Відвідувачі гір і величних топей височіли над величчю Королівського палацу Раси Пустоти. Ця велична споруда колись була особистим артефактом колишнього короля пустинші, який міг зменшитися для перенесення — саме завдяки цьому палацу було доставлено у віддалені місця. У колишніх землях Раси Пустоти було знищено, не маючи жодних ознак артефактів.
У той час у головному залі ради зібралося безліч воїнів, які перевалили за 10 000. Серед присутніх були не тільки представники Раси Пустота, але й багато людей.
Коли міський Лорд міста Тай та Цан Янь увійшли в зал, вони замерли від подиву. Вони вважали, що Раса Пустота не запустила гори в темниці й задовольнялася лише шматками чуток. Вони й уявити не могли, що тут збереться стільки майстрів з Раси Людей. Одяг та інші знаки свідчать про те, що вони походять з найвпливовіших сект і Кланов Міра Т’юань. Чи Раса людей теж була змушена тікати в ці дебри?
— Лорд города!
— Дядя Ян!
Стояло Лорда міста, щоб увійти в натовп, як до нього назустріч поспішило кілька людей. Їх очолювали двоє чоловіків у чорних шатах, які були князями Божественного Царства Тайської імперії. За ними йшла молода жінка, на вигляд двадцятилітньої принцеси імператорської сім’ї. Інші були колишніми старійшинами міста Тай А, серед яких був старійшина Цань Ге.
Перед лицем загального лиха, минулих правил утримання під вартою були забуті. По суті, всі вони тепер були на волі.
- Всі учасники ради знаходяться всередині. Лише тим, хто досяг вершини Сфери Насіння Дао або вище, було дозволено вхід до місця проведення конгресу.
Оскільки лорд і його супутники мали достатньо сили, охоронці відвели їх всередину залу. Повітря в приміщенні було буквально насичене гнітючою, важкою атмосферою. Поява Божого демонічного в Чорних Доспеках принесла з собою відчуття неминучого кінця світу.
— Прибули майстри Сфери відкриття Істока з колишньої країни Дун’ї Тайу, — помазував їх вартовий.
Їх минулих заслугів і титулів, чи то Лорд міста або член імператорської родини, тут не мали значення. У цьому залі цінувалися тільки рівень розвитку і дійсну силу. Лорд міста добре розумів, що хоч би ким вони були у Божому Царстві Тайу, там їх було мало.
Безстрастні люди відчинили масивні двері. Група увійшла в зал, внутрішній простір якого вразило своїми масштабами. У центрі за величезним круглим столом сиділи близько двадцяти чоловік. Від кожного з них виходила така могутня аура, що вона придушувала волю. Навіть тепер, коли вони стримували свою силу, то лише дивилися на них з тремтінням. Поза всяким сумнівом, за столом сиділи найсильніші представники Раси людей і раса Пустота — ті, кого вели Монархамі.
Але найбільше вразило присутність серед цих великих старших жінок юної дівчини, на вигляд якої було не більше 18-дев'ятнадццаті років. Вона сіла на почесне місце, стискаючи в руках висічений орнамент костяною палицею. На ній було яскраве-алое плаття, а в центрі лоба алела точка кіноварі. Її обличчя було бездоганним і величним. Хоча її аура здавалася трохи слабшою за інших, внутрішня сила і гідність не вступали до аудиторії Монархам.
« Треба, це і є нова Королева пустинші...» — подумали супутники з Божествного Царства Тайу.
Останніми днями до них приходило чимало чуток про нову правительку. Зовсім молода, але мала безпрецедентної чистості крові, вона отримала визнання святого духу і зійшла на трон. Але про її походження нічого не було відомо.
— Нова Королева Пустоши і впрям чудова... — Упівголоса помітив міський Лорд.
Те, що молода дівчина в червоному не втрачала досвіду серед стількох легендарних майстрів, було вже надзвичайним досягненням. Могутня лінія означала вищий рівень життя, навіть якщо її розвиток ще не досяг найвищої точки зору, сама його присутність була владною і вагою.
І все ж, незважаючи на її величність, попри всі присутніх Монархів двох рас і прихованих в горах Таємничих духів, усі вони здавалися безпорадними перед лицем прийдешнього демонічного Бога у Чорних Доспеках.
Атмосфера в залі була надзвичайно напруженою. Замість того щоб панікувати, стояла мертва тиша. Ці великі особи чекали, коли проб’ють годину остаточного вироку долі. Група міського Лорда залишилася біля стін залу. За столом сиділи лише двадцять з маленьким Монархів, тоді як інші майстри Сфери відкриття Істока стояли позаду — їх було занадто багато, щоб усіх розсадити.
Лорд міста зрозумів, що їхня роль у цій катастрофі буде нікчемною. Роза Пустота, очевидно, відіслав наказ звільнити в’язнів просто мимохідом і не наділяти їх особливими надіями.
Зал продовжував заповнюватися, і невдовзі в ньому зібралося понад вісімсот осіб. Мінімальним порогом був пік Сфери Насіння Дао, але цього було мало — допускали тільки визнаних геніїв від кожної фракції.
— Друзі, сьогодні в цьому залі зібралися найкращі сили Раси людей і Роза Пустоти, які змогли сховатися у цих горах. Думаю, наша зустріч зрозуміла всім: ми повинні вирішити, як зустріти нашу останню годину і що можемо зробити, — заговорила мати Цзян Сіяжуу, стара Королева пустинші, яка й досі залишалася незаперечним головою свого народу.
Виголошуючи ці слова, вона подивилась на подружжя, яке сидить поруч. Це були два вищі лідери Ради старійшин Тяньюань, чета з острова Інчжоу. Саме вони в свій час виявили тіла тих, хто втікав від високого рангу Кривавого місяця. У Ради старійшин був і третій лідер — Король Ночі, єдиний у світі Тяньюань.
Приблизно пів години тому сили Міра Тянь почали поступово відступати в Божевільну пустелю. Подібно до сім’ї Лінь, багато великих фракцій зрозуміли, що ці дикі землі тепер набагато безпечніше їхніх родичів. Роза Пустота не закрила перед ними дверей. Вони розуміли, що коли на кону стоїть виживання цілих видів, то міжрасові раси повинні відійти на другий план. Не можна було просто кидати ці сили на замах, дозволяючи демонічному Богові в Чорних Доспеках безкарно винищувати захисників миру.
Однак Раса Пустота не впустила людей у свою головну ставку — це було б одним з них, що зробило би їх легкою мішенню. Тому людські біженці ховалися в різних куточках Боговини.
Але з часом Демонічний Бог у Чорних Доспеках дістався сюди. Безкрайні простори та лісові пустища не стали для нього бар’єром, він легко знаходив сховку втікачів. Незакінчена низка вбивств уразила всіх. Багато фракцій були повністю знищені, а ті, що вижили в жахі бігли все глибше у гори...
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv