— Трес-сь! Бум!
Розкоти грому потрясли повітря. Шаньту Нанть наніс удар мечем — це його найбільша техніка, яку він знайшов сам: меч Небесної Кари! З цим помахом перед І Юнем розверзалося безчерево блискавки. Криваво-червоні розряди, подібні до бурхливих ставків крові у глибинах підземної, поглинають все на своєму шляху.
І Юнь залишався невтомим. У його свідомості проносилися образи: той нищівний удар, якого колись завдав власнику меча Чистого Ян, і Вільний, сповнений неприпустимості силует Цінільян-цзюня, що змахує мечем. Все це разом злилося в нинішньому ударі І Юню. Старовинний Сломаний меч спалахнув сліпучим сяйвом, ніби він прошив саме час і простір, з’явившись із первісної пустки давньої давнини.
Шух!
Меч І Юня увійшов у море блискавиць, наче ніж в масло. У цей момент Юань була виснажена. Три послідовні атаки у війні з Шентом Наньтянами змусили його залучити саму есенцію життя.
Світло блискавиць шаленило, але Ці меча розчавлювала будь - який опір. Сломанний меч був спрямований прямо в життєво важливу точку Шеньту Нантяна.
Саме в цю мить, коли все вирішували долі секунди, з натовпу, як затаювана отруйною змієм, раптово вискочив Шенту Я. З лютим рівом він вихопив з простору кільця довгий костовий ніж і стрибнув вперед.
— Вперёд! Вбийте його! — зревёл он.
Разом з Шаньту Я в атаку кинулися ще п'ятеро або шістьеро воїнів Сфери Насіння Дао. Кожен з них вийшов без залишку, обравши саме той момент, коли Юнь наносив свій вирішальний удар і був максимально відкритий. Під покровом такої шаленої Ці меча будь-яка раптова атака могла довести до того, що І Юня поглине його ж власною технікою, і його тіло буде розірвано на шматки зустрічними струмами сили.
Шанту Я вибрав ідеальний момент — підлий і смертельний. Небо заповнило кольорові спалахи енергії Юаня, і на нього спадало хаос з різних законів. Неподалеку Лінь Сяоде, Лин Фенг'юе та інші не змогли стримати переляканих криків. Хто міг витримати удари стількох майстрів Сфери Насіння Дао? Навіть якби Юнь не був утягнений в бій з Шентом Нант’янем і не виснажився, він навряд чи міг би відбитися від такої атаки, навіть будучи повністю напоготові. Його життя висіло на волосинці.
Але в цю критичну мить Лінь Сінтун, весь цей час стояла поруч і зберігала спокій, нарешті прийшла у рух. Від самого початку сутички І Юня та Шенту Наньття, хоч би якою запеклою вона ставала, Лінь Сінтун була тиха, ніби нерухомого виття, не проронивши ні слова. Тепер же вона вступила у бій.
Вдягнутий в біле, з чорним волоссям, що розгалужуються, це силует, подібний до небесної Небесної діви небесного Двора. Вона помахала мечем, і безкрайне зоряне світло перетворилося на річку, що спадало з дев'яти небес. Все сяйво зірок зосереджено в цьому єдиному клині.
Холод вирвався назовні. Безкрайні сніг і крига, центр яких став центром Ліні Сінтун, почали швидко поширюватися. Чорний камінь був закупорений морозом. Один за одним на чорному камені розпускалися крижані квіти Бінлянь. Ті, хто не брав участі в сутичках, жахнулися від цього холодного проби.
Навіть відголоски Ці її меча володіли такою силою! Це була не просто груба сила, а вищі закони в Цімі меча Сінтун. Узори крижаних квітів, які покривають землю, перепліталися самі з Небою та Землі. Вона нанесла удар, і цей меч, здавалося, став єдиною реальністю у світі, кинувшись прямо до Шенту Я.
- Що? — У очах Шенту Я, який побачив атаку Лінін Сінтун, пром'янула жорстока і кровожерлива рішучість. « Ця дівка шукає смерті! »
Він не забув про неї, просто був впевнений, що спільний удар п'яти-шість майстрів Сфери Насіння Дао здатний знищити кого завгодно.
- Хочеш здохнути? Я допоможу тобі! — вревив Шенту Я.
За його спиною з’явився примарний силует Триголового пекельного пса — його Тоєм Аватари. Згідно з легендами, триголовий пекельний пес охороняв ворота до шеолу; це було люте, кровожне створіння, яке надійшло неймовірною силою. Завдяки тому, що я сяяв від сонця Шенту, Я перетворилася на бездонне море крові. З такою технікою і таким Аватарою він здавався непереможним.
Але варто було з’явитися кривавому світлу ножа, як із неба обвалилася блакитна синівата річка, накривши все навколо водоспаду. Крижаний холод, знищення... пустота... Мовчання...
Триголовий адський пес, що виявився в коконі блакитного зоряного світла, раптово завмер, видаючи душоріз. Світло Ніж Шаньту Я, який впав у крижаний океан, відразу ж було вкинено до нескінченного морозу. Кров застигла, перетворившись в алігаючі кристали.
Його тіло швидко покидала життєва сила, а шкіра вкрилася крижаною зморозю. Обличчя Шаньту Я перекосилося від жаху. Що відбувається? Його поглинає не лише холод, але й сама температура! Полум’я його життя швидко згасало, а життєві сили ставали такими шаленими, ніби час прискорився в мільйони разів і він став старіти прямо на очах.
- Що це за техніка меча? — Я хотів закричати Шеньту Я, але його голос був поглинутий силою небуття. Звукові хвилі зникали, коли з’явилися і ставали нічого не вартими.
Світ занурився в тишу. Льодовий синій океан накрив не тільки Шенту Я, але й п’ятьох воїнів за його спиною. Тіла всіх, хто нападав у крижану кірку, а їхні технології вливалися в сяйво меча, подібне до зіркової річки, повністю згасли.
Хрусть! Хрусть! Хрусть!
Вираз обличчя Шаньту Я застигло, шар льоду повністю скував його, перетворивши на статую. Його воскове, спотворене обличчя і худорляве тіло були запечатані назавжди. Триголовий адський пес з виттям зник, а Лінь Сінтун немов богині стала перед замороженим Шентом Я.
Чвах!
Скинув меч. Ніхто не встиг побачити, куди прийшов удар, не пролилося ні краплі крові, але погляд Шенту Я миттєво потускнел. Життя іскра згасло, його Даніель був зруйнований.
Він мертвий? Багато претендентів, які спостерігали за цією сценою по краях Площади з чорного каменю, відчували, як їхні зіниці звузилися і серце скував первісний страх.
Всього два удари! Лише два рухи мечем! Один удар заморозив, другий — знищив! Шеньту Я був на середній стадії Сфери Насіння Дао, раптово вбив Ліню Сіньтун, яка мала такий самий рівень культивації! Це було настільки вражаюче, що сила Ліні Сінтун викликала в мене глибоке розчарування.
І не тільки Шенту Я — інші п'ятеро майстрів Сфери Насіння Дао, які стояли за його спиною, також опинилися в пастці крижаної Цізю і не могли поворухнутися. Їхні атаки та закони перед лицем законів чиста Інь, чий рівень на голову перевищував їхнє розуміння, зникали так само як глиняні корови в морі.
Обличчя Сінтун було холодним і рішучим. Вона змахнула мечем і попрямувала до цієї п'ятірки.
— Постой... Зачекай! — Закричали вони.
Майстер Сфери Насіння Дао збліднули від жаху. Перед лицем смерті будь - яке яскраве майбутнє і сильне життя видавалися лише горою пороху. Страх перед ними був невимовний.
- Не наноси удар, мені є що сказати... — Пипив один з них.
Але меч Лінь Сінтун опустився люто. Її руки рідко були обігрівані кров'ю, але вона ніколи не страждала від надмірної м"якосердності. У цей момент, дивлячись на тих, хто намагався атакувати І Юна зі спини, бажаючи пожити за чужим рахунок, в її серці було лише одне слово - смерть.
- Я вб'ю тебе! - Побачивши, що Лінь Сінтун не має наміру виявляти милосердя, один із претендентів з шаленим криком замахнувся на неї ножем.
Але його клинок розтягнувся тільки повітря - силует Лінь Сінтун пром'яв повз нього, наче струмка диму. Тіло воїна раптово одержувало. Меч пройшов крізь нього, не залишивши рани і не пролилася ні краплі крові, немов ласочка пролетіла через дим від вогнища. Удар не залишив слідів, але очі майстра відразу ж втратили блиск життя.
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv