Навіть якщо не брати до уваги внутрішні Дворца меча Чистого Ян, на вершині за його межами збереглося багато стародавніх руїн, в яких можна було шукати просвітлення.
Тут висіла Стела Сімою Убивств, і вона написана за чутками рукою самого пана Дворца мечу Чистого Ян. У ній було вкладено могутній намір меча:
« Я звів Стелу Сімома Вбивств, щоб виявити свою волю. Прийде день — і впадуть Небесні Дао, зникне всесвіт; я стану самим світом над життям та смертю, розчавлюючи кругообіг сансари. З душ усього, що здуває я викую свій довгий меч, покроплю його своєю нетлінною кров’ю і винищу всіх демонів! Вбити! Вбити! Вбити! Вбити! Вбити! Вбити! Вбити!»
Від кам'яної плити виходила така жахлива спрага вбивства, що на неї було страшно дивитися в упор. Кожен з п’ятдесят шість ієрогліфів, викарбуваних на стелі, мав величний намір. Той, хто зрозуміє його, мав би можливість отримати найбільший спадок, який може потрясти світ.
Лінь Сінтун теж була мечницею. Вона не могла відвести очей, коли побачила Стіну Сімома Вбивств. Однак, незважаючи на весь меч і рівень культивації її серця, вона не могла довго вдивлятися у написи: приховування наміру меча було настільки гострим, що ледь не ранило його саму. Через кілька вдихів Лінь Сінтун відчула в очах сильний біль, наче їх колали голками.
Перед Стилою сім’єю Вбивств стояло вивалення з чорного каменю, що зображав високого і піднесеного чоловіка середніх років. І Юнь не знав, чия це статуя. Він знав, що це сам господар мечоподібного Дворца Чистого Яна, але той образ, який він колись бачив у своїх видіннях, здавався дещо іншим.
— Спочатку зайдемо всередину з покупкою, — сказав Юнь.
Лінь Сінтун кивнула і пішла за ним до головного входу у Палац мечоносого Ян. Масивні давні ворота, які пережили незліченні віки, все ще зберігали могутній риф Дао, від якого серце тремтіло. Коли Юнь і Ліня Сінтун замерли перед ними, спалахнула промінь світла, миттєво протягнувши їх всередину.
Перші ворота Дворца меча Чистого Ян не вимагали глибокого розуміння Дао меча. Минулого разу І Юнь теж пройшов через них без праці і саме там, у головному залі, знайшов Слоламаний меч чистого Ян. Цей меч супроводжував його протягом років, не раз допомагаючи розчавити сильних ворогів.
- Старший дух меча? Старший дух меча? — Покликав Юнь, стоячи в порожній залі.
Понад десять років тому, коли він вперше опинився тут, його присутність пробудила дух меча, який охороняв палац. Тоді дух був дуже слабий, і він встиг сказати І Юню лише кілька слів, перш ніж знову впасти у глибокий сон. Він попереджав, що після цього невідомо, коли зможе прокинутися знову.
У залі панувала тиша, а дух меча не відгукувався. І Юнь покликав ще пару разів і тихо зітхнув. Очевидно, дух меча був занадто виснажений і Юнь не хотів більше турбувати його відпочинок. Він попрямував до другої брами залу. Саме ця перешкода закривала шлях у внутрішні покої Дворця мечу Чистого Ян. І Юнь не мав уявлення про те, що криється за ними.
Під час першого візиту, окрім Сломанного меча і того, що декотрі з справжніх намірів постали на зовнішніх стінах мечів, Юнь не отримав жодних інших дарів. Господар меча Чистого Яна був найсильнішим з усіх істот, про які І Юну було відомо. Скарби, заховані в його оселі, повинні бути вищі за будь - яку уяву.
І Юнь зупинився перед таємничими воротами. Стародавні стулки ніби відділяли один світ від іншого. Він не знав, як їх відкрити. За словами Духа меча, прохід у внутрішні покої був випробуванням на глибину розуміння наміру меча. Але як виміряти це розуміння? Не рубати ж ворота мечем, справді.
Дух меча спав, запитати не в кого, а лише шукати дорогу самому.
— Сіньтун, повернися назовні, спробуй зрозуміти Стелу Сімою Убивств і сліди меча. Я залишуся тут і пошукаю спосіб потрапити у внутрішні покої.
У вивченні "Сутри Серця Великої Імператріці" Лінь Сінтун, звичайно, перевершувала І Юню. У розумінні законів чистого Ян і Чиста Інь вони були приблизно рівні. Але, відносно Дао меча, І Юнь був сильніший. Лінь Сінтун відбувалася з сім'ї Лінь, і її розвиток був обмежений рамками сімейної спадщини та кругозір - вона не торкалася дійсно глибокого меча. У І Юня був Дворець меча Чистого Ян, що давало йому величезну перевагу. Якщо навіть він не зможе зрозуміти, як увійти всередину, то Лінь Сінтун і поавно. Тепер їй буде значно легше зосереджуватися на зовнішніх руях.
— Добре, — погодилася вона.
Лінь Сінтун вийшла з палацу, залишивши І Юна одного у величезному залі. Якийсь час він перебував у замішанні, не знаючи, з чого почати. Він повільно обійшов зал по колу і знову завмер перед другою брамою. Він довго стояв нерухомо, дивлячись в них, поки не занурився у стан глибокої зосередженості.
Врата була створена з незрозумілого матеріалу: не те метал, чи то камінь. Їхня поверхня не була гладенькою, вона виднілася ледь помітними візерунками на воді. Духовна сила І Юня концентрувалася, і ці «водні» розлучення ставали дедалі чіткішими. Здавалося, що вони почали розходитися на всі боки і затягли І Юня в себе.
Світ миттєво перемінився. Оглянувшись, Юнь зрозумів, що це вже не місце в залі Дворца меча Чистого Ян, а у світі первісної білизни. Цей простір був порожній, наче тінь і світло. Серед цього марєва звивалася біла тінь. Придивившись, Юнь зрозумів, що вона схожа на білого дракона!
Білий дракон?
І Юнь поспішав. Він не встиг роздивитися істоту, як вона зв’язувалася в клубок. Світло й тінь згущувались, і дракон перетворився на юнака в білу одежу. Юнак тримав у руках меч, що витканий з білого сяяння. Він нагадував і Юню, риси його обличчя були красивими та благородними, але при спробі вдивитися глибше вони ніби розпливалися.
— Ты... — И Юнь затамал дихання. Він відчув те, що сталося з юнаком: « Смертоносна спрага ».
Той не проколов ані слова і раптово атакував. Він змахнув світловим мечем, і промені цього удару розлились по небозводу так само як велика небесна ріка.
І Юнь здригнувся, але, будучи насторожі, миттєво відповів ударом. У його руці з’явився Сломанний меч чистого Ян, а за спиною з грізним клекотом вимив Тотем Аватари Золотого Крука. Якщо удар хлопця нагадував зірку ріку, яка спускається з неба, то меч І Юня був подібний до найжорстокішого Ворона, який вимиває вгору, щоб спепіти небозвод!
Бум!
Два спалахи зіткнулися. Простір зігнувся, небо й земля здригнулися. Удар хлопця в білому був занадто могутній. Золотий Крук, породжений мечем І Юню, пролетів крізь зоряну річку 10 000 жанів. Безперестанне сяйво чужого меча постійно пожирало енергію І Юня.
Серце І Юня стисалося. Він різко зібрав залишки енергії Юань і, поклавши клинку горизонтально, наніс другий удар.
Я роздався різким свистом!
Подібно до смужки шовку, виблискує мечом і розтягає річку енергії навпіл. Під час відбуття великого меча Юна, немов річкові води, проковтнулася повз І - Юнь. Почва здригнулася. Залишкова енергія вдарила по захисній аурі І Юню, змусивши її покритися дрібними тріщинами.
Однак коли Юань була готова остаточно зруйнувати свою захисну силу, ворожа атака припинилася і затихла. І Юнь важко видихнув. Подивившись на юнака, він побачив, що той стоїть у колишній позі і опустив кінчик меча до землі.
Який сильний удар!
І Юнь був вражений. Він відчував, що за кількістю вкладеної енергії удар хлопця не був чимось занадто примітивним - можливо, він навіть поступався його власному. Справжня сила ворога крилаться в намірі меча. У його ударі була аура безсмертя і незнищенності. Хоч би як сильно меч І Юня, його енергія поступово перемагала і гасла.
Юнак у білому подивився на І Юню і раптом заговорив:
— Уходи. Ти не гідний.
Його голос був безсердечним і зарозумілим, який гучно проголошував вирок.
Серце І Юня впало. Недостойний? Безсумнівно, цей удар був тестом. Як і говорив дух меча: тільки той, хто має достатній розум Дао меч, може ввійти у внутрішні покої Дворця Меча Чистого Ян. Решта чекає зачинені двері.
Десять років тому І Юнь залишився ні з чим. Через кілька років, коли він зрозумів багато законів меча і значно підйняв свій рівень, то повернувся на перше ж випробування... "Недостойний"!
І Юнь видихнув. Це брехня сказати, що він не засмучений, але не знеохотився. Колись він починав свій шлях у жебрака і заглушеної Пустоші Юнь, будучи слабким і не маючи нічого. Але крок за кроком він вибрався звідти і досяг сучасних висот.
Він звернувся до хлопця:
- Я прийду знову. Зараз мого розуміння недостатньо, але прийде день, коли я буду гідний увійти сюди.
Молодий чоловік у білому огорнув його холодним поглядом, позбавленим будь - яких почуттів.
- Твій зв'язок з мечем не такий вже й великий, будь-які зусилля марні. Можливо, ви не розумієте, що невдовзі ваш вік перевизначить межу. Йди, ти не зможеш пройти перевірку, це місце не для тебе!
Молодий був абсолютно байдужий. У його холоді було повно пихатості, на яку він мав право.
І Юнь насупився. Цей юнак, один з тих слів, намагався передбачити його майбутнє - як він міг з цим змиритися? Його шлях бойових мистецтв повинен належати тільки йому самому. Але в даний момент він дійсно не був противником цьому юнакові, і якщо той говорив, що він негідний, І Юнь нічого не міг з цим вдіяти.
Він глибоко надихнув, збираючись покинути цей світ, як раптом пролунав слабкий, старий голос:
— Погоди... Нехай він залишиться...
— Хм?
Юнак нахмурився і подивився в сторону. Там, прямо в повітрі, виникли водні кола, які поступово згущувалися у примарну фігуру старого. Той був одягнений у сіре і виглядав так, ніби однією ногою вже стоїть в могилі. Старик подивився на хлопця і повторив:
- Нехай він залишиться.
Цей голос був дуже знайомий І Юню. Він одразу зрозумів, що цей сивий старець — дух меча Дворца меча Чистого Ян, якого він зустрів тут понад десять років тому.
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv