***
Жорсткий, що плекає душу погляд... Здавалося, що людина могла раптово померти від самого очей цього монстра!
Панші, стоячи перед Божим демонізмом у Чорних Доспеках, відчув дві струмені гарячої вологи по його щоці. Це була кров. Його очі вже були спалені лютою, що прямувала до неба аурою смерті від монстра.
Велич демонічного Бога була настільки нестерпною, що смертні навіть не могли дивитися на нього!
*Вжих!*
Демонічний Бог у Чорних Доспеках зійшов в рух. Він пронісся прямо над головами Панші та інших воїнів. Хвилювані хмари накрили небозводом, вбиваючи жахнутися і падати гори та річки!
Астральний звір під сідлом Паньші видав жалібний, повний борошна вою і з глухим тріском вибухнув, звернувшись у криваве місиво!
Панчі, що тремтіла рукою, підняв свій довгий спис у луже крові.
Він добре розумів, що не має жодного шансу вцілити. Так що там було сказано, ця групка воїнів навіть не потребувала особистого втручання Бога в Чорних Доспехах; вони мали померти від одного тиску з його кривавими хмарами. Велика кількість сильних майстрів Раси людей так само зустріли свою смерть.
Але коли вже знищення було визначене, панші не хотів безглуздо звернутися у безформну гру гнійної плоті. Він прагнув завдати хоча б одного удару, змусити всихнути і спалити свою душу воїна у теперішньому бою!
Паньші з захопленням дивиться, як Бог у Чорних Доспеках проноситься повз нього.
*Грохот!*
Здавалося, що грім оглушав його вухо.
Коли Божий демонічний Бог пролітав повз, світ навколо Паньші почав розвалюватися — всі звуки та фарби зникли, розлетившись на осколки в йогогасаючій свідомості.
Тіло Панаші повністю оцінилося. Коп'є було піднято, але завдати удару він так і не встиг.
Остаточна сила життя покинула його. Плоть і кров воїна поплескали, а тепер лише обладункими кістками тримали його в стоячому положенні. Його пусті очі дивилися в нікуди, він розвівся без сліду. Але рука, яка обнажувала білу кістку, все ще міцно стискала списа, чиї вістрям уперто вказували вперед. Здавалося, що холодний металевий блиск наконечника застиг у цьому моменті вічно.
До самої смерті губи Панші залишалися лише злегка розкриті. Він так і не зміг видати звук, щоб викрикнути слова з його грудей: « Господь прийшов! »
Позаду Паньші воїни Рози Пустота один за одним вибухали кривавими бризками!
Однак їхня смерть не була даремною.
Панші хотів битися, але ще перед початком патрулювання всі вони знали, що в Чорних Доспехах їм навряд чи вдасться протистояти демонам.
Вони не хотіли вчасно помітити ворога чи подати умовний сигнал тривоги. Вони патрулювали ці землі, щоб ціною своїх життів... У момент загибелі стати тим, що спалахнув сигнальним вогнем, створене з їхнього тіла та крові.
І тепер у небі загорілося більше десятка таких кривавих сигналів.
Хрусь! Хрусь!
У самому центрі табору Раси Пустоти, серед тисяч і десятків 000 нефритів життя, цілий ряд пов'язаних один з одним платівок раптово зі сухим тріском розлетівся вдребезги!
Попередня Королева Пустоші, яка сиділа з закритими очима і відновлювала сили, різко розвернулась на вічні віки. Всі ці нефрити життя були тісно пов'язані з її власною душею. Як тільки вони розколовалися, вона миттєво це відчула.
Серце очолюваної Королеви Пустопуши ухнуло вниз.
*У-у!
Старожитній, скорботливий і суворий рев рогів рознісся по всьому таборі Раси Пустота. Цей ріг сурмив тільки в одному-єдиному випадку, і значення його заклику теж було лише одне.
Демонічний Бог у Чорних Доспеках прийшов!
- Воєнний ріг?
Вся територія Глубочних Гор і Великих Топей прийшла в рух. Усі члени Раси пустили, відпочивали чи несли дозор, почувши цей звук, вони були приголомшені. Вони відразу ж кинулися з усіх ніг до Королівського двору Раси Пустоти.
Раса Пустоти ще до початку війни провела безліч тренувань і зборів. Тому зараз, незважаючи на страх і вкрай напруженість, у їх рядах не було паніки та хаосу.
- Він прийшов... Як швидко. Цікаво, як там молодий пан І Юнь? — Подружжя з острова Інчжоу, що сидів у медитації, відкрили очі. Жінка тихо зітхнув. Ця битва могла стати для них вічним розлукою або ж годиною, коли вони обидва вкладуть свої голови. Але оскільки вони самі зробили цей вибір, то ні про що не шкодували.
— Тун-ер, идем.
— Да.
Вони полетіли до Королівського палацу Раси Пустоти. Разом з ними поспішало і величезна кількість воїнів Раси Людей. Смерть у цих безплідних, глухих краях, глибоководних горах і великих Топах означала смерть на чужому краї. Однак тепер, щоб вижити і продовжити свої великі клани, вони просто не мали іншого вибору.
Попередня Королева Пустоші увійшла в тронний зал. Зараз тут було абсолютно пусто, і тільки Цзян Сяжу тихо сиділа біля підніжжя статуї Небесної Ліси. Неподалік від неї на підлозі сидів Пастушок, щоб захистити свою господиню.
Усередині цієї статуї спав Священний Дух Раси Пустоти.
Коли Попередня Королева Пустоші переступила поріг залу, Цзян Сяожоу вже відкрила очі:
— Матушка.
— Рог затрубив...
Попередня Королева Пустоші подивилася на спокійне і рішуче обличчя Цзян Сяожоу, і її серце стисалося від жалю.
— Так, — кивнула Цзян Сяожоу.
Святий дух був дуже поранений і глибоко спить, але коли Бог у Чорних Доспеках наблизився, Дух відчув величезну небезпеку й мусив пробудитись від сну.
У Чорних Доспехах, де аура є демономістським Богом, святий дух зв’язався з цією землею. Це було останнє протистояння двох стародавніх, могутніх супроводів.
Пам’ятаючи про те, як багато років тому вона проходила обряд коронації на Алтарі з Божественних кісток і як святий Дух визнав її своєю володаркою, Цзян Сіяжу тихо зітхнув. Ця сцена стояла перед очима так чітко, ніби все сталося вчора. Невиправданість жертви спонукувала її ще більше сумувати.
— Юнь-ер... Будь ласка, тільки б з тобою нічого не сталося... — Прошепотіла Цзян Сяожоу і піднялася на ноги. Її яскраво-червоне плаття відчинилися, як розпускається троянда.
І Юнь особисто вирушив назустріч ворогу, щоб вистежити його, але тепер Демонічний Бог у Чорних Доспеках лютий лавиною насувається прямо на них.
У душі Цзян Сяожоу оселився виснажений холод. Їй було дуже страшно, але в цей момент, будучи Королевою пустище, вона не мала права піддаватися почуттям. Це була битва не на життя, а на смерть, яка вирішувала долю всього її народу.
Коли Цзян Сяжу зробив величний крок, її серце знову стало спокійнішим.
Її витримка принесла потіху душі попереджучої Королеви Пустоші. Жодний страх, абсолютне самовладання — це саме така і повинна бути її дочка, справжня Королева, яка перемогла відданість всій Раси пустилоти та визнана самим святим духом.
— З Юнь-ером все буде добре, - знову прошепотіла Цзян Сяжоу, і її голос пролунав рішуче, ніби вона віддавала наказ самій собі.
І Юнь дав їй обіцянку, а те, що він обіцяв, він завжди виконував.
Майже в той же момент, коли ці слова зійшли з її губ, погляд Цзян Сяжу кинувся вдалечінь, мінюючи королівські чероги і палацову площу. Вона дивилася на самий край горизонту, де бушувала нескінченна, що вбиває людей...
— Він тут, — промовила Цзян Сяожоу.
Загинувший дозорний загін ніс службу всього в кількох тисячах чи від табору. Для Божого демонізму в Чорних Доспеках така відстань була справою одного миттю.
Довге волосся Цзян Сяожоу стрималося по спині, підкреслюючи її вишукану та чарівність. А поза палацом все небо вже заволокло багровими хмарами.
Ці криваві хмари швидко принесли здалеку й густим покривалом весь табір Раси Пустоти!
Почувши рев рога, люди тільки-тільки встигли вибігти зі своїх будинків. І саме в цей момент вони побачили, як над їхніми головами зникла лазур неба.
Криваві хмари були настільки густими і важкими, ніби це була справжня кров, створюючись у будь-яку мить пролитися на землю дощем.
Старійшини Раси людей і Монархи Роза Пустоти поспішно розкрили захисні бар’єри з енергії Юань, ховаючи під ними молодих талановитих учнів.
Але навіть тоді, коли криваві хмари опустилися нижче, у молодих генія закипіла кров в жилах і багато з них були повністю виснажені. Перед лицем цього демонічного Бога, який міг стирати з лиця землі цілі мири, ці молоді люди виглядали занадто нікчемними пісками.
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv