Протягом тих двох років, що І Юнь покинув пустелю, він пережив надто багато. Особливо події останніх кількох днів, сповнені болю та випробувань, змінили його внутрішній стан. Тепер, повернувшись до Дикого поля Юнь і знову зустрівши Су Цзе, він відчував, що все повернулося у вихідну точку. І це наповнювало його серце нескінченними емоціями.
- Хлопче, ти весь цей час так і не виходив з Пустоші Юнь? — Су Цзе недовірливо захопив очима.
Старик провів в таємничому вимірі два роки, а ледве вийшов - і знову натрапив на І Юню!
- І Юню було важко описати все, що з ним сталося. — А вы, старший? Чому ви досі тут? Невже ви поїхали в таємну зону і тільки зараз вибрались?
І Юнь пам’ятав, що коли вони розставалися в Дикому полі, то вирішили поїхати на пошуки можливостей. Почувши це зустрічне запитання, Су Цзе на мить поспішав. Його маленькі темні очі забігали, а слова застрягли в горлі. Але він швидко прийшов у себе. З неврівноваженим виглядом погрожуючи свою брудну бороду, він напустив таємничість:
— Старик дійсно відвідав секретну зону. Це було неймовірно значуще місце, яке тягне в собі великий натовп шансів! Я знайшов великий зиск з цього походу, хоча деякі скарби були занадто важкодоступні. Мені довелося застосовувати всі свої гроші, тому я і затримався довше.
"Е-е..." — і Юнь надовго замовк, дивлячись на старого. Його нинішній вигляд був настільки поширеним, що важко було повірити в такі пафосні промови. Тільки дурень би повівся!
Але оскільки старійшина Су не хотів згадувати про сором, який був з ним у тому вимірі, Юнь більше не питав.
- Слухай, малий, ти ж служив у Стразі Цзіньлун Божественного Царства Тайу. Що ти забув у Пустоші Юнь? Виконуєш завдання? — Старик Су уважно оглянув І Юню.
Чесно кажучи, вигляд у І Юню зараз був не краще. Провівши десять днів у в’язничній камері, він ходив до брудної і рваної одежі. Коли вони стояли поруч, то нагадували старенькому жебраку.
- Довга історія. Я збираюся покинути Боже Царство Тайю, зітхнувши і Юнь.
— Покинути Царство Тайу? Та ну... — Старик Су нутрое здригнувся. З огляду на теперішнє становище І Юню, залишитися в Стразі Цзіньлун і використовувати його ресурси для розвитку було найбільш логічним рішенням. З чого б йому йти? — Хм? Як ти... прорався в Сферу Першоздворного основи?
Су Цзе не вірив своїм очам. Розвиток І Юня за якихось два роки сконструював скачок через Пурпурну кров прямо до Першозденеї основи. Першоджерело був критичним етапом, основою бойових мистецтв, де поспіх був дуже небезпечний.
- Занадто швидкий прорив робить основою нестабільною, це може призвести до прихованих травм, — попереджує його Су Цзе. Він хотів додати щось ще, але раптово з його живота донеслося гучне урчання.
І Юнь замер, з подивом дивлячись на Су Цзе. Чи міг старший Су зголодніти такий майстер?
Обличчя старого почервоніло. Все через того проклятого вимірювання! Він провів там взаперти занадто багато часу, а всередині енергія Юань Неба і Землі була повністю відсічена. Навіть великі майстри на високих стадіях потребують енергії, щоб підтримувати життя. У цій таємній зоні енергія Су Цзе тільки витратила, але не компенсувалася, через що він ніяк не міг увійти в стан Бігу. А враховуючи, що старий завжди був не геть смачно поїсти, за ці два роки його очі від голоду вже сяяли зеленим кольором.
Ще в пастці, він поклявся: перше що він зробить після звільнення - це знайде місце, де можна буде наїхати до відвала. Зараз Су Цзе в будь-якому предметі бачив смажене м'ясо. Він погладив живіт і, сухо відкашляючись, пояснив:
— У тій зоні було багато небезпек, а Юань був дуже розріджений. Я витратив надто багато сил, і всі запаси пілюль підійшли до кінця, ось і зголоднів небагато ...
І Юню було смішно, але він стримався і не став викривати старого. Замість цього він почав збирати хворост і розводити килим.
Через чверть години полум’я вже було веселе, а сухі гілки гучно тремтіли. Над вогнем підсмажилася товста тварина, яка стигла жиром. А в глиняному горщику був наварний китистий бульйон. Старик Су, не відриваючи погляду, дивився на м'ясо в руках І Юна і, потируючи долоні, знову запитав:
— Ну що, готово?
І Юнь збився з рахунка, скільки разів він чув це питання. Старий виглядав як біженець, який рятується від великого голоду. Зітхнувши, хлопець вихватив кинджал, зрізав верхній і вже затиснулий шар м’яса та простягнув його Су Цзе прямо на лезії.
Старик жадібно схопив шматок і відразу ж відправив його в рот. Корочка хрустила, м’ясо тяло мовою, а сік бризкав на всі боки — смак був таким, що можна було проковтнути язик. Після довгого ув’язнення, повернувшись до життя і скуштував цей забутий аромат, старий Су ледве не розплакався.
« Це справжнє життя! В дюло всі ці секретні зони, ноги моєї більше не буде в таких дірах!" - кричав він подумки, люто поглинаючи їжу. Він побоювався, що помре там від виснаження. Навіть з його розвитку через кілька десятиліть у тих умовах він повністю ослаб би і занурився в вічний сон, який вже не може вийти без допомоги інших.
— То чому ти залишаєш Царство Тайю? І куди ти взагалі підеш? — запитав Су Цзе між укусами, не відвертаючи уваги на знищення порції.
І Юнь важко зітхнув:
— Йти мені нікуди...
— А? — Старик замер, зрозумівши, що справа приймає серйозний оборот. Оскільки І Юні немає куди поступати, він все одно йде, значить, його змусили. — Тебе вигнали з Божественного Царства Тайської?
І Юнь гірко посміхнувся:
- Можна сказати і так.
Ретельно підбираючи слова, він переказав Су Цзе основні події останнього часу. Але про Цзян Седжоу він вважав за краще мовчати, бо йому було боляче лікувати ці рани. Крім того, Су Цезе належав до Раси людей і міг відчувати ворожість до Розі Пустоти.
— Сім'я Шенту? Це впливовий клан з Міра Тяньюань... Сю Цзе витер жирні губи, глянув на залишки м’яса і потім на І Юню. Його очі були підступно блищаті. - Слухай, хлопче, якщо тобі нікуди йти, чому б ти не поїхати зі мною?
Старіки було плювати на ворожість І Юня з Сім'єю Шента. Він подумав: якщо Юнь буде поруч, то матиме смажене м'ясо щодня. Зрештою їжа — це найважливіша річ у житті.
— С вами? — І Юнь підняв голову. — А куди ви прямуєте?
Су Цзе хіхікнув:
— У сімю Линь, звичайно! До своєї учениці. До речі, сім’я Лінь також живе у світі Тяньюань.
« К Линь Сінтун?» — серце І Юня тремтіло. У пам’яті не раз змальовувався образ дівчини, одягненої в білосніжних шатах із довгим мечем у руках. Вони не бачилися дуже давно.
Су Цзе доїв свій шматок і, як само собою розуміється, забрав у І Юня його порцію, яку той ще не встиг почати. Набиваючи рот, він нев’язно пробурмотів:
Я привів Сінтун сюди для практики. Але насправді її будинок у Мірі Тяньюань. Ви тут називаєте Мір Тяньйон Західним Регіоном, але насправді це центральний континент людства. Там ми зосереджуємося на великих кланах і безлічі майстрів! У порівнянні з ним ці землі є лише закупореним районом на сході. Ну як? Ти підеш зі старим у світ Тяньюань, подивишся на справжній світ?
Слова Су Цзе змусили Юна замислитись. Мир Тяньюань, центр Раси людей! Там більше сильних противників, а отже і більше можливостей. Там він зможе рости швидше і побачити те, чого ніколи не зустрічав раніше. Звичайно, він буде ближче до Сім'ї Шенту і зіткнення з ними стане неминучим.
Перед обличчям цього колоса І Юню поки що не вистачало сил, але він відчував, як всередині нього пробуджується бойовий дух. Він присягнувся знищити Шаньту Нантяна і змусити його заплатити в десятикратному розмірі. Для нього світ Тяньюань буде найбільшим шансом і суворим випробуванням.
« Відправитися до світу Тяньюань?» При цій думці кров у жилах І Юня закипела.
Тим часом Су Ззе продовжив:
- Я працюю у Сімі Лінь необременованої посади прислатеного старійшини. Зазвичай справи у мене небагато, і я рідко там ходжу, але після цього мені потрібно відновити сили. Поживу у них якийсь час, так що підемо зі мною. Я вже так і бути, візьму тебе в свої номінальні учні.
Старий сказав це з нароченою недбалістю. Серед майстрів існувало чітке розділення: особисті учні, звичайні студенти і номінальні. Алемінальний статус був найнижчим. Часто це було тільки формальністю, і вчитель нічого не навчав такого підопічного.
І Юнь закотив очі. Було очевидно, що старий і не думав по-справжньому навчати його. « Якби ти запропонував стати повноцінним учнем, я б ще подумав, чи варто погоджуватись! »
Су Цзе, помітивши вираз обличчя І Юню, невдоволено проворчав:
— Ах ти, паршивець, ще носиш! У Мірі Тяньюань я - майстер Астральних Небес з гучним ім'ям. Знаєш, скільки молодих панів з великих кланів у черзі стоять, тільки б стати моїми нічними учнями? Тобі треба радіти!
Ідея зробити І Юня своїм номінальним учнем прийшла Су Цзе спонтанно. Завести учня, який щодня годує його делікатесами. Чому б і ні? Але він навіть не думав про навчання мистецтва Астральних Небес. Вимоги для вивчення цього ремесла були занадто суворі, і такі таланти народжувалися один на мільйон.
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv