Молодий чоловік, який впав з підвісного моста, вже давно зник у бурхливій бурі. Ніхто не знав, що з ним сталося: чи він перенісся за межі Тайного царства Великої Імператриці або просто загинув?
Чим молодші люди, тим сильніший їхній страх перед смертю. Один з хлопців в перелякі попався назад і з блідим обличчям пробурмотів:
- Гаразд, мені буде досить, якщо я просто безпечно перетну цей міст. Так я хоча б побачу, що приховує Башта Приходження Бога...
Треба було зробити перший крок назад, як кількість тих, хто відступає, почала швидко зростати. Опинившись позаду, вони могли повністю зосередитися на порятунку своїх життів і більше не атакувати. Таким чином, весь натиск тепер лягав на плечі Гуньсун Хуна та інших, хто залишився попереду.
Багато молодих талантів вирішили, що в Башнші Бог дасть їм набагато більші можливості. Мітки Імператора, що літали в цій бурі, здавалися їм марною кісткою: їх було мало і добути їх дуже важко.
Серед тих, хто відступив, був Лінь Юй.
Ліній Юй мав здорову самооцінку. Він знав, що Гунсунь Хуна далеко до нього і лізти вперед — це вірна смерть.
Повернувшись на попереднє місце, він помітив, що Юнь і далі неквапливо плете хвіст. Від самого початку і до цього моменту І Юнь не зробив жодного кроку вперед. Поки перед нами шаленіла буйна битва, він поводився так, ніби це не стосувалося його, зберігши на диво розслаблений і спокійний вигляд.
Від цього видовища куточок рота Лінь Юя почав шалено битись. « Це паршивець! Поки інші ризикують життям в бою, він немов на прогулянку вийшов!"
Ліній Юй сподівався цього разу показати свої сили і затьмарити І Юні, але в кінцевому підсумку лише набив собі шишок, залишився ні з чим і виставив себе на посміховисько. У нього всі нутрощі зав’язані в вузол. Ну чому йому так не щастить!
І Юня думки Лінь Юя ні краплі не хвилювали. Хоч він і здавався розслабленим, насправді він постійно стежив за оточенням. Усередині цього урагану і Юнь, завдяки своїй енергетичній зірці, міг бачити набагато далі.
На самому обрію підвісного мосту залишилось лише кілька людей, серед яких були Гуньсун Хун і Ліня Сяоде.
Навіть юнак зі Секти Укриття Звірей, який раніше ніс мішок за спиною, відступив назад. Він не сумнівався у власних силах, але під час першого випробування отримав надто серйозні рани.
У Тайному царстві Великої Імператриці після випробування отримували зцілення за рахунок енергії цього місця, але ефект був обмежений. Сила зцілення дозволяла залікувати лише частину пошкоджень, і якщо рани були занадто глибокі, з ними нічого не можна було вдіяти.
— І чудово, що цей збронь відступив - усміхнулася Бао-нюй, облизуючи кігті. Тепер у неї з'явилося більше можливостей вбивати астральних звірів і отримувати Мітки Імператора.
- Вони відступили, але скільки зможеш забрати ти? — байдужо кинув Гуньсун Хунг. Бао-нюй осекнулась, не знайшовши що відповісти.
— Я йду попереду не для того, щоб довести свою силу, а заради реальної користі. Але ця нагорода була малою, і Гуньсун Хун збив меча й продовжив свою подорож. Серед усіх присутніх він вбив найбільше астральних звірів.
Але навіть мітка Імператора в руці Гуньсун Хуна згущалась приблизно на 70 відсотків. Він знищив стільки астральних звірів, витратив багато енергії Юань, але так і не зміг сформувати навіть одну повнозначну Метку Імператора. Це було мало!
"За низькорівних астральних тварин дають занадто скромну нагороду." Гуньсунь Хун прищурився, дивлячись в розмиті силуети тварей у буреї. Більшість вбитих ним монстрів були крилатими металевими вовками. Справлятися з такими слабкими істотами було просто, але внесок у формування Мітки Імператора від них був незначним.
« Якщо так піде і далі, то коли я доберуся до вежі Приходя Бога, мені вдасться зібрати від сили одну або дві цілі Мітки Імператора. У цьому немає сенсу. Ось якби я зміг прикінчити високорівневого астрального звіра, наприклад, того величезного орла, що напав на хлопця...» Гуньсун Хун не хотів миритися з черепашкою швидкістю накопичення. Він хотів ризикнути. Той величезний орел був неймовірно могутній, але за вбивство хоча б одного такого звіра можна було отримати відразу кілька Меток Імператора.
Ось тільки... Чи зможе він перемогти подібний монстр? Гуньсунь Хун не відчував жодної впевненості. Складність випробувань у Тайному царстві Великої Імператриці була визначеною. Перед лицем стародавньої Імператриці багато видатних геніїв світу Тянь видавалися не більш ніж звичайними посередництвами.
Гуньсун Хун не знав, чи має цей схиблений орла вразливі місця, а якщо і є, то де вони знаходяться. Розрахувати на таке ж везіння, яке посміхнулося І Юню, він не збирався.
« Везіння! Хм!» — Гуньсун Хун обернувся і кинув на І Юні холодний, зловісний погляд. Таємне царство Великої Імператриці було несправедливим! І Юнь боягузливо плював позаду, але відхватив щедру нагороду в цілих тридцять шість Мекок Імператора. Гуньсунь Хун воював не на життя, а на смерть, але його нагорода досі ледве перевищувала півтори Мітки.
Це було як небо і земля! Де тут хоч якась справедливість?
Коли Гуньсун Хун передавав ці думки, з бурі раптово донісся глухий рик. Він здригнувся, зосередив свій зір і розрізняв у полисі урагану розпливчастий силует.
Він повільно наближався, і невдовзі Гуньсун Хун зміг чітко роздивитися її. Це був слинський тигр заввишки в сім-сім чжанів, чиє тіло покривали незліченні розряди грому. Його кишіли різкими списами, а гострі кігті світили холодним блиском.
« О? Та це ж давня астральна тварина, яку ми зустріли під час першого випробування!» - очі Гуньсун Хуна спалахнули. Ця тварина виглядала точь-всього як та старовинна астральна звірка, яку вбив І Юнь, хіба що розмірами був самий малий.
Здається, що в Тайному царстві Великої Імператриці кожен вид астральних звірів існував у багатьох примірниках і були розподілені за різними етапами.
Поза всяким сумнівом, ця стародавня астральна тварина була більшою від металевих вовків у незліченній кількості — на зовсім різних рівнях. Якщо йому вдасться вбити цього стародавнього астрального звіра, то нагорода буде вражаючою. Можливо, вона навіть порівняє те, що раніше отримав І Юнь!
Це серце Гунсунь Хуна шалено забилося. Але найважливіше те, що він уже знав слабке місце цього стародавнього астрального звіра. Це була... пащу!
— О? Це ж та астральна тварина-охоронець з першого випробування! — Викрикнув один з молодих талантів на мості, теж зауваживши величезного тигра.
Однак вони були за Гуньсуном Хуна і помітили звіра пізніше. До того моменту, як вони його роздивлялися, Гуньсун Хун вже повністю звільнив свою енергію Юань, готуючись до атаки.
- Нарешті я зможу отримати велику нагороду, самі небеса допомагають мені! - Гуньсунь Хун. Після довгого пригнічення удача нарешті повернулася до нього обличчям. Ця тваринка-охоронець перед ним був вже практично у нього в кишені!
Стародавній астральний звір, чия слабкість вже відома, більше не здавався грізним противником. Якщо навіть Юнь зміг прикінчити його одним ударом, то що говорити про нього самого?
Важкий!*
Довгий меч проколов бурю, видавав різкий і пронизливий свист.
Люди, які стояли позаду Гуньсуні Хуна тільки зараз до кінця зрозуміли, що відбувається. Їх охопила сильна заздрість. Особливо це стосувалося таких геніїв, як Бао-нюй: вони також були впевнені, що зможуть миттєво прикінчити цього стародавнього астрального звіра, але через відстань і утрачений час вони вже ніяк не встигали втрутитися та поставити жертву на місце Гуньсун Хуна.
— Яка ж легка здобич! — с досадою процедила Бао-нюй. А тим часом клинок Гуньсун Хуна вже майже досяг голови стародавнього астрального звіра!
Розлючений зухвалою атакою стародавній астральний звір зрив і широко розліг пащу, намагаючись перекусити Гуньсун Хуна навпіл.
« Я тільки цього і чекав! » — вигукнув Гуньсун Хун. Він навмисно цілився в голову, щоб змусити звіра відкрити свою пащу. Тепер усі його вразливі місця були повністю оголеними!
Гуньсун Хун видав гучний клич, і його меч спалахнув сліпучим сяйвом. Як геній Секти Ліхо, він найкраще володів законами стихії вогню.
Вогонь, що пронизує пустину!
Хоча перемога здавалася передреченою, Гуньсун Хун не став утримуватися і відразу використав свій козирний метод.
Уся його енергія Юань зосереджена на самій обстріі клинка. Ці мечі та полум’я злилися докупи, перетворюючись у тоненьку, товщину мізинця — вогняне світло. Це був найвищий вияв надзвичайної концентрації енергії Юань.
Ця стріла, як світло Ці меча, прямувала до глибокої пащі стародавнього астрального звіра.
— Умри! « На обличчі Гунсунь Хуна проступилась весела усмішка: полум’я цього меча успішно влетіла у пащу стародавнього астрального звіра!
Бах!
Охоплений оглушливим вибухом. Бурхливий вогонь змішався із ураганом, створивши перед Гунсунь Хуном справжнє море вогню.
Тонкій, як мізинець, промінь Ці меча під детонацією викликав таке дивовижне і жахливе видовище. Люди, які спостерігали за цим самі по собі, не могли стриматися від нападу Гуньсуні Хуна! Жоден з них не міг би встояти проти такого жахливого вогню.
— Він справді вбив стародавнього астрального звіра! Нагорода, яку він отримає, мабуть буде такою ж, як і у І Юні!
- Який жаль. Якби я теж йшов попереду, то ... Навіть якби я був там, то не міг би перехопити здобич у Гунсунь Хуна.
Ці думки тільки встигли промайлити в головах практик, як їх обличчя миттєво скам'яніли.
Вони в повній шокі витріщилися на стіну вогняного шторму. Вогонь раптово розступився під натиском жахливої сили, і з вибухами полум’я обрушилось гігантська лапа, оповите грому!
Лапа рухалась з немислимою швидкістю. Вона була прихована до останнього спалаху полум’я, яке так раптово з'явилось, що люди просто не встигли спреагувати.
- Що? — Побачивши велику кігтисту лапу, Гуньсун Хун помер.
Стародавній астральний звір, якого він вважав мертвим, без будь-якої перестороги завдав йому нищівного удару! Здавалося, що його могутній випастий меч не завів жодних руйнувань! Але як це можливо?
— А-а! — Гуньсунь Хун, повертаючись назад, дико закричав. У ту ж мить він запрацював Шаги Скользячого Меча!
Але він почав ухилятися лише тоді, коли напад стародавнього астрального звіра вже був нависав прямо перед його обличчям. Момент був безнадійно упущений.
*Хіраючись!*
Один з гострих, наче лезо клинка, кігтей полоснув Гунсунь Хуна по грудях. Піднятий кігтем отруйні пориви енергії Юань розірвав його захисну аура Юань так само легко, як сухе папір.
Не опинившись під опозицією, Гуньсун Хуна встромив у тіло свій шалений порив. Шкіра та м’ясо на її грудях луснули, обвалюючи кістки. Сім або вісім ребер з тріском переломилися, а правове було повністю розірване. Кров виризнула фонтаном, і жахлива сила зігнала зранене тіло Гунсунь Хуна.
« Чому...»
Обличчя Гуньсун Хуна було білим як полотно, а в очах застигло повне, абсолютне здивування.
І Юнь цілився цьому стародавньому астральному звірині точно в пащу, і він сам зробив те саме. Але чому І Юнь вбив створіння на місці, а його власна атака призвела до такого трагічного результату?
Хто-небудь, поясните, чому?
Гунсунь Хун, виродка крові, подумки кричав від люті та відчаю. Неподалік від нього застили очевидці. Вони стояли з розгорненими ротами і не могли вимовчати ані слова від шоку.
Как... Як взагалі таке могло статися?
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv