***
— Алхімічна кімната на земному вогні? Що ж, зійде ... — Шаньту Нантян.
Це коротке рішення було прийнято. Князю Чу нічого не залишалося, крім як підкоритися. Тепер, коли ціле Боже Царство Тайю було дуже неспокійне і ледве тримались на плаву, чи він міг би перелічити волі молодого пана Наньтя?
— Чжоу Бо, підготуй Павільйон Короля Лекарств для молодого пана Нантяна, — наказав Князь Чу. Говорячи це, він крадькома глянув на І Юню. Весь цей час він кроем очі стежив за юнаком і тепер відчував до нього щире співчуття.
- Слухаюсь, Ваше Високість.
Чжоу Бо, той найстарший чоловік у сірому одязі не бувактивним слідом за Князем Чу. Він виконував обов’язки не тільки особистого охоронника, але й управителя в маєтку князя Чу.
— Дядько Чжоу, дозвольте нам з Дінкунем зайнятися цим питанням. Він також дуже хотів урвати ласий шматочок і бути перед впливовим гостем, а це рідко трапляється.
— Молодий пан Кунь, молодий пане Фен... « Чжоу Бо на мить замучився, але не став заперечувати і слухняно відступив за спину свого пана.
Ян Дінкунь і Янґ Юефен кинули на І Юна, смішний погляд, після чого з зашуканими усмішками повернулися до Шенту Нантатя.
- Молодий пан Наньтяж, накажете висуватися прямо зараз? Які інгредієнти вам потрібні? Скажіть тільки слово, і ми доставимо все у кращому вигляді! — Ян Дінкунь навіть похлеснув себе на грудях, щоб переконувати.
Шеньту Нантязь поблажливо посміхнувся:
- У цьому немає потреби. Те, що мені потрібно, ви навряд чи зумієте дістати.
— Так, звичайно! Речі, якими користується молодий пан Наньтян, є безцінними скарбами природи. Вибачте за дурість! — Ян Юфена, який дуже добре закивав Єньо, ніколи не стане відомим зневажанням.
У цей момент Шенту Наньттян перевернув погляд на Цзян Сяожоу.
Однак Юнь рішуче поступився своїм шляхом. Він стиснув правий кулак, а ліву руку поклав на просторове кільце на пальці. Тепер він був схожий на тендітну пічугу, яка захищає гніздо.
— Тебе ж звуть І Юнь? — Короче заговорив Шенту Наньтязь. - Я бачу, що у тебе блискуче майбутнє. Народитися в цій загулустій країні і досягти таких вершин, прорватися у Сферу Першокласного основи в такому юному віці та з таким міцним фундаментом - це справді видатне досягнення. Дорожіть своїми перспективами і не роби дурниць. Я повторював: « Раса людей і Астральні звірі — запеклі вороги! » Чи ви не бачили катастрофи, яка принесла останню хвилю звірів? Роза Пустоти заради власних цілей і оком не моргнувши вигубила мільйони цивільних людей! Твоя сестра володіє особливою кров'ю. Я ніколи не можу залишити її живим, інакше коли Раса Пустоти знайде її, це призведе до найбільшого лиха.
З цими словами Шенту Наньтжь рушив в їх сторону. І Юнь, стиснувши зуби до скреготу, не зрушився ні на крок і продовжую закривати собою сестру.
Шеньту Нантян нахмурився. Він кілька секунд пильно дивився на хлопця, але І Юнь всупереч всьому, вперто зустрів його погляд, не виказуючи ні краплі боязкості. Наньтяжка на ім’я Шенту була зламана, а його терпіння скінчилося.
- Повторюю востаннє. У тебе три зітхання, щоб прибратися з дороги.
І Юнь зробив глибокий вдих. Йому здавалося, ніби його серце розривається на частини і обливається кров'ю, але він змусив себе вичавити:
— Молодий пан Наньтяж, я благаю вас, пробачте мою сестру! Ви можете накласти на неї заборонений друк, можете зробити що завгодно ...
- Що? — Наньтяжче обличчя Шаньту, і від нього хлинула хвиля аури. До цього часу молодий пан здавався приємним весняним вітерцем — ввічливим, витонченим і шляхетнішим. Але тепер він звернувся до правдивого демона, ніби всередині нього пробудилося жахливе й криваве чудовисько! У мить його оця атмосфера стала жахливою.
— Исчезни!
Шенту Наньтян не помахав рукою. І Юнь відчув, як з усіх боків на нього обрушилася колосальна і неодолімна міць. У той же момент його кров була закупорена в жилах, а Меридіани та енергетичні канали були заблоковані намертво. Протистояти цій силі було вище його можливостей — юнак шаленим вихрем дригнуло назад на кам’яну стіну помести князя Чу!
Роздався оглушливий гуркіт. Міцна кам’яна стіна завтовшки в фут розлетілася на шматки. Піднялася густа хмара пилу, і Юна з силою вражала у грудку гострих уламків. Все його тіло покрилося садами і брудом. Усередині все наче перевернулось, внутрішні органи відгукнулися незносним болем. На горлу підкотив солодкуватий присмак, і юнак закашлювався, випльовуючи темну кров.
Це повідомлення шокувало присутніх. Шеньту Нанть завдав удару без найменшого попередження, і досить сильний для своїх років І Юні перед обличчям цього монстра виявився безпорадним, точно немовля.
Чу Сяжань та її товаришів дуже пригнічували їхні тривоги. Мудрий боєць знає, коли треба відступити, і вони розпачливо сподівалися, що Юнь не піддасться емоціям та не наробить дурниць.
У той же час Ян Дінккунь і Ян Юфетен ледве стримували вухлі, що б’ють. Яка ж радість! Як же приємно було бачити це!
— Тобі випала честь, а ти смієш плювати на неї. — Ким ти себе вважаєш? З поваги до твого таланту я розмовляв з тобою м'яко, але якщо ти мені набриднеш, я розчавлю тебе як нікчемної мурашки! Я раз замучився покликати до твого розуму і прищепити тобі розуміння обов'язку перед Расою людей, вимагаючи зректися Рози Пустоти. А ти тільки продовжуєш бити мені! Невже ти серйозно думав, що я стану вічно терпіти твої витівки?
Тепер у кожному слові Шенту Наньття звели велич Царства, яка несе в собі безперечну волю і смертну загрозу. Він поводився точно деспотичний правитель, який ввірував чужі долі: тільки що посміхався, а потім вже був готовий стратити будь - кого, хто насміхається з нього. Його справжній настрій неможливо було передбачити.
- Я попереджаю востаннє: розірвеш усі зв'язки з Расою Пустоти. Тоді ви збережете право бути людиною. В іншому випадку я особисто зтру тебе з лиця землі!
Останні слова Шенту Наньтяна були остаточними, не допускаючи заперечення.
— Юнь-ер!.
Цзян Сяжоу кинулася до купи уламків і ніжно допомогла Юні піднятися. Його обличчя було багнюкою, а в рота запікалася темна кров, яка змішалась із пилом. Коли вона побачила пораненого брата, її серце розривалося на шматки. Вона аж до крові закусила губу, тремтіла від власного безсилля.
Повертаючись до Шента Нантяна, вона проплакала крізь сльози.
- Не чіпайте його більше... Я слухняно піду з вами!
— Ха-ха-хо! — Шаньту Наньтян. — Яка ж миротворна відданість! Людина запилювала ніжні почуття до виродка з Раси Пустота і готова заради неї позбавитися життя... Яка ж безглуздість! Невже ти серйозно помовляєш, що твоя згода піти зі мною може служити розмінною монетою? Твоє життя і без того повністю належить мені! Але в мене й у думках не було вбивати сьогодні твого названого брата. Я тільки навчив його, щоб він раз і назавжди запам'ятав, до якого роду належить, і не смів забувати свої корені!
Шенту Наньтяк різко простяг руку до переляканої Цзян Сяжоу:
— Вині у всьому лише свою гірку долю!
Його долоня, покрита щільним шаром енергії Юань, пішла прямо до макушки Цзян Сіяжу. Шеньту Нантяк відібрав одну точну кількість ударів, щоб знищити її Океан душі. Хоча вона була б безвільною лялькою, її тіло залишилося би живим — елліксиром із живого сиру.
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv