— Хі-хи, братишка, в місті Тай А без гільдії пробитися дуже важко. Ну як, не хочеш вступити в наше Товариство Ло Хо? Взагалі-то відбір у нас дуже строгий! Але раз тебе рекомендує старша сестра, ти напевно зможеш відразу стати кандидатом! — Коли Чжао Цінчен помітила, що Юнь виявляє деяку зацікавленість Товариством Ло Хо, то підбадьорилась і вирішила протягнути йому оливку.
І Юнь похитав головою:
- Ні, дякую, я вже як-небудь сам.
« Кандидатом? Що за жарти, я навіть повноправним членом бути не хочу!» - подумав він про себе, але на обличчі збереглася найбільш безневинна і нешкідлива усмішка.
Однак Юнь добре розумів свою теперішню ситуацію: зелений стригун, а також хлопчина з кошиком для трави за спиною, який виглядає точно сільський бідняк. Хто ж у здоровому глузді захоче приймати таке?
— Ладно! Якщо тебе хтось образить, звертайся - сестричка тебе прикриє, хі-хі! — Чжао Цинчен підмигнула І Юню і разом зі своїми подругами, які нагадували стайку дзвінках жалюронів, полетіла геть.
І Юнь залишився стояти, приголомшено розглядаючи брошуру. Здається, що Реліктове знадобливе Тайгу роздобути занадто складно. Де ж більше придивитись до травини, що на небі, або як крайній випадок зійде й Земної ранг.
Однак не варто занадто перейматися тим, щоб не привертати до себе надмірної уваги.
Поки Юнь роздумував, за його спиною раптом пролунав оглушливий крик, схожий на рик розлюченої левиці:
- Закінчив? Коли закінчив, не стій на дорозі і не заважай людям! Йди звідси куди подалі!
І Юнь здригнувся від несподіванки і обернувся. Жінка, на ім’я Ван, знову тримала в одній руці дзеркальця, а інша нетерпляче ударила по столі.
« У неї що, клімакс?» — з сумом подумав Юнь. Він не збирався скрутити шию в суперечках з цією жахливою бабою... Але, головним чином, тому що плету обухи не помиляєшся: сам винний, ледве прибув до міста Тай А, нічого ще не вміє і всюди залишається нічим непоганим.
Однак Юнь не дуже засмутився, адже тепер він мав чудовий настрій. Хто сказав, що збирання лікарських рослин — це безспективне заняття? У нього тепер з'явилася чітка мета!
І Юнь, кликавши кошик для трави заввишки в півчотирьох зріст і зтиснувши серп у руці, вийшов із відділу господарських робіт.
У своєму надзвичайно сільському та неказовому спорядження він ходив вулицями міста Тай А. Під дивними, презирливими і незрозумілими поглядами перехожих І Юнь дістався точки телепортації на Аптекарську гору.
Лише після збору Юнь зрозумів, що не варто зустрічатися з дівчатами під час роботи.
Аптекарська гора в місті Таї була поділена на величезній зоні, причому різні вершини були ізольовані одна від одної.
Кожна з них — це велетенська духовна ділянка, радіус якої налічується в сотні або й майже 1000. Навколо неї було зведено великий масивний духовний бар’єр.
У таких насичених духовних сил гірські масиви, захищені формами та звичайними Астральним звірками, не прорватися.
На горі Аптекар росли скарби Неба і Землі. Вони були розпорошені крутими скелями, глибокими ущелинами і великими святими горами.
Збирач міг полювати в одному з районів, і його можна було побачити лише на одній. Після збору він міг покинути гору лише через телепортаційний масив, повернувшись назад у місто Тай А.
Як тільки він повертався до міста Тай А, всі зібрані рослини необхідно було здати, після чого йому нарахували нагороду у вигляді руїн Драконячої Чешуї.
Тому не можна було ані продати чужим людям, ні залишити собі багатство на горі Аптекарської трави.
Крім того, перед тим як вирушити на збирання воїнів, вони ретельно додивлялися, щоб усунути хитрість, коли нечесні люди намагалися обміняти заздалегідь припасовані трави на руни Драконячої Чешуї.
Через всі ці правила збирання трав неминуче перетворився в самотні і монотонні заняття. Тож не дивно, що ті, хто брав участь у такій праці, мали дуже мало грошей.
Але для І Юня це було тільки на руку.
Опинившись у центрі телепортаційного масиву, він побачив довкола нього дощ із світла і піднявся шалений вихору. І Юню здалося, що світ навколо змістився. Коли він знову відкрив очі, то вже стояв біля підніжжя незнайомої величної гори.
Коли Юнь дивився довкола, то поцался мовою.
Хоча він провів у пустелі Юнь, йому доводилось бачити багато величних гір. Але ці вершини не нагадували велетнів перед ним.
Гора перед ним йшла вершиною прямо в хмари, а гірський кряж простягався нескінченним ланцюгом, кінця якого не було видно.
Приблизно в десятках звідси піки вже потонули у густому тумані, перетворюючись на примарні силуети.
У підніжжя гір росте рослинність. Що вже казати про нефілім, якщо навіть полинь у їхніх кореніх перевищувала зріст людини. Стіни росли так густо, наче частокол зі списів та мечів.
Склинки, розкидані біля підніжжя завбільшки з цілі будинки, попадали на метеоритне залізо і були міцнішими за відбірну сталь.
Ця безжалісна, першодрукована гора вихваляла людей почуттям власної нікчемності.
« Яка грандіозна гора, благословенна оселею!» — щиро захитався І Юнь. Таке грандіозне видовище, яке називають «аптекарське поле» Міста Тай А! Людина, яка була телепортована в таке місце відчував себе тільки крапля у морі.
У такій величезній святій горі були незліченні скарби, доступні всім, кому удасться вдатись до цього.
« І така гора Аптекара тут не одна... Яке ж велике місто має Тай А! Цікаво, що мені вдасться дістати в цих краях?
І Юнь почав переконуватися, що не прогадав і вибирав трав як свою роботу.
Розсунувши велику траву, яка значно перевищувала її зріст, Юнь став на гору Аптекар. Повітря тут було туманним і щільним, воно витирало густе, схоже на парне молоко аромат трав.
Цей аромат проковтнув тіло, здавалося, що кожного разу він обмивав нектар богів і дарував невимовне щастя та радість.
У такому місці медитація і культивування, навіть не збирають трави, принесли б багато користі.
— Почнемо! — І Юнь розмився, покрутив руками руки і відчув себе у ідеальній формі! Безкінечна гора Аптекарської гори, що тала в собі незліченні скарби, розпалила його душу нестримним азартним гравцем.
Зв'язавши своє духовне сприйняття з Пурпурним Кристалом, І Юнь поступово побачив, як його погляд застеляє молочно-білий дим. У деяких місцях світло було трохи густіше, а в інших — більш розрідженим. Це означало, що рівень енергії Юань Неба та Землі в різних зонах різнився.
Звичайно, Юнь прямував туди, де Еден була найвища енергія на землі.
Він не міг уявити, що Серебра була безшумна вбрана у ту саму ковдру.
Хвиля за хвилею, як нищівний морський валам, впала на кожен дюйм шкіри і Юня.
Незабаром ноги І Юня з тихим тріском розчавили твердий гірський камінь прямо під собою!
Треск! Треск!
Від І Юня на всі боки по каменю повтікали тріщини.
І Юнь, наче взивав собі на плечі цілу гору, поставив вагу ковдри Серебра, що струміняється у 200 динов.
Його спина злегка зігнувся під вагою, через що він став схожий на м'язистого гепарда, який готовий до швидкого кидка!
У неї було 350 динов, а на горі Аптекар — набагато складніше. Якщо взяти 350 динів, то його фізичні сили виснажуються в мить оку.
І Юнь мав намір не просто збирати трави, він хотів тренувати фізичну силу під час роботи і змушувати тіло рости та вдосконалюватися на межі можливостей.
Час піднімалося, конкуренція в місті Тай А була неймовірно жорсткою, тому Юнь був зобов'язаний чіплятися за кожну секунду для культивації. Навіть збирання трав стало для нього цінним способом загарбання.
Той факт, що Юнь за такий короткий час вирвався з пустини Юн і з простого хлопця виріс до свого теперішнього рівня, не можна було назвати простим чудом. Звичайно, головна причина була наявність Пурпурного Кристала Істока. Але крім нього, його власні неймовірні зусилля та вміння чіплятися за найменші шанси. І Юнь не упустив ні одного мигіння, придатного для тренування.
Карабка на таку гору в ковдри Серебра вагою 200 динів була надзвичайно важкою. Зрештою, звичайні скелі — це не особливі кам’яні плити міста Тай А: вага в 200 динів легко кидав їх у пил!
Зробивши глибокий вдих, Юнь опустив енергію в Дантян. Його кістки відгукнулися на нього гучним хрустом, а сила, яка досягла вершини Пурпурної Крові, почала бурлити і розгоратися.
Підтримуваний бурхливим потоком життєдайної крові, І Юнь, наче підсмажений гепард, рвався вперед!
Аптекарська гора міста Тай А, її незліченні Шенцзан і скарби Неба та Землі чекали, коли він відкриє їх світу.
Серце І Юня повзало передчуттям і рішучістю. У його власному шляху бойових мистецтв відкривалася нова, неймовірно захоплююча сторінка.
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv