Сніг кружляв у повітрі, заповнюючи світ нескінченною білизною. У ту ж мить, коли Лінь Сінтун почала падати і Юнь опинився поруч та підхопив її крихке тіло. Вона була налякана легкою і холодною, як лід; в ній не залишилося ні краплі тепла. Життя повільно залишало її. Веки дівчата були щільно замасковані, а на довгих віях вистигли маленькі крижини. Кров іней зв'язали її шкіру - зараз вона нагадувала прекрасний, але нескінченно крихкий крижана квітка, готовий розсипатися від найменшого дотику.
І Юнь стояв нерухомо серед снігу, притискаючи Лінь Сінтун до себе. Він поклав руку на зап'ястку, щоб перевірити Мерідіани - канали, по яких тече енергія. Завдяки Пурпурному кристалу він міг ясно бачити стан її внутрішньої системи. Побачене змусило його серце стиснутися від болю.
Все було дуже погано. Огонек її життя ледь мерехтів. Навіть якщо б вони зараз опинилися в родині Лінь, де є кращі умови для лікування та будь-які ліки, не було гарантії, що вона зможе повністю відновитися. А тут, у полярних кризі, лютував вітер. Навіть Юню з його тілом чистого Ян було важко виносити цей холод, не кажучи вже про лікування.
Ситуація для Ліні Сінтун, яка мала вроджені Інь-меїдіанами була катастрофічною. Крижана отрута вже почала розповзатися по її тілу, і полум'я життя могло згаснути за будь-яку секунду. Дивлячись на її бліде, майже прозоре обличчя, Юнь відчував гострий біль у грудях. Дух артефакту Венеція Божа поринув у глибокий сон і не міг допомогти. Їм треба було покладатися лише на себе.
І Юнь не знав, що думати. Якщо він не знайде виходу, цей погляд залишиться останнім, чим вона побачила світ.
Він обережно стиснув її руку і почав повільно вливати енергію чистого Ян, намагаючись захистити серцеві меридіани. Це було єдине, що він міг зробити зараз. Але Лінь Сінтун спалила надто багато життєвих сил. Щоб повернути її до свідомості, цього крихітного струмка енергії було явно недостатньо.
Він сидів, обіймаючи її, посеред крижаної пустелі. Перед ним стояли два шляхи. Перший - йти вперед, по слідах давньої Великої Імператриці. Другий - повернути назад, покинути полярні лід і повернутися на третій поверх вежі Пришестя Бога.
Шлях вперед обіцяв незлічених труднощів. Лінь Сінтун без свідомості, її життя висить на волосинці - і Юню доведеться постійно підтримувати її своєю енергією. За таких обставин переплисти крижану долину було майже неможливо.
Що стосується повернення... І Юнь пам'ятав, скільки часу він вирушив сюди. Він ішов чотири дні. Ця дорога, як і Линь Сінтун на руках, простягнеться принаймні на шість днів. Він не знав, чи вона так довго протримається. І навіть якщо протримається, що зміниться через шість днів на третьому поверсі? Втрачену силу це не поверне.
І Юнь глибоко вдихнув і сів на сніг, схрестивши ноги. Хоч би який шлях він вибрав, спочатку треба було відновити сили. Той останній удар мечем був найсильнішим у його арсеналі, але він же і виснажив його майже до краю. І Юнь чудово розумів: битва ще не закінчена.
У цей час високо в небі, у кількох десятках чожанів від нього, пара криваво-червоних очей, подібних очам стерв'ятника, пильно стежила за кожним його рухом. Цей похмурий юнак, схований у порожньому стані, виглядав непристойно. Врата пекла за його спиною були зруйновані, а сам він отримав важку віддачу від Ци меча І Юню.
Злі духи Інь вкрай вразливі до фізичної оболонки. Останній удар І Юня був нищівним — сніжні монстри, пов’язані з душею юнака, були знищені до основи і не залишили навіть попелу. Це нанесло йому серйозну рану.
« Як це можливо...»
Він не міг повірити, що сила І Юня досягла такого рівня. Так, тіло Чисте Ян давало величезну перевагу в битві з крижаними тварями, але знищити одним ударом відразу два десятки монстрів і при цьому поранити його самого... Це виходило за межі його розуміння.
« Гм? Цей хлопчик... Його культивація... Він на пікі Сфери Першоздряного основи!»
Тільки зараз збентежений хлопець звернув увагу на рівень сил І Юню. Пікс осушення Юань у віці 16 років - вражаюча швидкість. Хлопець згадав, що на початку він не помічав у І Юня такого досконалого Тела Чистого Ян. Отже, Юнь знайшов у Башні Божу Прихід якусь неймовірну вдачу. Це заполонило його заздрість.
« Я думав, що він був легкою здобиччю, а він став твердим очком. Потрібно діяти хитріше. Зараз я лише дух, у мені занадто багато енергії Інь, і я беззахисний перед його мечем Чистого Ян. Без фізичного тіла я швидко розлучуся".
Його розчарувало, як отруйна змія. Він помітив, що після того удару аура І Юнья помітно ослабла. Це був шанс.
« Ця дівчинка! Вона його слабкість. Якщо я напачу на неї, він кине всі сили на її захист і втратить самовладання. Коли він буде змотаний і поранений, я нанесу вирішальний удар."
Коли він обдумав цю проблему, то з’їв злобу. Але спочатку потрібно було ще більше виснажити І Юню. Для нього це було нескладно, він міг прикликати привидів. Нехай вони не були сильні, і їх смерть не ранила його самого, але І Юню доведеться витрачати енергію Чистего Ян на кожного з них. Як тільки сили хлопця впадуть нижче сорока відсотків, можна буде діяти.
Він був готовий зосередитися, як вітер здуло його. Один за іншим невидимі злі духи почали з’являтися навколо І Юна, сходячи до нього зі всіх сторін.
— Гм, якби не та погань, що охороняє вежу, і якщо б моє тіло було зі мною, я б прихлеснув цього ляпаса як муху! - Зловісно прошив юнак. Він всім серцем ненавидів Таїнську дівчину в білому.
Але, як тільки злі духи кинулися на атаку, хлопець раптом помітив, що силует І Юня злегка розмився.
(Сміх)
Його серце текли. Тіло Лінь Сінтун все ще лежало на попередньому місці, але тепер її підтримували не руки І Юня, а щільний згусток енергії Чистого Ян!
"Плохо!"
Хлопець смикнувся, щоб втекти, але у цей момент пролунав тихий звук: « Пшш-ш...».
Сломанний меч, полум’яний палаючим чистого Ян, наскрізь прошив його примарне тіло, вийшовши з грудей. Його очепіння сягало на іржаве вістря. Здавалося, що це був жах.
— Как... це... можливо?
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv