***
День за днем І Юнь, наче старанний садівник, працював на Аптекарській горі, збираючи всілякі духовні трави, і його руни Драконячої Чешуї постійно нагромаджувалися.
За десять днів І Юнь заробив ще дві тисячі рун Драконячий Чешуї. Більше того, через тривалі тренування в одязі Серебра фізична сила І Юня зробила величезний крок вперед, а його техніка стала ще більш відточеною.
У цей момент глибоко в горах І Юнь швидко пробирався крізь зарослі куща, як раптом у десятках чи зауважив слабке сяйво, що піднімається вгору.
"Хм?"
І Юнь нагальмував. Напрямивши ментальну силу до Пурпурного Кристала, він пильно вдивлявся удалечінь. Він побачив, як бурління в енергійному сяйві та перекатання буріло їх і у їхніх блискучих променях заглушалися фантоми тигра й лева. Вони не тільки розходилися, але й здіймалися гучним криком.
Через велику відстань І Юнь не міг роздивитися деталі, але сумнівів було - там росло цінне ліки! Тільки високоранкові трави могли поширювати коливання енергії так далеко. Крім того, якщо енергетичне сяйво було настільки щільним, що породило вигляд тварин, то цей скарб справді був неперевершений.
І Юнь підняв голову. Палюче сонце стояло в самому зеніті — був полудень, коли енергія Ян досягла свого піку.
Деякі трави були з-під землі саме опівдні або в третій сторожі, коли енергія Ян чи Інь ставали найбільш насиченими, щоб поглинати есенцію сонця та місяця, а також енергію Юань Неба і Землі. Такі рослини завжди мали дивовижні властивості!
« Цікаво, якого він рангу? Якщо я зберу ці ліки, то зможу подумати про ще раз увійти в Храм Бога Пустоти!»
З цією думкою І Юнь звільнив могутню силу свого тіла. Вдягнутий в ковдри Серебра, він зробив широкий крок вперед, тому під його ногами з гуркотом розлетілися каміння. На своєму шляху до 200 динов, Юнь мчав крутими схилами, наче справжній астральний звір!
В останні дні він відчув, що вага Серебра поступово слабшає.
« Будь ласка, завтра варто подумати про збільшення ваги ковдри Серебра.
Так планував І Юнь. Коли він досягнув досконалого рівня техніки « Марікро », то до найменших подробиць розумів кожну зміну у своїй фізичній силі. Він відчував, що зараз йому більше підійде навантаження в 220 динів.
Його тіло швидко просувається серед величних вершин під свистом вітру у вухах. Згідно з вказівками Пурпурного Крістала, Юнь підійшов до підніжжя висоти понад 30 метрів. Піднявши голову, він побачив на вершині скелі бурлі фантоми лева і тигра.
Коштовні ліки росли прямо на краю скелі! Однак цей скелелаз був дуже крутим і розкішним. Найбільший виступ на стрімкій скелі не перевищував розміру тазу для миття, а хаотична відстань між поступами підвищила б навіть мавпам.
І Юнь уважно оглянув схил. Він швидко розрахував оптимальний маршрут підйому кожного каменя, який закарбовувався в його розумі. У нього був лише один шанс — делікатні виступи могли витримати його важке тіло тільки раз. Йому відштовхнулося від каменя, як той відразу розкрився б і впав би вниз. Він мусив використовувати цю міграцію, щоб випрямлятися до наступного виступу.
І Юнь глибоко вдихнув, сконцентрував енергію до межі і змив вгору!
Бах!*
У той же момент земля під його ногами розтріскалася. І Юнь вхопився за перший вихідний камінь, використовуючи його як точку опори. Камінь відразу з тріском відламався, але в цю долю секунди і Юнь вже перехопив наступний виступ!
Завдяки майстерності мікро-рухомості в техніці переміщення, що досяг досконалого рівня, його контроль над кожним проявом сили був бездоганним. Покинувшись у цей таємничий стан, він на одному подиху зробив десятки стрибків і нарешті зійшов на вершину стрімкого скелі.
Опинившись нагорі, і Юнь важко задушував, всі його м'язи злегка підрогивали. Недавня напруженість і підвищена напруга збурили м’язи, а хвиля нічного болю, наче приплив, заглушила його тіло.
Але тепер І Юня не мала часу звертати на це увагу. Він оглянувся. Плоска вершина скелі була всипена дрібною галькою і опалими листками, а всередині лежав величезний скелет, більшість якого пішла під землю. Його поверхня була майже повністю вивітрена.
Залишки виглядали так, ніби належали давно загиблій звірині. У них майже не залишилось енергії Юань Неба і Землі, наче кістки звичайної тварини.
Густа сила ліків і фантоми лева та тигра, які І Юнь бачив раніше, зникли. Здавалося, це був самий звичайний скеліст, на якому колись знайшов свою смерть дикий звір.
І Юнь спостерігав деякий час, і на його губах з'явилася легка усмішка.
"А ця трава вміє ховатися".
Деякі цілющі рослини, що ростуть на літніх цвірках, були безтурботними й веселішими в травах. Але коли людина не має нікого поряд, то може підійти до неї навіть тихим кроком і відразу ж помітити її та замовкнути. Літніми ночами люди часто чують перекликаний стет десятків і сотень цвірчків, але якщо спробувати зловити хоча б одного голими руками без будь-яких інструментів, то можна витратити цілу годину і залишитися ні з чим.
Збирання трав для воїнів було схоже на полювання. Знайти потрібну рослину буває надзвичайно важко.
Дивлячись на величезний скелет, І Юнь ненадовго задумався. Хоча кістки сильно вивітрюються, у них все ще зберігалися великі крихти остаткової енергії.
Це були рештки не простої звірини, а якоїсь тварини. Ця думка промайнула в його голові. Кістки астрального звіра вивітрилися настільки, що енергія майже цілком вичерпалася — це наводило І Юня на деякі підозри.
"Невже..."
І Юнь потер підборіддя. На цей момент рослина повністю закрила свою лікарську силу, але... проти І Юна це було марно.
Куток його рота поповз вгору. Він з'єднався із Пурпурним Кристалом, і незабаром його зір перебудувалась, поставивши навколишній світ у молочно-білому спектрі енергії. Закрита трава спалахнула яскравою іскрою на фоні темряви, а Юнь з першого погляду визначив її місце розташування.
Підійшовши до вільної п’ятки землі, Юнь витяг Саблю тисячі воїнів.
Вжух! Вжух! Вжух!*
І Юнь в мить наніс три швидких удари, після чого скинув лезо Сабілі тисячі Воїнів глибоко у ґрунт і з силою вдарив рукою по рукоятях.
Бах!
Здійснився глухий вибух, і земля з камінням розлетілася в сторони!
Коли пилок осіла, Юнь розгріб тонкий шар землі і знайшов червоний плід розміром з кулак. Цей фрукт, але непрозорий і покритий запахом. Його поверхня покривала крихітні блискучі крупи, які нагадували стиглий гранат.
І справді, під землею ріс такий чудовий плід. Довкола плоду росло сім листків. Вони виглядали понині і тусклими, наче збиралися вв'янути за будь-яку секунду. Але кожен листок любухав, а по його центру звивиста лінія простягалася ярка, яка не розсіювалася смугою крові.
Після вдиху Юнь відчув, як цей чудовий аромат проник у його тіло, зігріваючи кістки та меридіани і заставляючи кров бурлити в жилах від збудження.
— Це Кривавий Сонячний квіток! Трава середнього рівня Небесного рангу!
І Юнь пригадав опис з буклета « Божественне пустище ».
Кривавий сонячний цвіт ріс глибоко під землею, набираючи місця збутком енергії крові та насиченої Ян. Насіння цієї квітки зазвичай давали на трупах астральних тварин. Проросаючи, рослина живилась силою крові й плоті з залишків мертвих істот. Лише за кілька днів воно могло висошити велику астральну звірину, перетворивши її на згарячу скелет і поглинаючи майже всю доступну енергію без залишку.
Цю силу квітка запасав всередині себе і повільно засвоював у міру росту. Коли ж енергія звіра повністю засвоювалася, рослина починалася щодня опівдні, на пікі сонячної активності, випускати з-під землі кілька листків, щоб вбирати силу Чистого Ян. Хтось наближався, як листки тут же збиралися назад і не залишаючи жодного сліду на поверхні.
Єдиною ознакою, яка може видати присутність Кривавого Сонячного цвіту, були астральні кістки. Оскільки рослина вже давно висмоктала з неї всю суть, астральні кістки виглядали як звичайні тварини і ніхто не звернув би на них уваги.
Астральні звірі існувало великий натовп, і навіть живі люди рідко могли розпізнати кожен вид. Що вже казати про сильно вивітрені кістки — визначити за їхньою формою первісного звіра, хіба що Господарі Астральних Небес з величезним досвідом.
- Кривавий Сонячний цвіт... Дуже рідко. Цей колір, очевидно, від семисот до дев’ятсот років.
І Юнь з великою обережністю викопав і порізав дорогоцінний фрукт.
Кривавому сонячному квітку потрібно було триста років, щоб пустити коріння і прорости, а ще 300 — для зацвісток. Оскільки цей екземпляр вже плодоносив, то він виріс щонайменше 700-800 років! Цінність такого стародавнього цвіту, безперечно, перевищувала три тисячі рун Драконячої Чешуї!
Три тисячі рун Драконячої Чешуї - сума, від якої у І Юна розігрався апетит. Але сам Кривавий Сонячний квіток так само манив його! Коли Юнь побачив рослину у своїх руках, то завагався.
Інші шукачі доброї новини зазвичай були змушені здавати ліки, навіть якщо їм було важко знайти добрі ліки. По-перше, вони не мали здатності засвоювати високорангові інгредієнти безпосередньо. По-друге, навіть якби вони мали таку можливість, у них не було умов і інструментів для переробки ліків в диких умовах - перед відправкою на Аптекарську гору кожного ретельно обшукували. Заборонялося проносити сторонні трави, щоб уникнути шахрайства з рунами і будь-які пристрої для створення еліксирів, аби ніхто не влаштовував « таємних трапез» прямо на горі.
Але І Юня мав Пурпурний кристал. Йому не потрібно було варити пілюлі — він міг поглинути чисту лікарську есенцію безпосередньо, тому його ніколи не заважали брати на зібрання.
« Якщо я поглину енергію цього Кривавого Сонячного Квітка, то це стане для мене величезною підживкою!»
І Юнь загорівся цією думкою. Раніше він збирав багато трав жовтого і містичного рангів, але навіть не торкався їхньої сили, чесно сдаючи все до єдиної. Причина крилась в тому, що поглинути їх було невигойно: енергія низькогарячої трави була занадто непорівнородною і брудною, користь від неї І Юнь майже не отримував, зате ризик розкрити свою таємницю постійно зростав.
Усі ліки, зібрані на горі Аптекара (Тайя), передавалися місцевим алхімікам. Ті старі монстри мали страшні знання і добре знали властивості кожної трави. Якщо Юнь намагатиметься збити і непомітно спустошити рослинку, то напевно це помітять.
Щодо цього Кривавого Сонячного кольору, у нього було три шляхи.
Перший - повністю поглинути його енергію, але тоді він втратить руну Драконячої Чешуї.
Друга - не чіпати квітку, але тоді вона запустить її сильнішу дію.
Третій — поглинути лише частину сили, а решту здати. Це здавалося ідеальним компромісом, але все ж трохи збільшувало ризик розкриття його секрету ... Хоча, якщо подумати, невелика втрата духовної енергії у однієї-єдиної трави навряд чи викличе серйозні підозри.
І Юнь довго вагався, але зрештою він твердо піддався спокусі і відкинув третій варіант.
Хоча шанс провалитися був мізерним, « хто часто ходить по краю, то рано чи пізно він злегке». Якщо його не зловлять один раз, то згодом він обов’язково захоче повторити. І він повторить це знову і знову, зробить все сміливіше та розумніше. Мабуть, саме такі думки починались Коруповані урядовці та судді.
І Юнь не хотів ризикувати по-крутому заради миттєвої користі. Його шлях тільки починався, і ця дрібна вигода не коштувала того, щоб ставити все на кон. Хто знає, якими методами та технологіями володіють ті старі монстри?
Отже, мені треба було вибирати тільки між першим і другим варіантами!
Поки Юнь думав, його обличчя раптово змінилося!
(Сміх)
Він був дуже стривожений, і в нього з’явилося почуття до глибини душі! Він різко вихопив Саблю тисячі Воїнів!
« Що, чорт візьми, відбувається...»
І Юнь озирнувся по сторонах, його зіниці звузилися, а ментальна концентрація досягла абсолютного піку. Як це можливо? Хіба він не стояв тільки що на вершині скелі? Але зараз...
Де... Де він взагалі опинився?
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv