***
Група 13-річних членів товариства Хундо бурно обговорювала слабкі і сильні сторони І Юня, намагаючись виробити найбільш життєздатний план бою.
Зрештою, навіть у майстрів з’єднаного чоловіка й меча є слабкість: вони втрачають свій меч і втрачають левову частку сили. Подібно молоді люди дійшли висновку, що І Юн теж втратить цеглу і стане вразливим!
План був спрямований на те, щоб спочатку нейтралізувати цеглу і потім завдати точного нищівного удару. Але, незважаючи на таке розкладне оточення, він таки мав нагоду перемогти.
Підлітки мали змогу пояснити, як раптом пролунав крижаний голос:
— А ну заткнулися все!
Від несподіваного викрика юнака здригнулися. Хто ж це замишляв про себе так багато, щоб наказувати їм замовчати?
Але коли вони обернулися, то відразу втратили запал.
Голос належав до Гуну, голови товариства Хундо!
Лі Хун стояв з похмурим обличчям і хижою блиском в очах, схожий на готового до броску дикої звірини. Хундо, який був одним з його непереконливих представників у справі громадського управління, засоромився перед розлюченим лідером.
- Кучка ідіотів! Ви що, чорт візьми вирішили змагатися, хто з вас тупіше? - Процедил Ли Гун з перекошеним обличчям.
Збиті з пантелику підлітки навіть не розуміли, що сталося.
Коли Лі Хун дивилась на їхні недоумкі фізіономії, то тільки нервово пошкодив ротом. Йому шалено хотілося скинути цих дурнів зі скелі містечка Тай А. Йому здавалося, що, створивши Товариство Хундо, він зібрав навколо себе стадо бездарів і марно керує цим сміттям.
Порівняно з Юном ці сопляки були наче купа бруду біля дорогоцінної яшми!
Проте більшість 12 - 13-річних підлітків не були зрілими. Для них було природно робити дурниці і нести дитячу нісенітницю.
Але І Юнь!. Його розум зовсім не був подібний до розуму дитини!
Протягом останніх днів десятки людей кидали йому виклики, а він поводився так, ніби це не стосувалося його: спокійно їв, спав і нічого в голову не брав. Водночас він не соромився відповідати на крики, встромлювався у словесні перепалки і провокував інших. Це виглядало як дитяча дитина, але в результаті піддані на понучки хлопця у запалі емоцій піднімали ставки.
І все це дісталося Юню. Включаючи чотирьох маленьких Тиранів.
Від самого початку Лі Хун відчував підвоє. І Юнь здавався безпорадним дурником, але якби він був таким насправді, хіба зміг би дістати Реліктове знаброє Тайгу? Просто кажучи, занадто наївно пояснювати все одному.
Лі Хун вважав себе обережним людиною, але все одно спіткнувся на І Юні. Справа в тому, що Юнь вибивався з усіх рамок: сільський хлопець із Пустоші Юн за всіма законами логіки не міг бути круговим і надзвичайною силою.
Саме тому Лі Хун крізь пальці дивився на те, як його підлеглі укладали парі з І Юнем, поступово зважуючи ставки.
А тепер його повідомлення Хундо організували тоталізатор, в якому і Юнь поставив п'ять тисяч рун Драконячої Чешуї на те, що проведе більше двадцяти боїв!
На думку Лі Хун, це теталізатор. У нього боліли серце, печінка і всі нутрощі скручували в вузол!
П'ять тисяч рун Драконячої Чешуї з коефіцієнтом один до десяти означали, що повідомлення Хундо втратить сорок п'ятсот 000 руїн Змієвій Чаші!
Це катастрофа!
Надії на те, що зелені рекрути, які ходять І Юну та в силі, і у мозку можуть відігратися, було так само безглуздо, як чекати від свинячої майстерності лазити по деревах. Лі Хун не був настільки наївний, щоб повірити в якусь « секретну техніку цегли».
І Юнь все ще не обнажив клинок лише з однієї причини: теперішні суперники не заслуговували, щоб він діставав зброю! Для розправи з цією дрібною рибкою йому вистачало звичайної цегли.
Серед новоприбулих повідомлення Хундо не було нікого, хто міг би протистояти І Юні або хоча б перемотати його.
Ці сорок п'ять тисяч рун Драконячої Чешуї були з кінцями втрачені!
Лі Хун відчував, як його серце обливається кров’ю. Чи ж легко виготовляти руни драконячої Чешуї, накопичувати ресурси і утримувати таку велику гільдію? Лі Хун не входив у найвищу еліту. Протягом цілого року він здобув непогані результати, але ні в небесному списку, ані у Земній список не зміг пробитися на першу тисячу. Він не мав жодних труднощів у вивченні руни.
Лі Гун збився кулаками і дивився через кілька помстів на І Юнь, який сидів у кількох десятках чожанів від нього в простому холшовому одязі.
І Юнь поклав цеглину на стіл і медитував, відновлюючи дихання. Роздивившись на себе, він злегка затулив очі і зустрівся з ним віч - на - віч.
Через цей миттєвий контакт Лі Хун здригнувся від серця!
Яка ж гостра рана!
Люди із розвиненим сприйняттям відчувають, коли за ними підглядають, але розпізнати погляд через піварені, з такої великої відстані - це просто неймовірно! Можливо, навіть власники Жемчужини Небесного Ока здатні лише на таке...
« Чорт забирай, хлопче! Цього разу я визнаю поразку!"
Хоча йому було лише 14 років, він думав про себе як про дорослого чоловіка. І в золотому місті Тай А, Лі Гун досягнув успіху завдяки високому емоційному інтелекту, інакше не зміг би зробити таке велике повідомлення Хундо.
Але сьогодні перед хлопцем на кілька років молодший від себе Лі Гун розбився і був обведений навколо пальця.
— Ваня Кай, якщо відчуваєш, що не переможеш І Юню, відразу здавайся! — Сказав Лі Гун, що стоїть поруч з товстою торбою із чотирьох малих Тиранів.
Його звали Ван Кай, і він походив з знаного та впливового роду Вана в столиці. За силою Ванй Кай злегка перевищував трьох інших членів чотирьох маленьких Тиранів, максимум відсотків на двадцять-тридцять, і Лі Гун не вірив, що у нього є хоч найменший шанс.
І Юнь не обнажив зброї, не використав жодної серйозної техніки та ігор уклав трьох з чотирьох маленьких Тиранів. Це була гнітюча перемога. Оскільки вже відомо, що Ваня Кай отримає цеглою по голові, краще взагалі не виходити.
— Я... — кругле обличчя Вань Кая засяяла фарбою.
Здатися без боїв соромно! Але вийти і бути цеглою, поповнивши список повалених чотирьох маленьких Тиранів — не менш ганебно. Як би там не було, бійка чи боротьба — ганьба! Ваня Кай ніколи ще не відчував себе так паршиво.
Лі Гун повернувся до решти членів товариства Хундо і байдуже сказав:
- І ви теж... Якщо ви розумієте, що битися безглуздо, здавайтеся...
Підлітки були приголомшені.
— Брат Хун, пропонуєш нам просто здатися? Але як же наші ставки? Вони ж усі достануть йому!
Звичайно, їм було дуже прикро програти всі ці цінності без бою! Але це якась дурниця? Якщо б, отримавши пару синців, можна було повернути хоча б частину, Лі Гун вигнав би їх на помст усіх до одного. Але проблема полягала в тому, що навіть шишки на голові не змінять їх.
- Брат Хун, про наш конфлікт з І Юном знає все місто Тай А! Цю дуель перші затіяли ми. Якщо ми просто здамося, як нам потім дивитися людям в очі? — Знеохочений пробурмотів один з них.
Лі Гун сміє його крижаним поглядом:
— А ти думаєш, що коли ви будуєте в чергу і покірно підмете голову під його цеглу, то збережете обличчя?
Це зустрічне питання спонукало всіх замовкнути. Дійсно, такий варіант виглядав б ще ганебнішим.
Вони вже уявляли собі, як після цього бою люди при згадці Гундо скажуть: « А, Товариство Хундо! Це ті найрозумніші, що вирішили задирати одного хлопця, а він вклав їх усіх однією цеглою? Звичайно знаю! Що? Ти теж звідти? Дуже приємно, а тобі і Юні теж цеглою врізався."
Багато хлопців позіхали від такого погляду.
- Доведеться здатися, ех ... — хитнув головолом Вань Кай. Якщо ви поступаєтесь в силі, то вам залишається лише змиритися.
Багато молодих людей з товариства Хундо вирішили наслідувати приклад Вана Кая, але були неслухняні і вважали Юнь не дуже сильним.
У результаті того дня Юнь більше не був проти.
Коли суддя викликав Ваня Кая на помост, той одразу повідомив про здачі.
Глядачі не знали, що й сказати. Ванй Кай зайняв у загальному рейтингу трохи вище 10 500 і поставив велику суму на цей бій. І при всьому цьому він втік без бою!
З’ясувалося, що Ваня Кай повністю втратив надію на перемогу. Він пішов з помста ні соло хлібівші, а Юнь здобув перемогу без бою.
Після того як Ван Кеєм випустили ще два повідомлення Хундо, вони відразу визнали поразку.
Але знайшовся і упертий чоловік — юнак, який побудував теорію « секретної техніки цегли». Він мав намір втілити свій план у життя: забрати цеглу в І Юні і завдати нищівного удару.
Результат виявився закономірним. Коли почався бій, хлопець лише вишукував момент для атаки, як і Юнь просто зник з його поля зору.
Потім у нього перед очима затемніло від сильного болю в лобі, і він впав без почуттів!
Члени товариства Хундо застигли з відкритими ротами. Невже різниця настільки велика?
З того моменту всі рекрути цього заклику в місті Тай А дивилися на І Юні з явним страхом.
І Юнь був занадто сильний! Набагато сильніше їх усіх.
Як далеко він зможе зайти? Яке місце займе в Земному списку?
Вони навіть боялися собі уявити.
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv