Тут, серед полярних крильців, живе дворець. Однак, незважаючи на такий грандіозний час, він не виглядав обвітаним і блискучим.
Коли Юнь і Ліні Сінтун підійшли до палацу, двері його самі по собі відчинилися. За ними простягалась довга драбина з яшми. Вбрання всередині було надзвичайно розкішним: багато предметів були викарбувані з нефриту та коштовного каміння, втішаючись відображенням справжніх казкових рис.
І Юнь і Ліні Сінтун піднімалися по сходах, з обох боків яких височіли масивні колони. На одній з них І Юнь помітив уривчастий рядок: « Легенда райдуга крізь сонце пронизує Криваву місяць, льодяна душа в самотичному холоді запечатає божественну Бездну».
Слова були виведені з неймовірною шириною і величною красою. Стрихи ієрогліфів, що дихають обстрим меча, подібні до літаючого дракона. У цій написі наче струшувалося дихання божества, ніби хтось в пориві натхнення схопив довгий меч і надихав його мимохідом.
Трохи нижче стояла підпис: « Мечі, що заразилися Радугу, Цін’ян-цзюнь!»
"Цин'ян-цзюнь?" - серце І Юна тремтіло. Він несвідомо згадав мечника в синьому халаті, якого бачив на проекції масиву для мистецтва Астральних Небес.
— Який же могутній намір меча, — замовкла Лінь Сінтун. Чиєю зброєю також був меч, вона відчула тремтіння в душі при погляді на ці рядки. Але слідом дівчина трохи нахмурилась: "Цікаво кров" - це не те, про що згадував старший дух артефакту?.
« Мабуть, так », — подумав Юнь.
Він не знав, що таке Кривавий місяць — організація чи окрема людина. Але Цін'ян-цзюнь, який залишив цей напис, явно воював проти неї.
Цікаво, чи був Цін'ян-цзюнь тим самим мечником в зеленому із проекції? Остріє меча, що сквозив ієрогліфи, здавалося й Юну знайомим: меч того майстра, як і він сам, був вільний, сліпо слідував поривам духу і нічому не підкорявся. Якщо мечник в зеленому і був Цін'ян-цзюнем, то як його напис виявився тут? Невже в далекому минулому, коли стародавня Велика Імператриця створила Тайне царство Великої імператиці, цей мечник теж брав участь?
Кривава місяць... Будь то людина або організація, термін її існування боявся своєю старістю. З моменту заснування Тайного царства Великої Імператриці пройшли десятки або сотні тисяч років. Палац мовчазно стояв тут, пустіючи, і ніхто не знав, куди зникли його колишні мешканці. Однак крива місяць простягалася з тих незапам’ятних часів до наших днів, а тепер знову була в Тайному царстві Великої Імператриці.
У цій диві та глибині загрози навіяли І Юню погане передчуття. Крім того, слова « Божественна Бездна » наводили на роздуми... Чи ж це не Бездня Погребних Богів?.
Лінь Сінтун знала про те, з чим і Юнь зіткнувся на нижніх ярусах вежі Пришестя Бога, а тому мала уявлення про мечника в зеленій та також дивна річ.
Цей палац зберігав первісний вид, що існував через нескінченні віки, а колони — слабкі хвилі енергії — очевидно завдяки масивній будові. Пройшовши полярні крили і діставшись до палацу, вони пам’ятали слова таємничої дівчини в білому: це місце було важливішим за становище у Тайному царстві Великої Імператріці. Але як же Цін'ян-цзюнь зміг залишити тут свою напис?.
— Йдемо всередину, — сказав І Юнь.
Можливо, відповіді на ці запитання були глибоко вкорінені.
Всередині палацу не було ні душі, стояла мертва тиша. Коли Юнь повільно штовхнув запечатані неймовірно довго двері, назовні з’явився прохолодний повітря. У ньому відчувався дух сивої давнини, і Юнь та Ліні Сінтун на мить заціпеніли. Однак з глибини залу вирвалося особливе пульсування.
І Юнь володів Пурпурним Крісталом, а Лінь Сінтун була генієм бойових мистецтв, тому обидва вони дуже відчули цю хвилю. Особливо Юнь: окрім загального пульсації, він відчув прихований в ній гострий намір, що зафіксувався на них обох.
І Юнь миттєво насторився. Таємне царство Великої Імператриці збагатило дивами та небезпеками, і навіть цей палац міг крити смертельну загрозу.
Простір залу здавалося великим і порожнім; від кроків розносився ехо, а навіть тихе дихання звучало чітко. І Юнь обережно ступив всередину, і тієї ж миті пролунав безстрасний голос:
[Підозрюю тебе, випробувач. Ти ступив на п'ятий ярус Вежі Пришестя Бога.]
Що? П'ятий ярус Вежі Пришестя Бога?
І Юнь замер. Так це і був п'ятий ярус? Вони з Лінь Сінтун переглянулися, вражені до глибини душі. Цей безстрашний голос вони чули вже не раз. Він належав не духові артефакту Божої Пришестя, а від активації захисного масиву. Хтось стояв сюди, як спрацювала заклинання.
Безстрасний голос між тим продовжував:
[Скарбниця Великої Імператриці знаходиться тут. Ви отримали право увійти в три чорти. Перше з них - це клятий Дівог Пліх Солнц!]
Дев'ять Прихів Соннц? Ця незвична назва — Смутіло І Юню. Але не встиг він обміркувати його, як простір навколо них з Лінь Сінтун помістився: похмурий затінений зал змінився сліпучим і величним Богом палацом.
Світло всередині було настільки яскравим, що різав очі. Зал вражав шириною, а по периметру височіли масивні колони з зміями, що здіймалися вгору. На вершині купола ці колони спускалися в гігантську драконячу голову, що опускається вниз. В пасти дракона пустився лук! Навколо лука сяяли дев'ять сліпучих дисків-солнц, які випромінювали палаюче світло.
Плечі цієї луки були неймовірно довгими. На рогах було вирізано два дракони, що ширяли по гребенях. Уся зброя відлила холодну металеву блиск. Основа лука сяяла чистішим золотом без єдиної нечистоти, а витієвий візерунок, який входив за його рукоятями і плечима, був яскраво-алим, наче кров.
На самому луку стародавніми ієрогліфами було викарбовано чотири слова: « Дівчат п’яти сонця ».
« Це ім'я лука?»
Лук Дев'яті Солнц Пихів! Чортів Дев'яти Пших Соннц!
Назва цибуля збігалася з назвою чорта. Це був перший з трьох залів, куди вони з Лінь Сінтун отримали доступ. На мить І Юню здалося, що цей чортів приготували спеціально для нього!
І розумів Юнь: Вежа Божа була розум і духовність, а всяка можливість різнилась.
Дев'ять Солнц-посланців... За переказами, у давнину десять сонць засіяли на небі. Вони випалювали землю дотла, не росла трав’яниста рослинність і кожного року лютували через посуху. У той час стародавній бог натягнув чарівну цибулю і збив дев’ять сонць, залишивши тільки одне — те саме, що світить досі. Мабуть, саме ця легенда підняла ім’я Девіці Пліхів Сонця.
І Юнь підняв погляд на зброю. Перестраждаючи небезпеку, яку він відчув моментом раніше, виходила саме від нього. Лише лук — а це примушувало відчувати смертельну загрозу! А втім, на ньому були вирізьблені великі візерунки живої крові.
І Юнь не сумнівався, що явись сюди воїн зі слабкою культивацією, тільки погляд на цю цибулю змусив би його втратити розум або померти від закипілої крові.
« Чертог Дев'яті Пліх Солнц... Цей зал, швидше за все, і є уготований мені шанс! Цікаво, чи є тут ще щось окрім Лука Дев'яті Пліх Солнц? "
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv