У південних землях світу Тяньюань простягалася гірська пасма, що називається Юйлін.
Енергія Юань Неба і Землі тут була надзвичайно густою, а недра та ліси повзалися рідкісними скарбами, через що гора Юлін сповідувала весь вік як яблуко для великих кланів Міра Тянь. Але коли багато родин з покоління в покоління вели нескінченні війни за право володіння цими землями, тут раптово з’явився пришлистий клан. Розгнівавшись, вони оселилися на горі Юйлін і пустили глибокі корені. Це була сім’я Лінь!
Гора Юйлін нараховувала триста двадцять чотири піки. Головна гілка сім'ї Лінні зайняла 18 найвищих вершин, тоді як побічні гілки розподілялися по решти трьох сотень і шість піків. Біля підніжжя, на безкрайних рівнинах навколо гори жили учні та слуги. Вони вирощували духовні трави й овочі, розводили примарних звірів і займалися торгівлею та іншими справами.
Система в сім’ї була суворою: якщо нащадки головної гілки не мали достатнього таланту, то їхні діти переходили у побічний ефект. Якщо і ті не справлялися, наступне покоління відправлялося в зовнішні кола, стаючи основою «фундаменту» клану. Щоб забезпечити всім необхідним і для життя та культивації, людям потрібно було багато людей у понизах.
Коли Юнь підлетів до гори Юлін і побачив володіння Сім'ї Ліні, він був справді вражений. Спочатку він побачив вигляди, які височіли на величезній рівнині: численні ряди будинків і палаців. Усі ці споруди були споруджені з білого каменю та лазуриту — матеріалів, які можуть простояти сто тисяч років і не розвалюються. Нескінченні ряди будинків з червоними черепічними дахами простягалися аж до горизонту. Усюди виднілися лавки, галасливі ринки, пащі та відкриті пасовища...
І Юнь раніше і уявити не міг, що один-єдиний клан може досягти таких масштабів.
— Попереду гора Юйлін. Я відведу тебе туди, і з цього моменту ти мій номінальний учень. Старійшина Су, побачивши хлопця, почав насміхатися зі мене.
І Юнь лише закочував очі. Називати цього старого вчителя? Що за жарти? У ньому ж немає ні краплі того благородства, що личить наставнику.
Вони пролетіли над святими горами, на вершинах яких оточені хмари й тумани. І Юнь бачив вже багато подібних красунчик, тому залишався спокійний, поки перед ним не з'явилися вісімнадцять головних піків Юліна...
Ці піки вражали своєю величчю. Вони були неймовірно високі, так що безчервоніше море хмар стиснулося лише біля їхніх підніжок. Коли корабель піднявся вище, прокинувшись крізь білосніжну пелюшку, Юнь побачив видовище, яке змусило його замеріти від благоговійного страху.
Величезна голова добрих десять кілометрів мовчазно ширяла серед хмар. Коли судно пролітало повз, на нього визирнуло велике озеро. Зерки тварини були вертикальними, янтарним кольором, а на макушці височів єдиний ріг, подібний до маленької скелі. Все тіло творіння покривала серебристо-біла луска, кожна пластина якої була завбільшки з будинок. Біля цього велетенського судна Яня здавалося крихітною, малою птахкою.
І Юнь мимовільно привідкрив рот від подиву. Він подивився за головою і побачив нескінченне змієподібне срібне тіло, яке тягнулося на сотні кілометрів завтовшки із повноводну ріку. Ця гігантська тулуба обвивала одну з головних піків, стискаючи у своїх обіймах гору заввишки десятки тисяч чіжок від підніжжя до вершини.
— Ха-ха, вражає? Ця захисна звірина Сім’ї Лінь — срібний Пітон, що презирається в дракона. Духовні тварини відрізняються від астральних звірів: сила астрольних тварин походить із Сили Пустоші, і духовні особи черпають силу з енергії Юань Неба та Землі. З вісімнадцяти головних вершин цей звір-охоронець однолично займає цілий пік!
Ходили легенди, що срібний пітон може перетворитися на дракона: спочатку у нього виростає ріг, потім чотири кігті. Процес перетворення супроводжується Небесною скорботою, і якщо змієві вдається її пережити, він вмиває у небо, стаючи справжнім драконом. У цього плотона на голові вже був ріг, який вказує на трансформацію. Звичайно, до справжнього дракона він був ще нескінченно далеко, але сама його присутність навіяла йому благоговіння.
« Насстеження сім’ї Лінь лякає» — подумав І Юнь.
До цього моменту єдиною істотою такого масштабу, яке він бачив, була Драконяча Черепаха Пастушка. Черепаха була далеко не такою довгою, як цей змій, але правдоподібно перевершувала його вагу.
- Ці стародавні клани справді незвичайні. Не дивно, що навіть армія Пастушка не змогла знищити Сіму Шента... - Пробурмотів І Юнь собі під ніс.
Почувши це, старійшина Су посміхнувся:
— Після війни ситуація сім’ї Шенту дуже погіршилась. Колись вони були дуже критичними, але тепер їм доводиться шукати союзи з іншими сім’ями. Наприклад, вони хочуть укласти альянс з сім’єю Лінь.
— Хм? Угода с Сімей Лин? — И Юнь нахмурився. Це було останнє, що він хотів би почути.
- Ха-ха, не напружуйся так. Це лише їхні бажання. Десятки тисяч років тому Лін та Шент були союзниками, але пізніше сім'ї почали сваритися через різні інтереси і стали фактично ворогами. Тільки десять років тому, коли над звірами з’явилися хвилі, сім’я Шенту вирішила пом’якшити суперечність і створити союз. Якщо б ви були головою родини, то чи погодилися б?
І Юнь похитав головою. Звичайно, що ні. Поки ви були сильні, ви безжалісно грабували ресурси і гнобили Сім'ю Лінн, а тепер, коли ваш Прародитель поранений і ви ослабли, раптом захотіли світу, щоб захистити свої шкуряні інтереси? Де це видно, щоб все було так просто?
Поки родина Лінь і сім'я Шенту ворогують, І Юні в відносній безпеці. Але якщо вони об'єднаються, йому доведеться серйозно подумати про те, щоб втекти в інше місце.
— Прибули! — Оголосив старійшина Су.
Човняр опустився на одну з вісімнадцяти головних вершин гори Юйлін. Вони опинилися на величезній площі, висіченій прямо в вершині гори. Площа була настільки простою, що могла б вмістити сотню му. Усюди стояли бронзові курці, з яких піднімався тонкий дим. Тут палили пахощі з сандала найвищої якості.
- Цей пік призначений виключно для Майстра Астральних Небес Сім'ї Лінь. Моя резиденція знаходиться трохи нижче. Раніше Сінтун теж жила на цьому пікі, але не знаю, навіщо її так поспішає викликали в сім'ю...
Старійшина Судумно потер подробичок. По дорозі він відправив Ліні Сінтун талісман звукової передачі, повідомивши про своє повернення, але відповіді так і не отримав. Це означало, що вона або пішла у справах або перебуває в глибокій медитації. Стан Ліні Сінтун був особливим: вона вважалася найумілішим підлітком за останні тисячу років, але через вроджених Інь-меридианів її термін життя навряд чи перевищить п'ятсот років. До того ж, якщо вона досягне високого рівня культивації, то неминуче зіткнеться з непереборним бар'єром. Небо заздрить красі і таланту - мабуть, Лінь Сінтун була занадто досконалою, а доля вирішила позбавити її чогось важливого.
— Старійшина Су, ви повернулися?
Як тільки вони зійшли на площу, їх вже зустрічали. Про прибуття корабля в маєток дізналися наперед. І Юнь подивився на чоловіка середнього віку, який виглядав як управитель - ймовірно був обслуговуючим на цьому пікі. Той у свою чергу з цікавістю розглядав І Юна, ворожячи, хто це такий.
— Це мій новий номінальний учень, — недбало кинув старійшина Су. Почувши це, директор швидко втратив інтерес до хлопця. Номінальний учень в їхніх колах був кимось на кшталт хлопчика на побігеньках або слуги при аптеці.
- Мої кімнати в порядку? — запитав Су Цзе.
— Старійшина Су, ви жартуєте? Звичайно, ваш дім готовий і завжди чистий. — Но... Зараз поруч з вашим подвір'ям оселилися деякі люди...
Поки управитель говорив, декілька чоловіків вийшли назустріч їм. Він очолював їх старого в лазурній мантії Майстра Астральних Небес, за яким слідували кілька молодих людей, очевидно, його учні.
При вигляді цього старого і Юнь ледве не перестав дихати. На лазурній мантії він ясно бачив знайомий символ — герб Сімі Шенту! Колись корабель цього клана пролітав повз нього, і він запам'ятав цей знак. А після того, як Шенту Наньтян намагався вбити його і Цзян Сяожоу, цей герб випали в пам'яті І Юня калійним залізом.
Звідки тут люди з Семи Шенту?
Думки І Юня гарячково заробили, а обличчя помаранчене. Чи союз між кланами вже укладений? Якщо так, то для нього це катастрофічна новина! У такому разі йому потрібно негайно втікати з сім’ї Лінь, поки його не розкрили.
І Юнь сховався за спину старійшини Су, злегка опустивши голову, щоб не привертати уваги. Він і подумати не міг, що зіткнеться з подібним сюрпризом, інакше попросив би старого змінити його зовнішність! Проте обманути майстра такого рівня маскування нелегко, бо будь - яка помилка лише викличе зайві підозри.
« Це старий із Семи Шенту не може знати мене в обличчя. Він, мабуть, навіть не знає конфлікту між мною і Шентою Наньтяном у Божому Царстві Тайї. Головне - не висовуватися..." -- і Юнь заспокоїв серце, намагаючись виглядати незручно.
- Це ще хто?. — Старійшина Су теж нахмурився. Він не очікував зустріти тут людей Шенту, та ще й бачити, як люб'язний з ними управитель. Невже союз все-таки відбувся? Невже голова сім’ї повністю висохла, коли він вирішив об'єднатися з ними саме зараз? Су Цзе також не любив цей клан за дволичність.
— Старійшина Су, дозвольте представити. Це старійшина Шенту, який тепер є старійшиною сім’ї Лінь. Сім’я Шенту досягла неймовірних вершин у мистецтві Астральних Небес, а старійшина Шанту — видатного майстра. — Потім управитель повернувся до старого лазурного: « А це старійшина Су, наш найкращий Майстер Астральних Небес. Ви житимете по сусідству, так що в майбутньому зможете часто обмінюватися досвідом.
Очевидно, керівник не помітив незадоволення Су Цзе і продовжував з ентузіазмомсипати люб’язністю. Старійшина Су не любив сім’ю Шенту, а син - старійшина у свою чергу не співчував майстрам Ліні. В одній професії двоє фахівців рідко ладять, кожен вважає себе кращим за іншого і намагається це довести. Історично склалося так, що рівень мистецтва Астральних Небес у Сім’ї Шенту був трохи вищим, ніж в Лінні. Проте слава Су Цзе в Мірі Тяньюань була голоснішою, ніж ім’я цього старого чоловіка у лазурному.
До того ж вони прибули сюди за наказом свого голови. Окрім того, що сім’я має добрі наміри, голова Шенту наказав їй виявляти свою майстерність. Це мало допомогти у здійсненні їхніх таємних планів. Сім’я Шента довго готувалася до цього візиту і не могла дозволити собі провалу. Тому з особистих або ділових міркувань лазуритний старий прагнув змагань із Су Цзе.
Він холодно глянув на Старійшину Су і сказав:
- То ти і є Су Цзе? Я чув про тебе. Серед народу тебе називали Су - Золоті руки! Чесно кажучи, я давно хотів з тобою зустрітися.
Старець не витрачав часу на ввічливість і з першого ж речення висловив свій виклик.
« Це лише марна похвала від колег по бойовому шляху, не сприймаючи їх серйозно », — сказав Су Цзе.
Старійшина Шенту був незадоволений такою відповіддю і процідив:
- Пусті похвали? Отже, ви визнаєте себе негідними свого титулу?
Старійшина Су посміхнувся:
- Що таке? Хочеш забрати у старого моє прізвисько? А ти хто такий? Раніше щось про тебе не чув...
Су Цзе теж був не промахом. Побачивши, що цей старий з першої секунди лізе на рожен, він не залишився у боргу.
— Хе! — Старійшина Шенту холодно хмикнув, проігнорувавши випад. Він перевів погляд на спину старійшини Су і байдуже запитав: « А це що за юнак позаду тебе? Твій учень?
Погляд старого впився в І Юню, вивчаючи його. Той внутрішній напружився, проклинаючи все на світі - він намагався бути тихіше води нижче трави, але цей хрич все одно звернув на нього увагу! Слідом за наставником на І Юня втупилися і його учні, перед їхніми очима читався ясний виклик. Мабуть, вони вирішили: майстер проти майстра, учень проти учня.
І Юнь втратив дар мови від такої безглуздості. Він уже все собі подумав: « Якщо Лінь і Шент справді уклали угоду, я негайно звалюю її. А на провокації цих придурків мені плювати - якщо вяжуся, можу і життя втратити."
- Смішно. Ми скоро побачимося знову, і тоді подивимося, на що ви здатні!
Покинувши цю фразу, старійшина Шенту пройшов повз Су Цезе зі своїми підопічних. Молоді люди, проходячи повз І Юна перевертали свої погляди так само як вони вже сподівалися, що поділяться з ним у поєдинку.
— Гей, хлопче, мене звуть Шенту Гуан. — Один з них, ровесництву І Юню.
Він навіть не отримав відповіді, бо не хвилювався. Усі думки І Юна зосередились на одному: чи союз між сім’єю?
Коли чужаки побачили, старійшина Су з похмурим обличчям запитав директора:
- Якого біса тут роблять люди Шенту? Чи Лінь і Шент об’єдналися?
І Юнь затамував подих. Відповідь на це запитання була для нього справою життя і смерті.
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv