***
До початку бою залишалося ще 2 чверті години, і керівництво племені Тао вирішило використати цей час для проведення обряду кроплення Священної зброї предків.
На землю впав забитий бик. Попереду вийшли два шамани, чиї обличчя були змащені ритуальними орнаментами зі свіжої кров’ю. Бубня під ніс закляття, вони закрутилися в дикому танець прямо посеред натовпу. Один з шаманів, вклонившись Жіночому мечу — Святій зброї предків Тао - і обмив його клиночок у крові.
Це був обряд, який не було вжито в племені Тао. Для тренування чи показних промов можна було використовувати артефакт, але якщо зброї пролити кров ворога, то вона вимагала задобрювати духів предків.
Невдовзі сталося щось жахливе. Як тільки жіночий меч занурили в бронзовий таз, до кряків наповнених бичою кров'ю, густа альна рідина закипіла. На поверхні забурли й почали лопатитися криваві бульбашки, і через кілька хвилин величезний таз виявився абсолютно сухим — ніби клинок з жадібністю випив усю кров до останньої краплі!
« А цей меч... віддає чортовій ...» - І Юнь злегка нахмурився.
Спочатку він вважав, що такі молитовні ритуали — це лише забобонні марення дикунів. Однак меч Жіночого племені Тао пожер кров без залишку.
Осушивши таз, жіночий меч налився ще більш алим, зловісним світлом. Його леза заляпала ледь помітною очима напівпрозора димка. Свята зброя предків Тао, здається, була невід’ємною частиною життя.
Після того як клинок випив кров, шамани дбайливо протерли його і з глибокою повагою вручили Тао Юньйо. Хлопець опустився на коліно і, піднявши обидві руки над головою, прийняв реліквію.
Тао Юсьйо, зтиснувши руку жіночого меча, відчув неймовірну силу свого тіла. Він спрямував на І Юня погляд, в якому запалав яскравий вогонь бойового азарту.
— И Юнь! Виходь! — Викрикнув Тао Юсьйо і одним махом злетів на помст.
І Юнь кинув довгий погляд на алий жіночий меч і спокійно піднявся на орну.
Над безмежною « пустинею » процвітало сонце. Яскраві сонячні промені заходу сонця пошкодили західну частину неба в багрівові тони.
І Юнь і Тао Юнсьйо стояли один навпроти одного на відстані 10 чженів. Десятки тисяч глядачів навколо затамували подих, боячись пропустити хоча б одну мить майбутньої битви. У цій битві використовувались священні зброя предків Тао!
Ця реліквія вважалася неймовірним скарбом. Багато з її співвітчизників ніколи не бачили Тао живим і навіть не уявляли, як вона виглядає. Затамувавши подих у очікуванні демонстрації неймовірної сили предків, вони відчули, як закипає їх кров.
— Молодий пан Юньяо переможе! Хай живе плем'я Тао! — Голос з натовпу пролунав миттєво підхоплений сотнями ковток. Волина клікушества з кожною секундою наростала.
І для Юня, і Тао Юнсьйо цей поєдинок вирішував все.
І Юнь прагнув стати державним чоловіком. Він знав, що найкращі з них мають можливість відвідати столицю Божественного Царства в імперії і використовувати найбагатші ресурси країни та вивчати легендарну Техніку Тайа*! Цей ранг був найважливішим кроком на його шляху бойових мистецтв.
Крім того, статус державного чоловіка наділяв особисті землі. І Юнь зможе забрати сестру Цзян Сяожоу в Середні Землі, щоб вона жила у спокої і безпеці. Він збирався забрати з собою і тих людей із клану Леве, що були до нього ласкаві: Тітонька Ван, дядюшка Чжоу та галузку Чожу Сяоке назавжди вибавивши їх від бідності й постійної загрози знищення в Пустоші Юнь.
— І Юнь, між нами немає ворожості, а мечі й списи не мають очей. Якщо я випадково завдам тобі шкоди, не знеохочуйся. І дам тобі пораду: з жіночим мечем в руках моя сила зростає як мінімум вдвічі! — Схрестивши руки на грудях і стискаючи жіночий меч, з гордим виглядом вимовив Тао Юсьйо.
— Пусті розмови. Напали, — відповів Юнь і опустив руки.
Він збирався вступити в бій проти священної зброї предків з порожніми руками!
У ту ж мить над ареною поривчастий вітер зависав, тріпнувши брезентовий одяг і Юня. Його аура була вкрай переповнена, і сам образ цього юнака глибоко запам’ятався тисячам глядачів.
Деякі дівчата з племені Тао, дивлячись на І Юна, відчули в їхніх серцях нові почуття. Дівчата Великої Пустоші завжди захоплювалися героями, а Юнець зараз виглядав справжнім героєм. Він без тіні страху вийшов з пустими руками проти смертоносного клинку!
Така горда стійкість спонукувала юних дівчат тремтіти. Колись уклонниці Ху Я і Тао Юнья дивились на І Юня з палицями та прискореним пульсом. Їм здавалося, що якщо Юнь переможе і вони зможуть залучити його шляхетний погляд, відправившись разом з ним в Середні Землі як служниця, це стане найкращою долею, про яку тільки можна мріяти.
Тао Юнья поки не здогадувався про думки дівчат свого племені, інакше він просто тріпнув би від зла. Очувши, як наростає внутрішня напруга суперника, він лише холодно хмикнув, і жіночий меч в його руках з різким дзвіном вискочив з ніжен.
"Дзінь!"
Жіночий меч, наче живий, просто в долоню Тао Юсько. Молодий чоловік дуже терпів, як тільки міг розчавити І Юню.
Час наче завмер. Під очима десятків тисяч глядачів Тао Юнсьйо навів перший удар!
Його тіло миттєво розлилося у верениці примарних тіней. Глядачі чули лише часті топт ноги і свист розсікаючого повітрям клинка!
"Вш!"
Жіночий меч розрізав вітер. Клінка була настільки стрімкою, що людські очі не встигали стежити за нею.
- Яка ж швидка сталь!
— Меч молодого пана Юнсьо навіть побачити не можна! Як від такого ухилитися?
Використання меча в бою не тільки збільшувало дистанцію та руйнівну силу атаки, але й значно збільшило швидкість. Меч і удар кулаками робилися на великій швидкості.
"Шух!"
Зробивши швидкий крок вперед, Тао Юнсьйо негайно опинився перед І Юнем і направив обстрілення жіночого меча прямо йому в горло!
Якби цей випад досягнув цілі, то дихальне горло І Юня було б перерізано і навіть траплялись у лабораторії Стражі Цзіньлун навряд чи врятували йому життя.
Натовп був уражений, але Юнь у цей момент зберігав абсолютне холоднокровність.
Він вже бачив техніку *Дев'ять мечів Небесної Тайни*! Всю минулу ніч він уважно спостерігав за тим, як її демонструє Лінь Сінтун. У порівнянні з пишними рухами дівчини фехтування Тао Юнсьйо не коштувало і копійки. І хоча Юнь ще не міг повністю адаптуватися до стелі Ліні Сінтун, для нього читати найневажніші випади Тао - Юньйо було важко.
У той самий момент, коли смертоносне вістря вже готово торкатися шкіри на шиї, І Юнь плавно подався назад. Він вклонився з точністю до міліметра — обстриг меча пронеслося менше ніж у дюймі від його горла!
- Що?
Побачивши, що його перший випад так легко відбивається, а на обличчі І Юню не віддзеркалювалось тіні паніки, Тао Юнсьо роз'ярився і відразу ж наступив другий удар.
Він застосував застосування Квітка Груші під проливним дощем з стилю *Дев'яти мечеєю Небесної Тайни*. На пікі майстерності ця техніка дозволяла робити до сотні випадів за один подих! Тао Юнья поки не досяг такої досконалості, але дати кілька десятків ударів за секунду йому було під силу. Здалека здавалося, що його клинок перетворився на суцільну снігову бурю.
Справжній майстер техніки *Діваючи меченню Небесної Тайни* міг створити навколо себе непроникний купол з сталі і Ці меча. Тао Юнсьйо тільки доторкнувся до цієї вершини, але навіть так його атака виглядала вражаючою.
Але коли ця щільна завіса зі сталевих спалахів накрила І Юня, тіло розмилося в ланцюг невловимих остаткових зображень.
Це нагадувало демонстрацію техніки *Їскусство Пожирания Слона*, яку раніше показував Чжен Юйсянь. Глядачі не могли розібрати рухів І Юню — вони бачили лише хаос з тіней і спалахів світла!
У людей спалахи меча, примарні тіні — б’є в очах! Але було очевидно, що жоден удар Тао Юнсьйо не досяг мети!
Один з них ударив по граді зі зброєю в руках, інший відхилявся від порожніх ладонів — вищість була очевидною.
— Як це можливо?
Обличчя Тао Юнья заливала фарба сорому і гніву. Він знав, що Юнь — сильний суперник. Саме тому він вдався до реліквії, але не сподівався від нього такої небезпеки. Роки наполегливих тренувань, коли меч ставав продовженням руки, не дозволили йому зачепити навіть край одягу ворога!
« Не контролюй себе! » — почув у його голові суворий голос батька.
Батько Тао Юньйо відразу помітив, що син починає втрачати рівновагу через невловимість ворога.
« Я знаю, Отче! Якщо він володіє такою силою, мені доведеться витиснути з реліквії все!»
Тао Юнсьйо не був повним дурнем. Він знав, що в бою з нянь Чен'юем і Юн приховував свою справжню силу. Але він вірив у перемогу, адже на його боці була сила предків!
« Ти впевнений? » — стурбовано запитав батько. Справжня могутність артефакту призвела до серйозних наслідків.
Тао Юнсьйо не став відповідати. Замість цього він з силою кинув свій кулак собі на груди.
"Кха!"
З його рота вийшов згусток свіжої крові, який потрапив прямо на жіночий меч.
І клинок, так само як раніше з кров'ю бичою, миттєво вставляє кров свого господаря. У той же момент жіночий меч спалахнув ще більш алим, зловісним світлом.
Від цієї сцени десятки тисяч глядачів оніміли. Вони знали, що існує артефакт племені Тао, але ніхто не здогадувався про його справжні риси.
« Жертви, принесені в жертву... Юнсьо вирішив йти до кінця", - Великий старійшина нахмурився.
Темрява Тао була темною. Сам по собі клинок був просто неймовірно гострим мечем, але щоб розкрити його прихований потенціал, потрібна кров. І найбільше зброю відгукувалося на кров свого власника.
Однак такий обряд завдав найбільшої шкоди Юань - бойця. Після такої жертвоприношення Тао Юнсьйо потребуватиме не менше шести місяців відновлення, а для молодого воїна півроку простою була величезна втрата. Тао Юнсьйо поставив на карту все. І якщо він програє, це повністю зламає його.
"Гу-вум... Гу-у-ум..."
Напившись кров’ю хозяїв, жіночий меч видав тоскливий, низький гул, який лугував по всій арені. Мешканці Тао застигли в замішанні, бо не могли уявити собі їхнього священного реліквія.
Нехай меч, який покривлений кров'ю, виглядав зловіснішим і його сила не викликала сумнівів - про це свідчив лише гул, від якого мороз йшов по шкірі.
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv