***
З тихим, свистливим тріском прямо в небі над маєток князя Чу виникла чорна діра простору і часу. Вона поглинула Цзян Сяожоу, залишивши після себе лише чорне сяйво законів простору, яке повільно розсіювалось у порожньому просторі...
Тіло Чжоу Бо було втикано мечами і саблями. Він дивився на зникаючі ворота простору і часу, і усмішка на його обличчі вже застигла. Він зробив це. Хай Шенту Наньття не вдалося вбити, але він врятував молодшу пані і тепер міг померти без жалю.
— Старий ублюдок! Ти зірвав мені всі плани!
Шенту Наньтяк затихав рукою шию. Його очі налились багровою, звірною люттю. Зворушений люттю, він швидко спалахнув уперед і впав перед Чжоу Бо, кинув руку прямо на його макашку.
Шенту Наньттянґь буквально вбив голову Чжоу Бо до його грудної клітки. Шия старого була повністю зламана, а череп розколовся — видовище було невимовно моторошним.
З розтріпаним волоссям, з ніг до голови покритий кров’ю і зі залишками чужого мозку на руках Шенту Наньстіна в цей момент був подібний на кривавому демонові, який готовий спалювати будь-кого на своєму шляху.
Всі навколо затамували подих, боячись видати хоч звук. Коли Шенту Наньтязь був справді злим, він здавався зовсім іншою людиною. Його розправа над Чжоу Бо була верхом жорстокості. Навіть Князь Чу здригнувся. Той, хто зробив цей несподіваний напад і розстроїв великі плани Шента Наньтяна, був його найвірнішим управителем.
— Князь Чу! — Шаньту Нантязь втупився на Князя Чу своїми полицями кров'ю очима.
Князь Чу затамував подих, на його чолі виступив холодний піт.
— Мій скромний спадок зробив помилку, не розглядаючи зрадника серед своїх слуг, — видав Князь Чу. Хоч би які суворі випробування він зносив, перед Шентом Наньтяном він зовсім втратив свою владу і велич.
Це було абсолютне пригнічення, засноване на розбіжності в силі. Хоч би ким ти був, все продовжувало існувати перед справжньою силою.
— Будь ласка, молодий пан Нантяж, поміняйте гнів на милість! - Ян Дінккунь поспішно втрутився, коли побачив, що Шенту Нанітязь ось-ось завалить свій гнів на його діда і перекладає всі стрілки на І Юню. - Мій дідусь просто ввели в оману злісні злодії. Цей невдячний зрадник І Юнь є винний у нинішньому злочині! Якщо він не є Богом, то чи міг би цей старий чоловік завдати вам удару глузіїв? И Юнь...
— Заткнись! — рявк Шенту Наньттязь.
Гострий звуковий імпульс, наплетений енергією Юань, перетворився у образ невидимого меча і вдарив прямо в Ян Динкуня. Роздався глухий бавовник, Ян Дінкунь здригнувся всім тілом, його барабанні перетинки лопнули і з вошей потекла кров. Тремтячи всім тілом, він впав на коліно і в жахі витріщився на Шенту Наньтяжку, не сміяючись більше вимовити ні слова. У цей момент йому здавалося, що смерть була такою ж близькою як ніколи.
- Невже ти думаєш, що маєш право вказувати мені що робити? — крижаним тоном процідив Шенту Нантязь.
Усі присутні розуміли, що втеча Цзян Сяжу довела Шента Наньтяна до крайнього сказу і горе тому, хто зараз потрапить йому під гарячу руку. Ніхто б не здивувався, якби він прямо зараз почав вбивати всіх підряд заради затонення своєї злості. І якщо він дійсно вирішить зірвати злобу, то Юні обов’язково постраждає першим.
Шеньту Нантян неквапливо попрямував до І Юні. Ата кров стікала по його пальцях, крапля за каплею впала на кам’яні плити двору. Від нього задушливої аури у всіх перехопило подих.
— И Юнь...
Серця Чу Сяжань та інших кількох людей, які тепло відносилися до І Юну, в цей момент стискалися від страху. Цього разу юнак навряд чи зможе вціліти. Але вони могли лише спостерігати з боку несхвально. Виступити вперед і спробувати заступатися за І Юня було б чистим божевіллям, не тільки допомогло б, але й підкреслювало би їх самих на вірну загибель.
- А ти дійсно сміявся! — У очах Шента Нантяна спалахнула крижаною блиск.
Прямо поруч з І Юнем сдетонувала енергію Юань. Розбилося велике лихо, земля і каміння розлетілися в усі боки. Його тіло сильно вдарилось об землю, засунувши і без того важкі рани.
Шеньту Нантяк підійшов до І Юна і залізної хартії вчепився йому у горло. І Юнь був повністю залитий кров'ю, його зір затьмарився, а дихання стало неможливим. У цей момент він усвідомив: якщо Шенту Наньття затрачатиме тільки краплю зусиль, то його шийні хребці та трахея будуть миттєво зламані і голова опиниться відірваною від тіла! Смерть ще не наближалася так близько. Відчуття, що ваше життя повністю залежне від інших людей, приносило мені глибоке почуття безсилості.
— Все через тебе! Я повинен був отримати цілу піч божественних кровопролитних пилюок, щоб зробити неймовірний прорив у культивації! Але ти... Ти дав цьому шпигунові Раси Пустоти шанс для раптового удару і упустив дівчину! Чудова робота! Та навіть якщо я вб'ю тебе 10 000 разів, це не утопить мою ненависть!
Шанту Наньтян звалив усю провину на І Юню. Особистість Цзян Саяжоу була унікальною. Можливість отримати її була найбільшим даром неба для Шента Нантя. Але в останній момент, коли він не відчував нестерпної злості, то втратив удачу.
І Юнь гірко посміхнувся. У його нинішньому становищі будь - які слова втрачали зміст. Винити залишалось лише власну слабкість. Якби він був сильнішим, чи довелося б йому мовчки зносити приниження, коли його сестра намагалися використати для створення пільг і принизити Шенту Наньтяжку пощадити Цзян Сіяжу? Мольби не допомогли, його побили до напівсмерті, а коли хтось інший врятував Цзян Сяжу, її зробили козлом відпущення і грушей для биння, обковуючи на болісну смерть. Якщо ти не можеш чинити нічого поганого, що може вплинути на твоє життя, то це є головною трагедією слабкого.
Шеньту Нантянґ, дивлячись на І Юню, в його очах шаленіла спрага вбивства, але рука, яка стискала шию юнака, так і не зробила вирішального руху. Він мовчав, і в його голові роїлися різні думки.
Просто придушити І Юня не умерло б його люті. Укус отруйної мурашки був подібний до упаковки, що розчавлює кривдника. Це не так. Шаньту Наньтязь не зможе впіймати Цзян Сяжоу і не нанесе жодного удару по Расі Пустота. Роза Пустоти не зачепить звичайної людини. Без сумніву, Цзян Саяжу запилює бажання помсти і зрештою лише погіршує її характер та робить сильнішою.
А що, коли б І Юні використав його з розумом?
Шанту Наньтя дуже добре пам’ятав, що Юна Сяжу була готова віддати своє життя в його повне розпорядження. Вона дуже дорожила І Юнем.
Коли Шенту Наньтяр прийшов до цієї думки, він підвівся на ноги і розтиснув пальці на шиї хлопця. Коли він звернувся до старійшин, які стояли за ним, то сказав:
— Заберіть цього Малого виродка. Оголосіть прилюдно, що через 10 днів він буде страчений за зраду людини — Лінчі з Життєдавством Серця!
« Любий Серця? »
Коли старші згадали про це покарання, то дуже зворушилися.
Так звана страта Лінчі та Пожирання Серд були найжорстокішою спробою сім’ї Шенту. Її застосовували лише для майстрів бойових мистецтв, оскільки звичайна людина померла б у перші хвилини. За 36 днів на тілі засудженого було точно 36 000 порізів — 1000 разів щодня! Щодня після нанесення ран на них розміщували яйця черв'яків-сереїдів. Личинки поступово вилуплювалися і починали повільно з’їдати тіло. Слюна цих паразитів містила отруту, і коли він проникав у кров, а тіло жилося живцем, то нестерпні муки не могли описати словами.
Коли наносилися останні порізи, черв’яки проникли в серце кровоносних судин і Мерідіанам. І нещасний загинув від того, що тисячі тварів виїдали його зсередини. У цьому катері черв’яки були найсуворіші. Навіть середня практика Сфери першої основи не витримала б такого випробування і вже через кілька днів помер би від болівого шоку. Тому під час страти сім’я Шенту використовувала спеціальні пілюлі, щоб штучно підтримувати життя у катуванні.
- Молодий пане, хочете виманити Расу Пустоти? — Один з старійшин відразу здогадався.
- Саме так. Смерть цього хлопця для мене не має цінності, це все одно що розчавити мурашку і нічого з того не робити. Але якщо пустити слух, що його стратять настільки підступним способом, дівчинка миттєво дізнається про це. У Чучжоу, мабуть, досі ховаються шпигуни Раса Пустота і новина розлетиться в мить ока. Ця дівчина не зможе бути осторонь. Тоді ми матимемо чудову нагоду зловити її!
Старійшини на короткий час задумалися. Зрештою один з них відповів:
— Але чи варто цьому Юні докладати таких зусиль? Роза Пустоти, почувши звістку, відразу зрозуміє, що ми засідали. Навряд чи вони настільки дурні, щоб добровільно лізти в пастку. Крім того, Юнь — звичайна людина. Що, якщо вони просто проігнорують його?
І Юнь був близький лише з Цзян Сяжу, а до самої Расі Пустоти не мав нічого спільного. Чого б вони мали дбати про його виживання? Відсилати сильних майстрів на вірну смерть заради порятунку якоїсь людини - це здавалося малоймовірним.
Ми ж нічого не втрачаємо. Якщо його життя дійсно нікому не важливе, ми просто доведемо цю страту до кінця - недбало кинув Шенту Наньт', з легко визначаючи долю І Юні.
Ті, що стояли навколо майстра Божественного Царства Тайї не могли нічого зробити для того, щоб перешкодити цьому. Це викликало в них глибокий смуток. Це були їхні землі, а Юнь - видатний геній їхньої власної країни. Але Шенту Наньтжь пару необрізаних слів засудили його на смерть, а вони могли лише безсило спостерігати за тим, що відбувається.
« Нужно відразу доповісти про все Його Величність Божественному Імператору!» — рішуче вирішила Чу Сяжань. Хоча імператор не обов’язково зможе врятувати І Юню, його слово як правителя Тейського Царства має мати певну вагу.
У цей момент Шеньту Нантязь ніби згадав про щось важливе. Він знову підійшов до І Юна і безцеремонно схопив його за підборіддя. Злегка повернувши долоню, він витягнув крижану пілюль ніжно-блакитного кольору. Ця пігулка походила на крихітну крижану кулю, яка відразу почала вистоювати неймовірний холод. Повітря навколо миттєво замерзало і кристалізувалося. Від неї віяло смертельною небезпекою.
Шаньту Наньтян глянув на І Юня зверху вниз з образницькою усмішкою:
- Мені жахливо не подобається твій погляд... На словах ти показуєш страх, але в глибині душі ненавидиш мене так сильно, що спиш і бачиш, як би швидше позбавити мене життя, чи не так? Може, думаєш: якщо я виживу в цій переробці, то буду тренуватися не покладаючи рук, щоб у майбутньому помститися мені? Ха-ха-хо!
Розгадавши наміри І Юню, Шенту Наньттян презирливо примарився.
- Чому б мені дозволити тобі тешити себе надіями на мою смерть, поки ти гнитимеш у в'язниці? Ти не можеш навіть думати про це. Такі думки відверто ображають мою величність! Зараз я позбавляю тебе останньої надії. Твоє серце перетвориться на холодний попіл, і ти станеш не більше ніж живим трупом.
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv