніх сухих, безстрашних обличчях не відображувалося майже ніяких емоцій. Обидва старійшини повністю присвятили себе самовдосконаленням і мало цікавилися придворними інтригами.
« Шановні старійшини, — з широкою усмішкою відповів Третій принц, відвішуючи ввічливу шану молодому. Він добре знав, що старійшина Ші і старший Дуаньму мають надію на ще один крок у житті й стати шанованими. Нехай шанси були малі, але якщо їм це вдасться, їхнє становище зміниться до невпізнання.
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv