Грохотт донісся від гігантських створ. Як тільки Юнь наблизився до цих бронзових воріт, вони з важким гулом почали поволі розхвилюватися!
У той же момент його завалився неймовірно величний і грандіозний аура, яка ніби вносилась у себе самого початку Великого Дао всесвіту.
У той же час в Огненій Аду Чистого Ян закрутився слинський сімколірний вихор. Яскраві потоки полум’я, незважаючи на закони природи, втягувалися у заборонені двері.
Цей штормовий, нищівний силою і Юнь не вагався ні секунди. Зробивши стрімкий ривок, він ступив глибоко бронзових воріт.
Неподалік Золотого Крука, який відчайдушно боровся з духом Чистого Ян, поспішав від несподіваного гуркоту бронзових врат.
З подивом він втупився на відкриту картину. Провівши в цьому вогні не один десяток тисяч років, він і подумати не міг, що у найглибших надрах полум’яної шеолу прихована подібна двері!
Але поки потомок Золотого Крука був збентежений, то дух Чиста Яна використав секундну прострацію ворога. Його потужний випад миттєво зніс цілу охапку оперення стародавньої дикої звірини.
Потомок Золотого Крука поспішив назад.
Дух Чистого Ян мав власну свідомість, але діяв виключно на рівні інстинктів, позбавлений розуму, а тому не розумів, що означає раптове відкриття бронзових врат.
ПідГОТУЮЧИ напад на Насіння Золотого Крука, він лише відповів природною агресією. Усе інше мало для нього значення.
Очевидно, потомок Золотого Крука не міг домовитися з непогамовним духом Чистого Ян про спільне дослідження врат.
Побачивши, як нікчемний чоловік зухвало ступив за бронзові ворота і розгадав таємниці, які були сховані за ними, Потомок Золотого Крука прийшов у шалене нестямність!
У його свідомості весь Огняний Ад Чистоґо Ян був стерто його приватним володінням. Все, що було на цих землях, по праву належало йому. І раптово з'явилися бронзові ворота, як і скарби всередині, теж повинні були стати його здобиччю.
Як він міг дозволити жалюгідним смертним посягнути на те, що вважав своїм?
Потомок Золотого Крука видав оглушливий рев, намагаючись відмахнутися від духу Чистого Ян і перш за все знищити зухвалу людину.
Але дух Чистого Ян чіплявся за нього, наче в’їдлива відро, і пожере його пір’я та тіло вогнем! Коли звірі думали про те, щоб відступати, то відразу ж на них знісся несамовитий напад — наче грім і дощ.
Потомок Золотого Крука мав надзвичайну силу, але й дух Чиста Ян був далеко не простий — навіть Святі Раси людей з великою легкістю могли б підкорити і переплавити природу такого рівня!
Зворушений гнівом і розчаруванням, стародавній звір розумів: « Відійтися від ворога не може ».
У розпачі він видав дикий клич і спалив краплю свого родоводу чистого Ян.
Спалення генеалогією Чистего Ян дало йому величезну силу на короткий час, але це призвело до тривалого і болючого виснаження, яке могло підірвати його енергію Юань!
Але тепер у нього не залишалося вибору.
Полум’я на його тілі спалахнуло з нової, дійсно шаленої сили і в одну мить досягло свого піку.
— Крик-к!
Видавши пронизливий, надрикований клею, Потомок Золотого Круна виставив вперед гострі як бритва кігті і, нехтуючи власною охороною, рвався прямо до Духу Чистого Ян.
Він свідомо пішов на цей відчайдушний крок, який готовий понести жорстокі рани заради єдиної мети — покінчити зі стегон якомога швидше!
Роздався шкворіння і шипання — дух чистого Яна спелив багато його плоті, але потомок Золотого Крука не звертав уваги на нестерпний біль, вчепився у ворога й одним махом проковтнув його повністю!
Минулого разу він зробив точно так само, але тоді йому не вдалося вичерпати всю силу Духа Чистего Ян, через що той прожег сквону криваву дірку в його утробі.
Навчена гірким досвідом, дика тварина добре розуміла, наскільки небезпечним і трудним є такий спосіб знищення природи.
Але він просто не мав іншого шляху. Роз’яснюючи свою кров, він використав палій свого тіла для придушення проковтованого духу.
За допомогою паузи він почав перший раз розправитися з нікчемною людиною!
Він був слабкий, бо міг розправитися з ним лише в одну мить. А вже потім можна спокійно докопатися до суті і затримати з замкненим у череві Духом Чистого Ян.
Так він уб'є одразу двох зайців: і дух поглине, й зухвалого смертної знищить, присвоївши собі всю спадщину бронзових воріт!
— Крик-к!
Видавши пронизливий крик, Потомок Золотого Крука кинувся до бронзових воріт!
***
У цей самий момент І Юнь вже мчав по світу, схованому за брамами.
Перед очима мілина затуманила примарний дим чистого світла. І Юню здалося, що він подолав тотчайшу прозору плівку. Завіса спала, і перед ним відкрився вид, який застав його серце стиснутись від невимовного шоку!
За дверима зовсім не було оселю безсмертних, як він віяв спочатку.
Це був справжній мир зі своїми горами, річками, озерами та лісами.
І ось лише гірські вершини впали, русла річок були розорені і висушені; озера перетворилися на пилові западини.
Кожне зображення, яке відкривало його очі, вселяло глибокий жах!
Перед ним розтягнувся спустошений, знищений світ!
І Юнь швидко пронісся по розгубленій землі. Повітря тут був буквально просочений настільки стародавньою і чистою енергією Юань, що хлопець відчував, ніби вся його суть проходить глибоке очищення.
Важко собі уявити, що колись цей об’єкт був благословенним краєм духовних величінь. Але тепер від колишньої пишноти не залишилось і сліду.
Проте І Юня не мала часу спостерігати за похмурими пейзажами, що плавали. Він мчав з останніх сил, сподіваючись знайти хоч якусь зачіпку, хоча якийсь шанс на порятунок!
Бронзові ворота відкрилися, але не закрились за його спиною. І Юнь поняття не мав, як їх запечатати назад, а отже, потомок Золотого Крука міг вдертися сюди будь-якої секунди.
Коли Юнь торкався ногами землі, то перемахнув через посушене озере дно. На самому краю цього казана височіли руїни палацу, що впав на землю!
Стародавні кам’яні стіни розстроїлися від руйнівних ударів минулого часу, все ще випускали м'який нефритовий блиск. Здавалося, навіть нескінченний біг часу не здатний був стерти їх первородство.
« Навіть палац безсмертних впав...»
І Юнь здригнувся до глибини душі. Ріфма Дао, яка не розлучалась за десятки мільйонів років, все ще була на руїнах. Це місце, де воно перетворилося на порох і руїни, все ще чарує священним благоговінням — враження Великого Дао, до якого не може доторкнутися смерть.
Важко собі уявити, наскільки величною і грандіозною була ця споруда в далекому минулому.
Можливо, це був палац найбільшого Імператора.
І Юнь не смів затримуватися. Коли він обігнув руїни, то опинився перед висохлим руслом.
Річка сягала десятків чи завширшки, і здається, що вона висохла багато століть тому. Згідно з логікою І Юня, яка омертнула ріку, зрештою повинна була заповнитися піском і пилем.
Але з цією річкою нічого подібного не сталося.
Коли Юнь побачив, що його нутрощі глибоко вкоренилися у русла, він відчув холодну льодову силу.
Вся річка була буквально завалена скелетами!
У більшості випадків це були залишки незнаних гігантських істот. Деякі кістяки досягали справді великих розмірів, а в руслі були подібні на цілі гірські пасма.
Інші кістки були крихітними, розміром з кота або собаку і наполовину пішли в суху землю.
Серед них були людські скелети. Окремі кістки досі ледь помітно мерехтіли хрищевим світлом: з них повільно поповнилася енергія чистого Ян, поступово розсіюючись у навколишньому просторі...
Лише одна кістка, пролежала тут десятки мільйонів років і продовжувала світитися — наскільки ж могутня була ця людина за життя!
Але всі вони — і ці великі воїни, і страшні створіння — були мертвими...
Навіть сам світ був майже повністю зруйнований!
І Юнь не знав, яку катастрофу пережив цей край і який був його справжній розмір.
Згідно зі стародавніми фолірантами, що описують походження Бездної Зірки, колись велетенська зоря впала на Божевільну пустелю і зазнала величезної невдачі.
Якщо так, то цей фрагмент світу навряд чи міг бути занадто великим, інакше вся Божа пустища була б знищена без залишку.
Можливо, сюди впав лише один фрагмент зруйнованого світу...
Але що сталося з тим по-справжньому світом? Чому його вламок подолав безмежні простори Всесвіту і впав на Боже просту пустиш?
І Юню бракувало уяви, щоб уявити масштаб тих подій, але в одному він був упевнений твердо: мешканці цього світу колись були неймовірними істотами!
Боже Царство в порівнянні з ними було б малою піщинкою.
Ці думки промайнули в голові І Юня за долю секунди, але його біг не сповільнився ні на мить.
Очі І Юню спалахнули. Вдалині він помітив самотній гірський пік.
Ця гора височіла над спустошеними землями, наче Божий меч зі Слині, який встромлювався прямо у небо.
Вершина її була покрита сліпучо білим снігом, а на найвищій вершині чітко видно палац безсмертних!
Це був величезний палац безсмертних людей, який не впав!
Крім того, вся споруда випромінювала м’яке благородне сяйво, яке дає душевний мир.
« Непошкоджений пік... і абсолютно ціла осель на самому верху!»
І Юнь затамував подих. Невже там, у стінах цього палацу, залишився спадок стародавнього великого майстра?
Цей молодий чоловік, доклавши зусиль, поспішив на підніжжя гори.
Але саме в цю мить за його спиною пролунав пронизливий, сповнений лютості клич.
Оглянувшись, Юнь побачив Насіння Золотого Крука — величезні крила розтягнуті і швидко летіли слідом.
Його тіло палало полум’ям, а швидкість перевершувала будь - яку віру!
Здавалося, що він був готовий розірвати І Юню на тисячі дрібних шматочків!
"Плохо!"
У І Юню завелися волосся на голові. Наздогнав його нащадок Золотого Крука! З такою шаленою швидкістю тварина наздоженеться його до того, як він встигне добігти до палацу!
Зтиснувши зуби до кришталика, Юнь витиснув зі свого тіла абсолютну межу швидкості.
А за його спиною, не відставаючи ні на крок, мчав розлючений нащадок Золотого Крука.
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv