У той момент, коли сила рога влилася у його тіло, Юнь відчув величезний тиск!
Усередині цього рога була вкладена не звичайна енергія. У неї була жахлива аура — сильна, кривава і надзвичайно гордлива!
Бум!
І Юнь відчув, як здригнулося його море свідомості. Перед очима з’явилася картина: на вершині високої гори стояв астральний звір, подібний до Білого Тигра.
Ці горби не були звичайним звіром, всі вони мали вигляд лютих звірів і вище. Деякі з цих гігантів по силі перевершували навіть майстрів Сфери Пурпурної Крові Раса людей.
Очевидно, ця тварина була схожа на Білого Тигра. Її вшановували королі Звірей. Можливо, він вів війни у всіх чотирьох частинах світу і купався у безмежній славі. Навіть після його смерті ріг зберігав таку могутню грізну силу!
Здавалося, що саме ця жахлива різанина і надмена аура створюють важкий тиск, який змушує інших людей відчувати себе настільки жалюгідними.
І Юнь робив глибокий вдих за дихом, його обличчя злегка поблудило. Він відчував, що поглинута ним енергія ніби мала власним життям. Хоча Пурпуровий Крістал і дав їй можливість протистояти, як тільки ця енергія передавалася його тілу, вона все одно залишалася пихатою. Вона носилася по меридіанах, завдаючи нестерпного болю І Юні!
Йому потрібно було зосередитися на цих стражданнях. Тим не менш через жахливий біль і бурляючого всередині жару його лоб покрилася іспаномовною, а тіло почало дрижати.
І Юню здавалося, ніби він впав у горн і живцем підсмажує на вогні. Він стиснув зуби так сильно, що в кінці губ проступила кров.
У цей час Тао Юнсьйо вже підійшов на відстань ближче 20 кроків до рога Вогнячого Небесного Тигру. Раніше Страта Цзіньлун надала великого кола, і Тао Юно став першим учасником кордону.
- Ха-ха, я справді кращий! — Тао Юнсьйо кинув погляд на Лянь Чен'юя. Той ще не пройшов як мінімум 5 кроків.
Однак Лев Чен’юй також мав добрі риси, на відміну від інших малих кланів. Декілька елітних воїнів, які зрівняли Племенем Тао, також були в парі кроків від кола. Що стосується І Юня, Тао Юнсьйо давно перестав звертати на нього увагу. Він цікавився лише тими, хто був до нього найближчим.
« Якщо порівнювати з ними, то навіть перше місце не дає гордості. Мені потрібно пройти ще 10 кроків, а врешті - доторкнутися самого роги!» — подумав Тао Юньйо і мигцем глянув на судно в небі. « Дивіться, до якої межі я зможу дійти!»
Після 20-шого кордону йти стало важче, і Тао Юнсьйо теж відчув великий тиск.
У цей момент Лянь Чен'юй нарешті увійшов в коло.
« Пройшов. У цьому і полягає моя сила духу, моя здатність робити великі справи в майбутньому! Чудово. Нехай я не перший і навіть не в тройці, але ті, хто попереду мене - еліта Племені Тао. З тих, хто вийшов з маленьких кланів тільки я володію подібною волею!»
Лев Чень був дуже задоволений собою. Він вийшов з крихітного клана Левь, маючи мінімум ресурсів і обмежений кругозір, але зміг досягти цього - це була причина для гордості.
Він випадково поглянув на І Юню, бажаючи побачити, як далеко той просунувся. Але побачене змусило його заміріти: і Юнь застиг на місці, не рухаючись ні на дюйм.
Мало того, його обличчя почервоніло, лоб був залити потім, а тонкі вени на скринях здулися так, ніби під шкірою проклали червоні нитки. У такому стані І Юнь виглядав так, ніби цілий день гнався за диким скакуном.
« Чому він такий слабак? » — здивувався ліань Чен'ю. Спочатку він вважав, що сила духу і Юня повинна бути прийнятною. Нехай він і не рівня самого Лянь Чен'ю і навряд чи дійде до риси в 20 кроків, але вже 30-шоговий кордон повинен був подолати без праці.
Але тепер стало очевидним, що він нічим не відрізняється від тих нікчемних боягузів, чиї наміри були зламані страхом. І Юнь ледве втримувався на ногах — у всьому іншому він виглядав так, ніби досяг свого кінця.
Побачивши факти перед собою, Лев Чен'юй з холодом посміхнувся і пробурмотів: - А я-то ворожив, на що здатний цей сопляк, якщо він так смикнув мені. Здається, що стояти на ногах і не впасти на коліна — це вже його межа. Це смішно, що я бачив у ньому загрозу для себе в майбутньому. Навіть якщо йому щастить, він залишається селюком і розмах його душі відповідний. Справді, чи може хтось з бідних народитися правдивим Сином Неба? Удача, нагромаджена кланом Лянь за сто років, вже зосереджується в мені. Не може з'явитися хтось ще, здатний похитнути моє становище!
З цими думками Лень Чен'юй перестав звертати увагу на І Юна і продовжив рух до рога.
Ті учасники, чиї сили були видатними, одностайно вирішили йти далі після перетину 20-шогової риси. Кожен хотів показати свої обмеження і привернути увагу високопоставлених сановниць Стражі Цзіньлун своїми винятковими результатами, щоб в майбутньому отримати кращу підготовку та досягти великих висот.
У цей час на Паряному кораблі Лінь Сінтун все менше розуміла І Юню. Невже він не міг витримати такого тиску? Він не просто ледве виживав, а був увесь у поту і майже стояв на ногах.
- Учителю, що з ним? — запитала Лінь Сінтун.
Старик Су повернув голову і теж подивився на І Юня з деяким здивуванням. Що за ідея влаштував цей малий? Не може ж він бути настільки поганим...
Хоча... Ні, щось не так...
Серце старого Су тремтіло. Він знову вдивився у І Юню, і в його погляді промайнуло подив.
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv