Невдовзі після того, як Жан Юй розташувався перед стовпом Володаря Драконів, ще один чоловік піднявся зі свого місця і попрямував до стовпа Кунпена, біля якого був Лія.
Зірки Леї швидко звузилися: Гуло!
Цей Гуло мав похмурий характер і поводився ще непомітніше, ніж Жан Юй.
Він був надзвичайно сильним і не поступався Жаню Ю, але в натовпі його ніхто не бачив.
Гуло навіть волів ховати своє обличчя: він незмінно носив сірі одягу, а його голова була обмотана сірими тканинними пов'язками. Відкриті залишилися лише очі. Одне око було відчинене, і зіниця його мав сірий колір, а друге був щільно стиснений — над ним тягнувся потворний та жахливий шрам.
Воїн його рівня міг легко позбутися такого шрама. Навіть менш досвідченими військовими майстрами вміли зводити такі позначки за допомогою пілюль, як Пілі Наротані Плотті та Сростання Нефріта.
Однак Гуло, здавалося, навмисно зберіг цей шрам.
Хоча вони обоє були учнями Залу Небесного Пламені, ніхто не підтримував з Гуло близьких стосунків. Він тримався осторонь від усіх, а бачив його вічно застиглий, наче мертвий, погляд, ніхто в здоровому глузді не намагався сказати йому.
« Гуло мовчав весь цей час, але він теж має намір отримати визнання двох стовпів! » — подумав Лея.
Жан Юй, який ледве встиг сісти перед стовпом Володаря Драконів, помітив цей маневр. Його обличчя застигло, і по уточчастим рисам ковзала похмура тінь.
Гуло!
Перед початком випробування храму Лошеень Гуло залишив область Огнених Хлаків і десять років загарбував зовнішній світ. Повернувшись, він втратив одне око, але його аура стала ще більш незбагненною.
На табелі, вивішеній на головному піку, Жан Юй стояв вище Гуло лише з крихітною перевагою. Але насправді, після повернення Гуло з мандрів Жана Юя так і не зійшлися б із ним у справжньому бою.
Гуло був головним і найнебезпечнішим суперником, окрім Тянішені!
Що ж до решти... Жан Юй навіть не зважав на них.
Як небесний демон Сюшуй, він мав законну гордість. Звичайні люди не заслуговували, щоб він запам’ятав їхні імена.
— Гуло теж замахується на два стовпи.
- Порівняно з цими двома монстрами нам до них ще зростати і рости...
Багато пошепки обговорювали те, що відбувається. Ло Феннлін до крові прикусила губу, навіть всередині Області Огнених Хмари тиск на неї був величезним.
У Башнші стародавніх Феїв вічно сяяло зоряне небо, і тут не було часу.
Раптом Цанман відчинив очі і гучно вигукнув:
— День истёк! Час вийшов!
У ту ж мить обличчя випробувачів відобразили різні емоції: хтось затремтів від страху, хтось занурився у важкі думи, а Жан Юй зберіг холодний спокій. Що до Гуло, його єдиний відкрите око залишався сірим і мертвим, наче злита, так що ніхто не міг вгадати його думки.
— Час вийшов! - Ще гаркнув Цанман. - Припиняйте!
Але кілька людей все ще вагалися біля божественних стовпів, відчайдушно не бажаючи відійти.
Це було цілком природним проявом людської природи: нехай зайві кілька хвилин не змінили нічого, не кожен міг би з легкістю прийняти свою поразку.
І почувся чужинний голосок:
- Якщо ви не досягли визнання протягом дня, то це може означати, що ви прорвете цю мить.
Жан Юй здригнувся. Подивившись на того, хто говорив, він відразу змінився в обличчя:
- Це ти!
Гуло також мовчки витріщився на того, хто прийшов.
Інші опитувачі були дуже здивовані, коли почули такий голос так несподівано, що вони не відчували жодного наближення чужинців.
— Це Ло Тянь з Области Фэнъу! — Впівголоса вигукнув Бай Чен.
Прийшовший чоловік був підсмаженим і житнім, його волосся було високо зібрані, кисті рук та ступні залишалися босоніжими, а за спиною мерехтіло вививався довгий хвіст.
— Ло Тянь? — Ло Фенлін здалося, що вже чула це ім’я.
— Ло Тянь - найсильніший серед молодого покоління Області Фен'ю. Хоча його слава трохи поступається Тяньші, він набагато вищий за нас. Пан Цанман говорив, що сьогодні прибудуть учні з іншої області, але я не думав, ніби це виявляться люди із Фен’ю - з похмурим виглядом вимовив Бай Чен.
Пробні люди Області Огнених Хмар конкурували між собою, але протягом десятків тисяч років їхні території та область Фен’ю були суперниками. І ворожість між двома областями не поступалась внутрішньому співпраценню учнів.
— Що, цього разу на випробовуванні храму Лошена у вас області Огнених хмар зовсім не залишилося достойних людей? Навіщо ви набрали цих зелених юнців? — Погляд Ло Тяня потихеньку ковзав. Він явно мав на увазі Ло Феннлін, Бай Ченя та Юню.
Ло Тянь лише затримав увагу Жана Юї та Гуло:
- Хіба що ви двоє ще хоч кудись летитесь.
— Дерзые! — Зимно хмикнув Жань Юй. — У тебе занадто розв'язаний язик. Якщо ти вже прийшов, я з радістю покажу тобі величність нашої Хмари Огнених хмар.
Жан Юй був впевнений. Він не зважав на інших своїх учнів, а зосереджував свою впевненість у собі. Столи древніх Феїв, які він осягав, були Володарем Драконів і Дреєм Дао Матери-Зеллі!
Кожен з цих двох стовпів представляв надзвичайну складність, а Древо Дао і взагалі було оплатою його гордості.
— Що ж, з задоволенням подивлюся, на що ви здатні, — посміхнувся Ло Тянь, схрестивши руки на грудях.
У цей момент одна за іншою увійшла з десяток людей - всі вони були випробовниками із Області Фен'ю.
Вони встали за спиною Ло Тяня, з великим зацікавленням оглядаючи представників Області Огнених Хмар.
З появою атмосфери у залі миттєво застигла атмосфера.
Жан Юй озирнувся. Судячи з їх рівня культивації, всі вони були досвідченими учнями, практикуючи як мінімум повний цикл у шістдесят років.
Вплив принца Піннаня ще не поширився досить широко, він зміг висунути кількох молодих учнів у Області Огнених Хмароків, але в інших галузях його авторитету було недостатньо.
Крім того, під час недавньої міждоусобиці, яка взяла весь Клан Ло, область Фен'ю через своє віддалене розташування змогла зберегти багато сил, і тепер вони прислали виключно перевірених та досвідчених майстрів.
Побачивши довірливі умилки новоприбулих, Жан Юй глибоко зітхнув і в його очах спалахнув небезпечний вогник. Вони явно прийшли підготовленими.
« Навіть якщо ви так впевнені в собі, я все одно потопчу вас у багно! »
З прибуттям гостей з Області Фен'ю останні випробувачі Хмари Огняних хмар, які все ще були біля стовпів, мусили піднятися.
Багато людей на обличчі застила тривога, і лише на милому личку Ло Фенн була знайдена тверда рішучість.
Вона помітила, що І Юнь теж щойно встав. Він спокійно відстрохнув рукави, і його вираз обличчя залишалось точно таким же, як до початку зборів.
- Молодший брат І, як успіхи? - Підскочив до нього Бай Чен, старший за І Юню на кілька років.
— Все гаразд, — відповів Юнь.
— Отримав визнання башти Семикольорового Фенікса? — Переспитал Бай Чень. Це було ввічливе запитання, яке він не вірив у те, що Юнь досяг успіху.
— Так, отримав, — кивнув І Юнь.
Почувши це, Ло Феннлін і Бай Чен замерли в очепенні.
Лея та інші почули їхню розмову. Що? І Юнь спочатку підійшов до Семикольорового Феніксу, потім перемкнувся на Дерево Дао Матінки-Землі, а тоді кинув Тайян Чжучжайо і знову побіг до Сімома кольорівного Феніксу, немов гуляв по базарній площі - тепер він стверджував, що отримав визнання Семінкшовий Феніка!
Що за дурний жарт! Невже цей хлопець навіть не здатний зрозуміти, отримав він визнання чи ні? Якщо він просто намагається робити добру міну при поганому грі, його обман розкриється найближчим часом.
— Ха-ха, ну і чудово, - натягнувся Бай Чень, хоча в нього стало дуже неспокійно.
"Це правда?"
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv