***
Друге випробування в Тайному царстві Великої Імператриці було випробуванням не тільки фізичної сили, але й витривалості перед лицем серця демонів.
Воїн може ціле своє життя присвятити бойовим мистецтвам — тисячі чи десятки тисяч років. За цей час він проходить через незліченну кількість подій, які неминуче породжують серця демонів різного розміру. Навіть просвітлені монахи, такі як ремісник храму Дамін, який у свій час досяг піку могутності в Мірі Тяньюань, не були застраховані від цього; їх вісімнадцять імператорських лоханей також мали своїх внутрішніх демонів. Коли храм Дамін розпався і безліч буддійських учнів зазнали знищення, у тих небагатьох, кому вдалося вижити через цю криваву бійню в серці глибоко закорінилися демони.
Чим вищий рівень культивації воїна, тим сильніше він стає його демонами. І чим більш одержимим або впертішим є характер людини, тим стійкішою виявляється її внутрішній демон. У критичні моменти — чи то прорив на новий рівень бойових мистецтв, чи глибокий бар’єр - буйство серцевого демона, може призвести до перекручення ци.
Серед тих, хто пережив теперішнє випробування в Тайному царстві Великої Імператриці Шента Наньтяна, був один з найважчих для серця демонів. Ілюзія і Юня, породжена його розумом, була лякаюче сильна!
— Бум!
Всередині примарного світу І Юнь з довгим мечем навів нищівний удар по Об'єкті Бессмертних Шенту Нантяя!
Вигукнула сліпуча ци меча, обсипавши все навколо світла. Ця обитель безсмертних була не тільки Тоємом Аватари Шента Нантяна, але й його власним домом. Поки господар залишався цілим, Шенту Наньття отримував у ній силу як абсолютний пан цієї території. Але це було лише першим ударом на поверхню Безсмертних, коли з’явилася тріщина.
— Сдохни! — Я сильно крикнув Шенту Наньтяж.
Він одним ривком виявився перед І Юнем і наніс косою випад. Його меч огорнув полум’я — не звичайний вогонь, а вогню з іншого світу! На обличчі Шанту Натанія з’явилися сумніви, а попит крові наповнився. Він остаточно прийняв ілюзію за справжнього І Юна й бажав тільки одного: негайно вбити його.
***
Бум!
Снаружи, на Площаді з чорного каменю біля Вежі Божа пришестя, раптово вилетіла фігура. Хлопець, якого буквально викинуло назовні, все ще щось кричав і люто розмахував зброєю. Але невдовзі він зрозумів, що знову на площі.
Він котився градом по обличчю. Спочатку в очах юнака з’являлася несподіванка, яка швидко переросла у безсилля і глибоке розчарування. Він вибув. Він з гіркотою побачив, що довкола немає душі. Це був перший чоловік, якого викинули з випробування.
Спогади про те, що він пережив у Башні Приходження Бога були занадто болісними. Йому довелося знову пережити найжахливіший кошмар свого дитинства. Всередині вежі ця трагедія була відтворена в найменших деталях, змусивши його повірити, що він повернувся у минуле і знову зіткнувся з тим жахом.
Нічого не робити: перемогти свого серцевого демона було непосильним завданням. Бути першим вилітом стало для нього важким ударом.
У цей момент ворота знову захистилися, і назовні вилетіла ще одна фігура. Юнак уважно подивився і побачив, що слідом за ним вибув той найбезглуздіший юнак з дурним виглядом. Помітивши чужі погляди, смаглявий хлопець повернув голову і простобічно посміхнувся.
Перший юнак мало не задихнувся від обурення. Цей смаглявий недотеп не відчував ні краплі образи або приниження від того, що вилетів так рано; навпаки, він виглядав абсолютно щасливим. Це було просто уму незбагненно.
Він подумав: « Схоже, цей чорношкірий хлопець дійсно пройшов через містку чисто на везіння. Оскільки все добре, то напевно і сам задоволений тим, що зміг протриматися хоча б якийсь час. Проте, дивлячись на його розслаблений вигляд, було зрозуміло, що він не тільки не брав участі у великій битві, але, мабуть, навіть не намагався боротися до кінця. І навіть такій людині він програв...
Після них збунтування почало вилітати все більше людей. Більшість з них все ще шалено розмахували зброєю, і тільки через деякий час, бліді, приходили в себе зі словами жалю або жаху на обличчях.
Таємне царство Великої Імператриці було занадто дивним. Воно втілювало в життя найглибші страхи або ненависть, заштовхуючи людей занурюватися у ілюзію, з якої було майже неможливо вибратися.
Невдовзі після цього з врат вилетів і Лінь Юй. Він був увесь в поту, а ноги його підкаялися. Опинившись зовні, він спершу оглянувся. Коли Лінь Юй побачила, що вже майже половина усіх геніїв вилетіла, то відчув полегшення. Він з останніх сил намагався показати найкращий результат цього випробування, і тепер бачив, що його зусилля не були даремними.
Але раптом він помітив, що серед тих, хто вижив, немає І Юна. Побудова Ліни Юя, яка тільки що стала легшою, миттєво зіпсувалася. З похмурим обличчям він знайшов вільне місце і сів.
Люди продовжували один за одним залишати ворота. Приблизно через деякий час згоряє одна паличка пахощів, і зрештою Юнь з’явився.
"Хм?" - і Юнь відразу прийшов в себе, ступаючи на площу.
У примарній битві з Шентом Наньтяном він виклався на повну, але сила ворога постійно зростала і не було жодного доказу виснаження Юань. Однак завдяки своїй холодній розумці та здатності бачити енергетичні потоки Юнь не піддався впливу ілюзії. На відміну від інших геніїв, він не кидався в сліпу атаку, а зберігав спокій, вишукуючи слабкі місця у тактиці Шентут Наньття.
У результаті Юнь відчув, що в цій битві він досяг свого кінця. І все ж, коли сила Шенту Наньтяна досягла певного рівня, Юні зазнав поразки і був викинуті ворітами.
Він добре розумів, що таємний образ не був справжнім Шенту Нантантей — реальна сила того. Це усвідомлення змусило Юня стати ще більш серйозним. Під загрозою, яку представляв Шенту Наньття під час цього випробування, була надто велика небезпека.
"Цей пацан..." - Лінь Юй подивився на І Юня зі складним відчуттям. Його надія на те, що під час цього випробування він зможе змусити Стару Матріарх з повагою подивитися на нього, остаточно провалилася. Цього разу удача не грала ніякої ролі, але він все одно протримався менше, ніж і Юнь.
Юнь на власному досвіді переконався у правдивості цих слів, зокрема в пристойних думках хлопця. Він обернувся і побачив, що той навіть не намагається приховати свого інтересу, продовжуючи дивитися на нього з тією ж нерозумною посмішкою.
"Странний тип..." - тільки таке визначення І Юнь міг дати цьому хлопцю.
Відразу за І Юнем з врат вилетіли Лінь Сяоде і Лін Фен'юе. Хоча Лінь Сяоде була вкрита іспанкою, вона зберігала на обличчі просту усмішку. Лінь Фен'юе злегка нахмурився, здається, будучи незадоволеним власним результатом.
Майже одночасно з ними вилетіли хлопець із сумкою за спиною і Бао-нюй. Вони обмінялися поглядами, після чого Бао-нюй зимувала, облизала губи і відійшла в сторону.
Тепер у враті залишилося лише кілька людей: Гуньсунь Хун, Ліні Сінтун і Шенту Нанталь та ще пару.
— Цікаво, хто протримається до кінця?
— Звичайно, наш юний пан Наньтяж! — З гордістю заявив один з хлопців із Семи Шента.
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv