— Отже, це велетенське око у Вічного водорість Бездня Погреблених Богів.
І Юнь був приголомшений. Він знав, що діаметр очного яблука в Бездінні становив від десяти до двадцяти тисяч. Навіть з відстані десятки тисяч людей бачили його величезним, немов зірка. І Юнь думав, що в Бездні запечатаний якийсь давній демон, який просто приймає форму ока, але тепер йому сказали: це лише праве око стародавнього Коренего Бога!
Всього одне око мав таку силу... Важко було навіть уявити силу цієї істоти в її первісному вигляді або масштабі тієї великої війни. Від самих цих думок І Юня пробирала тремтіння.
— Отже, світ Тяньюань та інші подібні світові істоти існують лише для того, щоб служити в’язницею цього Божого Коренему...
Дух меча в сірому одязі кивнув:
— Верно. Мир Тяньоань — це один з тридцяти трьох обраних світів. Їх обрали тому, що вони були досить великі та стабільні і знаходились на самій периферії.
— Стабіли? На периферії? — И Юнь злегка нахмурився. Мабуть, покинути Мир Тяньюань і поїхати в землю 12-річної Імператори Небес. — Але якщо Корену Бог розділений і запечатаний, то чи ж ніхто не боїться, що в якусь епоху він знову вирветься на волю?
- Що б це не було? Коріння Бога, що народилася на початку часів, майже дорівнює Небесному Дао. Якщо Дао визначив щось, що могло статися, зупинити це дуже складно. Але ж... Якийсь дрібний демонський послідовник ні за що не зможе звільнити Око розрушення.
Дух меча і Чібай зовсім не турбувався про те, щоб Бог з’явився у Чорних Доспеках. Поки це не торкалося Бездня Погребних Богів, їм було все одно, навіть якби усе живе в Мірі Тян'юань повернулось до пороху.
- І Юнь, якщо тобі дійсно потрібен масив Заточення Богів, ми можемо його позичити. Но... я все ж раджу тобі не вкладатися у справи цих стародавніх сущень. Ти занадто молодий. У порівнянні з їхнім вічним існуванням, ваше життя — лише мить. Світ Тяньюань — це лише один з багатьох нижнього світу, під правлінням якого правили 12 - ті Небесним імператорам. Усі його мешканці для великого всесвіту — тільки порох під ногами.
Дух меча хотів, щоб І Юнь загарбався в труднощах, але не бажав пересердя. На шляху до величі було надто багато генія, і він не хотів втратити такого гідного наступника.
- Старші, не хвилюйтеся. Я не буду без потреби провокувати цю зловісну зірку. Доки я не буду абсолютно впевненим, то лише зможу вдосконалюватися. Цей масив мені потрібен лише на крайній випадок.
Зрештою, І Юнь був приходьком у цьому світі. Сказати, що він прагнув будь - якою ціною захищати світ Тяньюань, було б обманом. Йому було боляче бачити смерть невинного від рук демонічного Бога, але за цією силою він мало що міг з цим вдіяти.
- Добре, що ти це розумієш. У будь - який час сила — це основа!
З цими словами дух меча передав І Юню комплект літаючих ножів Домен Тисячі Сніжин разом з технологією управління ними. Усі дев'яносто 9 ножів зберігалися в спеціальному поясі, який сам по собі був просторовим артефактом завдовжки у п'ять футів.
І Юнь навмання витягнув один ніж. Лезити було сіро-білим, на дотик нагадувало не метал, а нефрит. Він знав, що ці ножі були зроблені не з сталі. Бог Майстерства в давнину вбив божественну акулу, що пожирала драконів, народжена у Ґуйсюї, і використав її зуби для створення цієї зброї.
Казали, що ця акула пожирала драконів, але насправді її здобиччю були лише ксяо-дракони. Однак цей стародавній монстр був невимовно небезпечним. Усі зуби однієї акули мали одну природу, вибравши найкращі з них, майстер створив набір із 999 ножів, які були пов’язані один до одного духовно і володіли величезною силою.
Щоправда, Бог Майстерства створив цей набір не для себе і не вкладав у нього всю душу. Якби він додав інші матеріали вищої якості, то сила ножа зросла б багато разів. Але тоді Юнь не зміг би їх контролювати. Навіть з Пурпурним Кристалом у тілі контролю над такою грізною зброєю був би для нього на межі можливостей.
Забравши три скарби, Юнь ще раз подякував Чибая та духа меча і вийшов за браму Дворца меча чистого Ян.
Через півроку Юнь вперше залишив стіни Палацу. Стоячи зовні і дивлячись на спустошений світ під урвищам, він глибоко вдихнув. Після циклу життя і смерті Ліста Дао він почувався так, ніби жив цілу вічність — від народження до кінця.
Тим часом у Стели Сімом Вбивства в позі лотоса сиділа Лінь Сінтун. Вона зрозуміла намір меча, залишений Господарем Дворца. Хоча пройшли незліченні епохи, ця енергія все ще залишалася неймовірно гострою. У свій час І Юню знадобилося десять місяців, щоб усвідомити ці сліди.
І Юнь не став її турбувати. Він просто стояв осторонь, м'яко дивлячись на цю прекрасну дівчину.
Минуло багато часу, перш ніж Лінь Сінтун ніби щось відчувши, повільно розплющила очі. У ту ж мить і Юнь побачив в її осінніх очах холодний блиск наміру меча. Цей намір був подібний до крижаного вітра або осколка льоду; одного погляду було достатньо, щоб душа людини була закупорена. Але Юнь і сам дійшов до того, що меча вже не було холодно.
Лінь Сінтун подивилася на І Юню. Минуло шість місяців, і хоча він не змінився ззовні, його аура стала зовсім іншою. Він стояв перед нею, але здавалося, що його тут немає; хотілося протерти очі, щоб переконатися, чи зір не обманює. Майстри, які глибоко пізнавали закони і справжні наміри Бога, мають деяку гармонію з Великим Дао і наче розчиняються в небі та землі. І Юнь явно зробив цей крок.
Це дуже втішило Лінь Сінтун. Вона зрозуміла, що у Дворце І Юнь знайшов щось велике.
І Юнь теж із захопленням дивився на дівчину. Він також зробив прорив біля стін Дворца, але у нього був Пурпурний Крістал, який дозволяв бачити потоки енергії в Стелі та шрамах від меча. У Ліні Сінтун нічого подібного не було, а це заслуговувало виключно на власний талант. У плані чистого сприйняття вона явно перевищувала його.
— Синьтун, за цей час ти вже зросла власний намір меча. Схоже, це намір холоду...
Тепер І Юнь розумів дорогу меча куди глибше. Він не тільки відчував її силу, але й міг визначити її природу. Намір Господаря Дворца був наповнений енергією чистого Яна — протилежністю тому, що практикувала Лінь Сінтун. Здавалося б, це не повинно було їй допомогти, але в законах Великого Дао Інь і Ян доповнюють один одного: з границі Яна народжується Їнь. Лінь Сінтун змогла використати це правило, щоб з наміру Чистого Ян видобути те, що підходило саме їй. Важко сказати, але зробити це було неймовірно важко. Для цього потрібно був неабиякий талант, який міг встановити зв’язок там, де їх не бачив ніхто інший.
Лінь Сінтун глянула на І Юна і легко усміхнулася:
— Здається, ти вже не просто зрозумів намір меча, а перейшов на набагато вищий рівень. Схоже, мені потрібно намагатися ще сильніше, щоб не відстати від тебе.
— До « найвищого рівня» ще далеко, - похитав головою І Юнь. Наступним кроком після Великого досягнення наміру меч було серце меча, а до нього І Юню все ще залишався пристойний шлях. — Синьтун, нам пора йти.
За цей похід у Палац мечника І Юнь отримав все, що міг. Прийшов час повертатися. Дао був чудовим Залом Постилення, але навіть там неможливо підтримувати передальну швидкість усвідомлення. На початку медитації протягом трьох днів була рівна року в звичайному світі. Але поступово, коли основні істини були завчені, решта правди ставала занадто туманною і складною. Щоб рухатися далі, майстер мусив мати досвід і накопичення сил у реальному світі, а не просто сухе сидіння в тиші.
Спочатку Чібай думав, що Юнь протримається в медитації кілька днів, але той просидів сім місяців і навіть змусив Древо Дао скинути аркуш. Це перевершило всі сподівання. Щоб витягнути з себе все більше і більше, треба було лише шкодити собі. Навіть за допомогою Пурпурного Крістала І Юну потрібно було часу та практики, щоб засвоїти скопійовані Узори Дао.
Разом вони покинули Палац мечоподібного Яна, вилетіли з Безниної Зірки і вирушили до підземного масиву Раси Пустота, встановленого в Дикій пустелі.
Божественна пустиша була величезна, і для зручності пересування Раса Пустота створила цілу мережу портів. Їхня позиція була суворо засікована, але Цзян Сяжу передала І Юню детальну карту.
Вони прямували до одного з ключових масивів на околиці Пустоші, який вводив пряміком у село Раси пустилоти. Однак коли Юнь і Ліня Сінтун досягли мети, серце юнака було дуже напружене.
Колись гірські хребти були на місці, де колись тягнулися гори. Це виглядало так, ніби тут стався сильний землетрус. Гори розколювалися, річки пересохли. Захисні печатки, які ховалися у глушині, були буквально розорвані в клочику. У повітрі витікала ледь вловлена, але лякає аура спраги крові.
- Що сталося? — Лінь Сінтун напружилась, відчувши слабкий запах крові.
— Идем! - З похмурим обличчям І Юнь взяв її за руку. Затамувавши подих, вони полетіли до джерела смертельної аури.
Вони обігнули уламки скель, і перед ними з’явилася картина справжнього пекла.
Транспортний масив був повністю знищений. Довкола нього валилися уламки тіл і кров. І Юнь помер. Тут були рештки і співплемінників Раси Пустоти, та астральних звірів. Величезні тварини були розрубані на частини, земля в радіусі кількох Чи просочилася кров'ю, а важкий запах смерті розвалився на милі навколо.
Щоб забезпечити безпеку цього важливого вузла, Раса Пустоти залишила тут елітний загін сторожі. Серед них були воїни, подібні до майстрів Сфери відкриття Істока в людей та багато стародавніх реліктових звірів. Це була грізна сила.
Однак усі вони були повністю знищені.
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv