— Демонічний Бог у Чорних Доспехах взяв мене на приціл? Він подолав величезну відстань у просторі і зафіксував мене своєю духовною силою... Що це за божественна здатність?
Слова Цзян Сяожоу змусили І Юн всередині здригнутися. У цю саму мить він дійсно відчув, як між цією крижаною духовною силою демонічного Бога і його власним тілом з’явилася якась таємнича сила.
Мабуть, це був неймовірно могутній ментальний закон. Чи демонічний Бог у Чорних Доспеках весь цей час спостерігав за тим, що відбувається в Залі нарад через свій ментальний зв’язок з Цзян Сяожоу? Коли Юнь подумав про це, він був дуже небезпечним.
Як тільки духовна сила Божої демонів у Чорних Доспеках міцно закріпилась на І Юні, тиск якого знеохочувався, почав сповільнюватися і скоро відступився. Усі відчули легкість тіла, а Юань і кров у жилах вже не були скуті.
Демонічний Бог пішов. Коли тиск повністю зник, люди побачили холодну покрівлю. Страх був настільки сильний, що багатьом здавалося, ніби в наступний момент демонічний Бог з’явиться особисто і запровадить тут криваву бійню.
— Пронесло! Я вже подумав, що він йде нас вбивати.
— На щастя, він відступив. Його рани, мабуть, ще не затяглися. Цього разу він з'явився в основному через І Юню, - сказав один із старих Раси людей, кинувши погляд на хлопця.
Насправді, навіть без слів Цзян Сяжу присутні помітили, що більшість ментального тиску демонічного Бога була зосереджена саме на І Юні. Він став головною метою цього духовного візиту.
« Юнь помічає духовну силу демонів! » — відомий майстер Раси людей швидко зрозумів цей факт. Тепер він, як і Цзян Сяожоу, фактично опинився у списку тих, кого монстр збирається знищити в першу чергу.
« Демонічний Бог, мабуть, спостерігав за збором якимось незбагненним способом. Мабуть, зарозумілі промови І Юню викликали його гнів. Це ж логічно. Якби я був на місці демонічного Бога, то не дозволив би жити такому зухвалому генію, який у майбутньому може стати реальною загрозою."
Слова І Юна були занадто прискіпливими. Він не тільки зневажливо ставився до Великої сили світу Тян’юань, але й до Бога - демонів у Чорних Доспіхах.
Ха-ха! — Сюаньху розсміявся, і в його сміхі було чітко чути зло. - Що там цей сопляк ніс тільки що? Чи шанси на втечу дуже великі, якщо не впоратись з демонічним Богом? Чи, може, « у мене повно часу, можна і почекати»? Який же жаль тепер, коли демонічний Бог вчепився у нього?
І навіть у такому становищі, він все ще мріє диктувати новий порядок в Мірі Тяньюань. Заявляє, що зможе «повнити на нього відсотки на вісімдесят-дев'яносто». Тепер, коли смерть дихає йому в потилицю, чим він хвалитиметься? Ха-ха-хо!
Сюаньху було дуже легко на душі. Зовсім недавно ремісники Раси людей були повністю пригнічені аурою і зухвалістю та Юнею, їх переповнив гнів, але вони нічого не могли йому протистояти. Але демонічний Бог у Чорних Доспеках міг. Кожен, хто хвалився Горзом за спиною демонічного Бога, міг принизити його силу. Але тепер, коли монстр залишив на тобі мітку смерті чи вийде і далі стрибати так високо?
« Це дуже швидко. Такі довго не живуть. І Юнь сам напросився, заради хвилинного бахвальства отримав ментальну мітку. Тепер демонічний Бог буде переслідувати його хоч на край світу. Йому кінець!» - ремісники Раси людей обмінювалися між собою за допомогою передачі голосу. В обличчя І Юню вони таке сказати не вирішувалися.
У глибині душі вони боялися, що після вбивства І Юна Демонічний Бог прийде за рештою світу. Ідеальним результатом для них було б, якби і Юнь загинув, встиг нанести монстру серйозні поранення. Це було б просто ідеально.
Але, на здивування Суаньху та інших, вони не бачили ні краплі паніки чи розгубленості. Юнак просто мовчав, не вимовляючи ні слова. Він більше не дивився на майстрів Раси людей; він нерухомо сидів в кріслі, дивлячись на свою долоню, немов про щось глибоко задумавшись.
- Що цей хлопець задумав?
— Неважно, нам пора йти. Тепер, якщо за І Юном і Цзян Сяжу стежать, ця битва для Раси Пустота і самого Йн'ю стала неминучою.
Знамениті майстри почали залишати зал, але на превелике здивування подружжя з острова Інчжоу залишились там. Вони дивилися на І Юню, намагаючись не заважати йому розмірковувати.
Насправді, з моменту, коли І Юнь прийшов у Зал нарад, Голова острова Інчжоу і його дружина обмінялися з ним парою ввічливих слів майже весь час мовчали. Вони не висловлювали свого погляду на рішення Раси людей піти, ні про негативні умови.
І Юнь підняв голову і подивився на подружжя. Те, що вони залишилися, очевидно означало, ніби їм є що сказати. Але в той час він не почав вести обговорення, а мав набагато важливіше заняття.
Демонічний Бог у Чорних Доспеках зафіксував його через духовний друк. Це був зв'язок, що долає простір і час; тепер монстр міг в будь-який момент визначити його місце розташування. Врешті-решт, цей друк був згусткою енергії душі.
Поки це було енергією, І Юню нічого було боятися. У нього був Пурпурний Кристал Істока, здатний керувати енергією. Пурпуровий Крістал був божественним скарбом такого рівня, що міг поглинути і контролювати не те що енергія демонів, а навіть енергію Цін'ян-цзюня. Отже, якщо Юнь добре в усьому розбереться, він знайде спосіб розв'язати цю печатку.
Але зараз думки І Юня були зайняті не тим, як позбутися енергії. У нього була Башта Приходя Бога та багато інших козирів, він і так збирався воювати з демонічним Богом не на життя, а на смерть. Навіть якщо б монстр не помітив його, І Юнь не став би тікати, а наявність мітки нічого не змінювало. Він зовсім не боявся.
Тепер Юнь роздумував про інше: якщо ця частинка духовної енергії в нього постійно підтримує зв’язок з демонізмом, і він може через неї знайти І Юню, то чи не зможе він сам використати цю неймовірну нитку, вистежити противника та визначити місце де Бог існує?
З Пурпурним Кристалом і Юнь вважав, що це цілком можливо! Якби ремісники Раси людей дізналися про такі думки, їхні щелепи відвернулися б від подиву. Коли б людина отримала мітку Божої демонів, то вважала би себе засудженою до смерті — це була б дуже пригнічена. Ті, хто має сильнішу силу, могли б розгніватися над тим, як усунути це тавро смерті, хоча з огляду на Божу могутність можна було легко позбутися його друку переслідування.
А Юнь? Він не тільки хотів негайно стирати мітку за допомогою Пурпурного Крістала, але й планував знайти демонів і напасти на нього.
Така божевільна ідея шокувала б навіть Расу Пустоти. Чи ж це не бажання якнайшвидше покінчити з життям? Однак Юнь керувався не скороминущим імпульсом. Знати позицію ворога завжди вигідно. А що робити, коли ми бачимо демонічне Бога? Це залежить від його ран.
Поки воїни й Раси думали лише про те, як чекати на знищення демонів і вбивати їх у всій своїй силі, Юнь міркував: « Навіщо ж сподіватися зустрічі з цілковито відновленим ворогом, якщо це буде першим? »
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv