***
— Сперечаємося?
Учні Области Огнених Хмарів відразу ожили. Тренуванням у Чорному Ветра мало тривати цілий місяць, і ніхто не відмовлявся від постійних бійок.
Але вони не встигли почати, як з неба донісся глухий рок. З туману виплив великий духовний корабель. Важко хитаючись в повітрі, він завис прямо над Ущелиною Чорного Відра.
Усі як один кинули погляд вгору і так застигли: на носі човна стояв Цанман.
Два Цанмана? Хоч би скільки вони були вдивлятись, ніхто не міг помітити жодної різниці між тим, що стояв поряд з ними і хто щойно прибув на кораблі. Зовнішність, аура і манери були абсолютно ідентичними. Але першим Цанману було здійнятися зі свого місця, як « ценмен» на носі корабля миттєво перетворився у крихітну гадюку і зі свистом ковзнув в його широкий рукав.
« Це клон лорда Цанмана, — подумала учні. І це була не якась таємниця техніка, а природжений дар самого Цанмана. Одному небі відомо, скільки змій ховав у його одязі і кожна з них могла в будь - який момент стати її повноцінним втіленням.
— Це люди з Області Фэнъу! Мабуть, вони також пройшли перевірку в Башнші стародавніх Феїв і привезли їх до Ущеля Чорного Відра.
Учні Області Огнених Хмари швидко роздивилися тих, хто стояв на палубі корабля. Це дійсно були практики з сусідньої області. У Клані Ло було понад сто областей, і молоді дари з кожної території для випробування храму Локена мали пройти суворе навчання. Облаків і область Феньєфу межували одна з одною, а обидві перебували під Цанманом. Тож не дивно, що їх об’єднали для спільних тренувань.
І якщо в Башні давнього Феїв їхні випробування проходять у різний час, то тренування в Ущелі Чорного Відра повинні були зайняти цілий місяць. Різниця у приїзді становила лише один день, отже більшість часу вони мали провести пліч - о - пліч. Боротьба між учнями в одній галузі була досить складною, але суперництво між різними областями обіцяв бути у багато коротше.
З появою суперників з Області Фен’ю учням Хмари Огнених хмар стало не до І Юні. Їхні обличчя миттєво помарнували.
— З того часу учні Області Огнених Хмарів і хмари Фент’ю будуть тренуватися в Ущільні Чорного Відра разом, — пролунав крижаний голос Цанмана. — Критерії відбіру єдині для всіх: через місяць ті з вас, хто зможе подолати п’ятий рівень ущелини, будуть вважатися минулими добору. Ті, хто не впорається з цим завданням, можуть навіть мріяти про храм Лошень. Під час випробування в Башні, стародавні Феї виявилися приблизно рівними. Подивимося, як ви покажете себе тут.
Учням Хласті Обґнаків було чути ці слова, як їхні обличчя скидали ще сильніше. Цанман сказав, що результати рівні, але всі розуміли: на їхньому боці один тільки і Юнь показав феноменальний результат, відірвавшись далеко вперед.
Якщо б їхні загальні досягнення переважали успіх суперників, то старійшина сказав би інакше. І якщо результати "в середньому рівні" - це означає, що за відрахунком і Юнею та Гюло, які виявили видатні наслідки, решта учнів Хласти Огняних хмар сильно поступилися ровесникам з Фен'єлу. Інакше звідки взятися цій рівності?
„Слова лорда Цанмана б'ють в першу чергу по мені", — Жан Юй таємно стиснув кулаки. У Башні, стародавній Феїв, він показав загальний результат не тільки І Юну та Гуло, але й Ло Тяню з Области Фен’ю. Але Ущельє Чорного Ветра - його стихія. Тут він просто зобов'язаний взяти реванш.
Об’єднавши учнів двох областей під своїм керівництвом та вливаючи оливу у вогонь своїми промовами, Цанман поставив собі за мету розпалити дух суперництва і боротися на межі можливостей без щадити сили й крові. Але шлях бойових мистецтв завжди будувався на кістках суперників: або ти прокладаєш собі дорогу до вершин, наступаючи на плечі тисяч конкурентів, або сам опинишся розчавленим чужою п'ятою.
Слова старійшини відіграли потрібний ефект. В очах учнів обох областей, у тому числі й Ло Тяня, спалахнула запекла бойова азарт. Особливо прагнув проявити себе Ло Тянь. Його результат у Башні стародавніх Феїв був чудовим, але через неймовірний тріумф І Юнея його власне досягнення поблекло і вже не виклика́ло першого трепету в оточуючих.
По дорозі до Ущелини Чорного Ветра Ло Тянь тільки і думав, як би поквитатися. Навіть без підначок Цанмана він твердо віддався потоптати в багно Жань Юя, Гуло і, звичайно ж, самого І Юні!
І в цей самий момент з глибини Ущелини Чорного Відра донісся різкий, пронизливий свист. Всі захвилювалися і швидко втупилися вниз.
- Що за звук?
Внизу, в самому ущелі, клубився щільний чорний туман Кривавого Дракона. Він зітхнувся і бурлив, наче лютий прибій, що б'ється об скелі. Він рухався, наче штормовий океан, важкий рок.
Учні вагалися і з тривогою слухались цього грізного гулянку. Кривавий дракон давно мертвий, а Ущельє Чорного Відра з'явився лише через розкладання його величезного трупа. Але судячи з цього гуркоту, здавалося, що справжній дракон ось-ось повстане з мертвих!
— А вам щастить, — несподівано сказав Цанман.
— М-м? Лорд Цанман, про що ви?
— У звичайний час, навіть спустись на дно Чорного Відра, вам навряд чи довелося б це побачити. Але сьогодні вам випав рідкісний шанс вузрети його на власні очі. Чи вам не було цікаво, що це за скарб? Дивіться, ось і воно, — пояснив Цанман.
Старійшини розпалили цікавість присутніх до краю. Цей неймовірний шум... Чи й є той самий прихований скарб Ущелини Чорного Відра?
Тим часом буріння чорного туману ставало дедалі яснішим, а пронизливий свист невблаганно наближався.
З глухим бавовною густа пелена туману розірвалася, і звідти вислизнула змія. Її тіло, багряно-червоне і напівпрозоре, нагадувало чистійу кровну яшу. На голові створіння фарбувалося лише гострий ріг. Ледве вона з'явилася, у всіх присутніх від передчуття небезпеки побігли мурашки по шкірі.
Яка ж могутня зловісна енергія крові походить від неї!
— Це духовна Кривава Змія, — сказав Цанман. — Вона самозародження з чорного туману Кривавого Дракона і є унікальним скарбом Ущерки Чорної Відетра. Вона сама по собі не живе, але має дивовижний дар. Зазвичай вони живуть не вище сьомого рівня ущелини, а рідко коли підступають до поверхні.
Справжня скарб Ущелина Чорного Ветра!
- Хе-хе, якщо поглинути її, ефект буде приблизно три роки безперервного засвоєння чорного туману Кривавого Дракона. До того ж у ній теплиться крихітна частинка справжньої аури Падячого Кривавого дракона. Однак зазвичай її цінують не за смакові якості, а старійшина.
Посередині шумно видихнули. Багато учнів не могли стримати благоговіння, почувши про пащений дракон. Це ж кров справжнього дракона! Хоча ця тварина майже безмежна, для звичайного застосування вона була безцінним даром!
Очі Лояня, Жана Юя та інших найсильніших учнів відразу загорілися шаленим бажанням. Навіть вічно байдужий Гуло, який став живим мерцем, втупився на змію своїм єдиним оком.
А Леї та інших учнів, які були простіші, просто зітхали і гойдалися головами. Яка тут удача? Навіть не будь тут Ло Тяня та інших геніїв, рядовим учням все одно не спуститися на сьомий рівень. Вони не могли навіть мріяти про те, щоб зловити Криваву Змію.
Одна річ, коли скарб недосяжний для всіх без винятку. Але зовсім інша річ — усвідомлювати, що Ло Тянь і Жан Юй здатні спуститися на глибину сьомого рівня й забрати його собі. Люди бояться не бідності, а нерівності. На душі обділених учнів з’явилося сильне розчарування і смуток.
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv