І Юнь спостерігав. Якщо стародавня Велика Імператриця залишила скарби на другому ярусі Вежі Божої, то мусить бути спосіб дістати їх. Можливо, навіть не один. Йому потрібно було знайти лише одну лазівку, і зараз він чекав того самого моменту.
Час минув. Птахи й маленькі тваринки, нічого не підозрюючи, приймали великого монстра за звичайний пагорб і сідали на нього. Гігантський астральний звір не ворухнувся, дійсно нагадуючи гору.
Приблизно через дві години на сусідньому схилі з лісу вийшов великий звір, подібний до гігантського слона. Очевидно, його сила перевершувала силу тих створінь, яких Юнь зустрічав в цих горах раніше. Слоноподібний звір майже відразу помітив манячу «траву».
Він трохи постоявся в нерішучості, а потім почав повільно наближатися до пагорба. Він обережно бігав у пошуках небезпеки. Здається, ця тварина мала зачатками інтелекту і розумів, що безкоштовний сир буває тільки в мишевці - поява такої насиченої енергії рослини у такому місці здавалося підозрілим.
Коли до «трави» залишалося кілька сотень метрів, слон, здавалося, щось відчув і завмер. Але спокуса була занадто велика, і він продовжував свою подорож. Аж ось за десять метрів від цілі дикий звір рвався вперед, витягуючи довгий хобот і схоплюючи здобич. Очевидно, він хотів якомога швидше зірвати траву і втекти до безпечного місця для їжі.
Але для нього це рішення було фатальним. Як тільки хобот торкнувся рослини, в « череві» відчинилася чорна бездна, схожа на вхід у печеру, і звідти вирвався потік смердючого гарячого повітря. Це була паща Драконячої черепахи. Ряди гострих зубів, подібних до гігантських списів, прищеплювали первісний жах. У цьому безодньому металі з’явилася альова мова, на кінці якої виднілася моторошна зміїна голова.
Свисток!
Масивний язик рухався з неймовірною швидкістю, нагадуючи про сліпучу вибухову альщу. Він швидко обгорнув слона і затягнув його в глибину чорного зява. Нещасна тварина встиг лише коротко і надривно викрикнути, перш ніж все стихло.
Хрусть! Хрусть!
І Юнь почув нудотний звук дробливих кісток. Тіло драконячої черепахи мало помітне зігнувся — вона пожирала жертву повністю.
« Жахливе видовище...»
Тепер Юнь зрозумів, чому в цих горах так мало астральних тварин — більшість з них вже перетравилися у шлунку цього монстра. Скільки ж їжі має їсти цей монстр? Одного величезного слона йому навряд чи вистачить навіть на легкий перекус.
— Якщо я туди піду, то не буду з нею навіть на один зуб.
І Юню стало не по собі. Навіть десять таких кошмарних створінь, як він, були б просто закусками. Варто було захопити цю червону мову і кінець. Коли Юнь побачив Драконячу черепашку, він згадав про справжній дух драконячої черепахи, на якій їхав Пастушок під час облоги міста Тай.
Але той самий дух піднімався у весь ріст, був вище самого міста з його багатотиськовим фундаментом. Той монстр був у сотні разів більший від теперішнього і міг знищити все Божевільне Королівство. Цю черепаху не можна було з ним порівнювати.
Цей дух не викликав сумнівів, але... Коли Юнь був у полоні Шенту Нант'ян, він дізнався про одну важливу слабкість Драконячих черепашок. Вони повільні! Шаньту Наньтя протримав його в ув'язненні десять днів, будучи впевненим, що за такий короткий час Драконя Черепаха не встигне дістатися до міста Чучжоу. Без неї Пастушок не представляв такої великої загрози. Стосовно швидкості черепахи Шенту Наньття не помилився, він просто недооцінив особисту силу Пастушка.
Швидкість...
І Юнь глибоко зітхнув. Величезний астральний звір з важким панциром на спині не може бути швидким. Це логічно. Але цей творець мав червону мову, яка розходилася наче блискавка і тому треба було боятися. І Юнь щойно навчився нової технології "Золотої Крук", що проноситься Мімо Сонця". З нею він з’явився козир, який дає надію на порятунок від монстра.
« Можливо... Вийде!»
Дихання юнака зросло. У його голові сглянув божевільний план, заради якого захотілося ризикнути всім. Він вирішився на цю авантюру з двох причин: по-перше, через нову техніку пересування, а потім тому що вірив - випробування Вежі Пришестя Бога не можуть бути неможливими. Завжди повинен бути шанс, яким можна скористатися.
Потвердившись у своєму рішенні, Юнь піднявся. Він пішов на шалений крок: перебуваючи в десяти чи від зміїної Черепахи, він скинув Лук Лазурній Бездні. Натягнувши тетиву до стану повного місяця, він наклав крижану стрілку Ветра і прицілився прямо в пащу монстра — ту чорну щілину у пагорбі.
У цю фатальну мить кров у жилах І Юна забуріла, але розум залишався криво чистим. Все вирішиться прямо зараз!
— Пря!
І Юнь відпустив тетиву. Вона дзвонила, і стріла Ветра зірвалася з місця. Розкішний простір, як божественний промінь, він напханий силою Чистого Ян, нестримно влетіла у горлянку Драконячої черепахи.
Бум!
Енергія вибухнула всередині горла монстра. Величезне тіло черепахи здригнулося, і з нього посипалися ком’янки землі та чагарники.
— Р-р-ра-а!
Драконяча Черепаха видала японський рев. Стріла, яка приготувала її прямо в горлянку, дійсно роз'ярила її. Вона дрімала в глибинах другого ярусу десятки тисяч років, будучи тут абсолютним володарем. Коли ще їй доводилось терпіти таке приниження? Вона викинула масивну голову, її сірі очі відкрилися, фокусуючись на І Юні. Ця дрібна людина завдала їй болю, ранила її, пустивши стрілу в ніжне тіло горла.
І Юнь, не втрачаючи ні секунди, прибрав Лук Лазурної Бездни і кинувся навутек! Це була гонка зі смертю. Він повністю звернувся до Тотеми Аватари і запровадив техніку « Золотої Крук, що проносить Мімо Сонця ». У цю мить він сам нагадував Золотого Крука, що летів у небі.
— Гр-ро-ра-а!
Черепаха розірвала знову. Як вона могла дозволити зухвалому чоловічку втекти? Зрештою вона привела в рух свої могутні кінцівки, які не зміщувалися кілька століть і почала погоню.
Бум! Бум! Бум! Бум!
Земля заходила ходуном під вагою біжучого нефілім. При кожному кроці її лапи залишали вм’ятини, подібні до висохлого озера. Ліси лягали на ногах, дерева розлетілися в щіпки, а повітря піднялося хмарами пилу. І Юнь нісся в весь опор, а за його спиною, немов жива гора, кричала Драконяча Черепаха. Пилкий шлейф простягався за ними, вигинаючись величезним драконом. Яке ж дивовижне видовище!
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv