***
Коли Юнь вперше зустрівся з Су Ззе, він зійшов у поєдинку з Ліні Сінтун. Хоча та знеохотила її, вона мусила визнати поразку, бо в критичний момент за допомогою « Центрального канону Таємничої Діви ».
Саме після цієї зустрічі Старик Су залишив І Юню дві речі: голову Багряного лусчастого звіра і невзорий жовтуватий, подібний до грубого обгорткового паперу талісман. Су Цзе попередив, що цей листок може врятувати Юну життя в найсуворіші часи.
Це був останній козир І Юня в Божественній Пустоші і одна з причин, чому він ризикнув кинутися до Огнену Тюрму. І ось тепер, коли Золотий Крук зустрівся віч - на - віч з реліктовим потомством, єдиною надією і Юня на порятунок став саме цей талісман Старої системи.
„Старік Су, ну й Старик Су... Ти так любиш підставляти людей, і мене не раз підвів. Цього разу, благаю, не підведи!» — помолився про себе і Юнь. Він вклав усі свої сили у вишитий мішечок і, згідно з настановами Су Цзе, розбудив внесену в талісман енергію.
У сумрачному лісі, наповненому диханням смерті, мішечок гойдався, і жовтий листочок вилетів назовні. Як старий нічний метелик, він кинувся до палаючого полум’я Чистего Ян.
Мотилок, що летів на вогонь - це було абсолютно незбагненне зіткнення. У цей момент ніби завмерло. Гострі кігті Золотий Круки, застиглий вираз обличчя І Юня і літаючого клочок жовтої паперу - все ніби перетворилося на стоп-кадр.
Роздався легкий бавовняний пластівець, і талісман почав зникати.
Реліктовий звір навіть не звернув уваги на такий безглуздий предмет, продовжуючи тягнутися кігтями до І Юні. Але в той же момент з полум’я палаючого талісмана вилетів золотий світловий меч. Маленький клинок завдовжки всього півфут, з немислимою швидкістю встромився у груди монстра.
Зрошення Золотого крука різко змінилося. Інстинти астрального звіра закричали про небезпеку, але тепер він був на межі своїх сил і просто не встиг зреагувати. Світловий меч був занадто швидкий!
І ось з’явився різкий звук, і клинок прослизнув крізь щілину в кігтях та глибоко зачепив серце реліктової тварини. Бризнула кров. Тіло монстра здригнулося, бо меч прошив його серце майже наскрізь.
Інерція меча вичерпалась, але енергія в ній почала швидко поширюватися по тілу творців. Якби Золота Крука в розквіті сил, вона б змогла придушити цю силу, але тепер ця сторонній сила злилася із бурхливим всередині енергії Чистого Ян, ставши останньою краплею, яка пошкодила верблюду.
Звір зігнорував пронизливий крик, який ніби проколов небо. Його тіло було готове вибухнути!
І Юнь, який взяв на себе головний удар звукової хвилі, відчув, як б’ються барабанні перетинки — з його вух виризнула кров. Але біль не похитнув його рішучості. У цю мить розум І Юня був надзвичайно холоднокровний. Він міцно стиснув Саблю тисячі Воїнів, і Юань-ці в його тілі спалахнула з новою силою.
У пам’яті один за одним випливало триста слів Могилі Сабель. Його остаточний намір саблі злилося з бурхливої спраги вбивства і вирвалося назовні.
Роздався гуркіт. За спиною і Юня справжня енергія чистого Сонця згущалася у примарний образ Долини Тангу, від якого світилося сонячне сяйво. З появою цієї величної картини Сабля тисячі Воїнів видали чистий дзвін, подібний до крику дракона. Клинок наче злився з хлопця в одне ціле. Сабля стала людиною, а чоловік — саблей.
— Тридцять два слова Дао Саблі: Об’єднаність Людини і Сабіні!
Разом з клинкою І Юнь перетворився на сліпучий промінь світла чистого Ян і встромився прямо у груди Золотої Круки.
Хоча астральні тварини не були відомі своєю охороною, їхнє пір’я було твердим, наче сталь. І Юнь не міг би навіть подряпати шкіру творіння, розрив у силі був занадто великий. Але зараз він вклав всю свою силу в одну точку — туди, де світловий меч вже пробив гоління прямо у поранлене серце звіра.
З кришталем сабля і Юня увійшла в рану, занурившись у тіло майже на всю свою шестифутову довжину. Сильний імпульс і вибух енергії призвели до того, що Сабля тисячі Воїнів не витримала й зламалася.
Хоч би якою сильною була репліктова тварина, її внутрішні органи були обмежені. Отримавши такий удар, Золота Крука видала розпачливий крик.
Відчувши, як рукояти в долоні стала легкою і Юнь не гаючи секунди за допомогою техніки пересування на стадії Тончайного майстерності та різко відсвердлив назад. Зненацька розлючений звір завдав пазурі удару кігтям.
Оскільки життя покидала монстра, швидкість удару значно впала і кігті лише ковзали по грудях І Юні. Але навіть зустрічного вітру, піднятого цим рухом, вистачило, щоб розрізати захисну юань хлопця, наче папір. Три глибокі криваві борозни протягнулись від плечей до пояса, ледь не розсікаючи тіло І Юня надвоє.
Кров хлинула фонтаном. Тіло І Юня відкинуло назад, він покатався на землі і зробив безліч кувирів. Біль і втрата крові почали вислизати, але він з останніх сил прикупив кінчика язика. І Юнь знав: якщо він зараз відключиться, то вже не прокинеться.
Він продовжував тримати енергетичний зір і бачив
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv