Кінець кінцем, апокаліпсична катастрофа минула, але війна нанесла Расе людей, Розі Пустоти і всьому світові нищівний удар. Обидві сторони втратили безліч елітних майстрів. Священний Дух Раси пустив, а Пастушок, Попередня Королева Пустоші та інші старші розтопили свою енергію Юань; багато з них втратили у рангах культивації і навряд чи могли сподіватися швидкого відновлення. Те саме можна сказати і про подружжя з острова Інчжоу.
Але, крім горя, над тими, хто вижив, нависла густа тінь тривоги. Усі знали, що кінець стихійного лиха — лише тимчасова перепочинка. Демонічний Бог повернеться у Чорних Доспеках, і його термін — двадцять років. У них було двадцять років, щоб перекласти дух, але що вони могли зробити за цей час? Чи новий наступник, який міг би протистояти демонічному Богові? Це звучало як поганий жарт. Прорвати порожнечу і знайти сліди І Юні та ворога? Не більше ніж порожні мрії.
Здавалося, що вони безсилі. Через двадцять років після того, як Бог - демонічний у Чорних Доспеках повернеться до світу Тян’юань і Божественної Пустовини, вони стануть перед ним не більше ніж мурашками. Їм немає куди втікати і що робити, окрім смиренного чекання на смерть. Єдина надія полягала в тому, що Юнь і Лінь Сінтун вижили й у іншому вимірі змогли знищити ворога.
Але ймовірність цього була мізерною. Усі знали, що Юнь і Ліні Сінтун не можуть зрозуміти закони простору. Навіть серед 12 - ти царів Небесних Імператорів ці закони вважалися надзвичайно могутніми і мали багато галузок спадщини, а в Мірі Тян’юань майже не було людей, які їх знайшли. У Чорних Доспеках було поставлено демонічне Бога, щоб він використав закони простору та створити інший вимір, як Юнь і Ліні Сінтун були замкнені в просторі без шансу на порятунок.
— Юнь-ер... — тихо зітхнув Цзян Сяожоу. Незважаючи на свою віру в брата, вона була глибоко занепокоєна.
Де зараз І Юнь, замкнений в тому іншому вимірі? Що з ним відбувається?.
***
У цей момент в похмурому, позбавленому світла просторі раптово з'явилися сили простору, і Юнь та Ліні Сінтун були викинуті назовні. Спочатку обидва були готові продовжувати бій з демонічним Богом у Чорних Доспеках, але картина перед очима змінилася за мить, наче вони подолали велику відстань. Усюди панувала цілковита тиша, і демонів ніде не було видно.
І Юнь обережно озирнувся, збираючи залишки майже вичерпаних сил, готовий до будь-якої несподіванки. Але навкруги була лише порожнеча. Пройшло багато часу, а нічого не відбувалося. Тут навіть не було енергії Юань Неба і Землі, а божественне почуття могло поширюватися далеко.
І Юнь нахмурився, згадуючи слова демонічного Бога. Він не розумів стародавньої мови, але завдяки рухам ворога приблизно усвідомлював його наміри. Здається, що Бог - демон у Чорних Доспіх справді вирішив замурувати їх в цьому вимірі.
— Давай оглянемося, — запропонував Юнь.
Вони летіли крізь порожнечу, поки не наткнулися на кордон. Це був замкнутий простір, оточений бар’єрами з усіх боків просторовими перепонами, які звисали як небесні завіси. Чорні бар’єри були товстими і важкими, як - от первоспущений Хаос. Воно не могло проникнути крізь них, а лише доторкнутись поверхні, як розум відразу провалився у хитросплетіння просторого лабіринту. Зв’язок Бога з тілом ставав примарним, і якщо спробувати заглянути надто далеко, можна було й зовсім втратити цю частину свідомості незворотно.
« Ця гра просторова... Це було неймовірно!» — і Юнь зітхнув. Демонічний Бог у Чорних Доспеках використовував Закони простору, щоб заблокувати кордони і вибудував лабіринт ззовні. Очевидно, він збирався наглухо замкнути його і Лінь Сінтун. Без глибокого розуміння простору законів звідси не вибратися.
— Здається, що Бог - демон у Чорних Доспеках твердо вирішив вигнати нас тут, щоб завдати смертельного удару під час відновлення сил. У такій безнадійній ситуації вона не відчувала страху. Вона навіть не згадувала про те, що її рішення було єдиним правильним.
Дивившись на спокій Ліні Сінтун, І Юнь відчув укол провини:
- Сінтун, тобі зовсім не потрібно було попадати в цю пастку разом зі мною.
Лінь Сінтун злегка похитала головою:
— Там, зовні, я б все одно не знайшла способу допомогти. Краще бути тут, з тобою. Так ми принаймні зможемо зустріти все, що нас чекає, разом.
Вона сказала це буднично і просто. Лінь Сінтун не вважала це великою жертвою заради кохання, а була природною для неї справою. Серце І Юня наповнилося ніжністю. У такі хвилини його слова видавалися йому спекотніше будь - якого визнання. Справжні почуття, приховані за зовнішньою простотою, коли між собою виникали труднощі, стали безцінними.
Ми не залишимося тут вічно! — Він пообіцяв Юні звертатися до неї і самого себе. — Демонічний Бог спить в іншому сегменті простору. Якби ми тільки могли його знайти...
Простір, в якому вони опинилися, був малим і абсолютно позбавленим Юань. Без неї вони не могли ні лікувати рани, ані культивувати. Їм потрібно було або знайти вихід, або добратися до Божого демонізму.
Незважаючи на те, що вони були замкнені в незалежної порожнечі, зв'язок І Юня з зловісною енергією не перервалася. Він відчував її місце, але між ними прокладали шари простору. І Юнь відчув, що демонічний Бог якось придушив зловісну енергію, загнавши її в далекий кут свого океану душі, щоб вона більше не могла поїдити його дух. Океан душі демонічного Бога перебував у стані мертвого тиші, а отже ворог був в глибокому сні. У такому стані його рани будуть загоюватися дуже повільно, і з часом він не тільки позбудеться зловісної енергії, але й сам поглине її, щоб зміцнити свою душу.
Тепер, коли у Чорних Доспехах перебуває демонічний Бог і немає захисту, настав час для його вбивства! Але була одна заковика: як до нього дістатися?
І Юнь подивився на чорну завісу простору. Без енергії Юань він залишиться в найслабшому стані, і не володів законами простору. Навіть якщо він міг визначити, де знаходиться ворог, нічого не може зробити. Якщо б він був на місці Вежі Божої, то міг би покерувати її силою й протаранити цей бар’єр. Але Башта залишилась по той бік вимірювання, і навіть якщо б вона була в його руках, то тепер він не міг би керувати нею без зовнішніх сил.
Якщо через двадцять років демонічний Бог у Чорних Доспеках прокинеться, то не тільки вони загинуть. Цзян Сяжу, Раса Пустоти, сім'я Лінь — будуть стерті з лиця землі.
Двадцять років... Він зобов'язаний використовувати ці двадцять років! У нього немає шляху назад. Він повинен йти тільки вперед, і навіть якщо попереду немає дороги, він її прокладе!
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv