І Юнь ледве піднявся на ноги і намагався привести в порядок свій розорваний одяг.
— Сетрице-фея, не варто наді мною сміятися. З гіркою усмішкою сказав він. - Очевидно я програв. Я наніс удар, до якого довго готувався, вкладав у нього всі сили і ви відповіли лише в останню хвилину та все ж відправили мене в політ. Вихід бою ясна.
І Юнь визнавав поразку цілком щиро, але дівчина похитала головою:
- Мій рівень розвитку набагато вищий від твого. Навіть якщо я зволікаю, такий бій не можна назвати чесним. Ми домовлялися битися, використовуючи тільки "Кулак Драконьяй Житла і Тигриної Кості", але в останню мить ти змусив мене використати « Центральний канон Таїнствової Діви".
Лінь Сінтун була людиною принципу: якщо сказала, що буде використовувати одну техніку, значить перехід на іншу означало порушення умовляння і, отже, поразку. Вона не пояснила І Юню причини своєї короткочасної замішання. Під час першого зіткнення вона відчула дивну енергію, яка проникла в її пошкоджені меридіани Інь, але під час другої атаки це відчуття зникло. Лінь Сінтун сама не знала, чи це було плодом її уяви. Якщо б вона не була розгубленою, то ніколи б не використовувала свою основну техніку.
І Юнь трохи поспішав. Ця дівчина була дійсно особливою. Зазвичай такі обдаровані красуні, справжні дочки неба, навряд чи можуть визнати поразку від якогось обрванця з Великого Дикого краю. Для них це повинно бути принизливо. Але Лінь Сінтун визнала це спокійно і відкрито, хоча І Юнья вважає її перемогою.
Він обернувся і подивився на товстого старого. Той з стурбованим виглядом смикався за бороду, явно перебуваючи в поганому настрої.
- Чого витріщився! — Нехотливо буркнув старий, зрозумівши погляд хлопця.
Він і сам був збентежений. Звідки в цій глушині взявся такий самородок? На стадії Мерідіанів існує така ж сила, як і генія великих кланів. І Юнь просто дивився за тренуваннями, але в нього і "схожа як тетиву" та « мастила з громовим звуком»... Він фактично осягнув саму суть "Кулака Драконячої жили і Тигриної Кості"! Хіба це називається "німним знаком"?
Старець сподівався, що Юнь не протримається і трьох вдихів. Але зрештою бій затягнувся, а наприкінці Лінь Сінтун визнала поразку. « Яка ще поразка? Ти ж його по скелях розмазала!» - обурився старий.
Його не залишало відчуття, що щось пішло не так. Кістки у хлопця були захаращені, а рівня досконалості загартування тіла він досяг явно через поїдання небесних скарбів. Як він міг так добре освоїти техніку? Може, справа в винятковому сприйняття?
У бойових мистецтвах, окрім таланту тіла, надзвичайно важливо сприймати. Людина, яка одягнена зморшкою, вчиться повільно і туго. Такі люди, навіть з ідеальним тілом, не досягнули вершини, адже багато тонкощів руху воїна неможливо передати словами: їх можна лише відчути, а бар’єри долаються тільки власним розумінням.
З сприйняттям у І Юня проблем не було. Його інтелект розвивався ще на землі, і це давало йому велику перевагу над неписьменними дітьми Великої Пустоші. Крім того, душа І Юня була набагато сильнішою від звичайної. Пурпуровий Крістал, який злився з його серцем, постійно живив його Океан душі прохолодною енергією, зміцнюючи дух. Вивчаючи "Кулак Драконячої жили і Тигриної Кості", І Юнь додав до техніки своє розуміння, і все склалося разом.
Побачивши, як пухке обличчя старого зморщилося, наче сухий волосяний горіх, І Юнь ледве стримував сміх, але не наважувався показати цього, боячись, що старий вибухне гнівом.
— Візьми це, - Лінь Сінтун доторкнулася свого просторового браслета, і в бік І Юня полетів якийсь предмет.
І Юнь зловив його - це виявилася книга. Синя обкладинка, палітурка з золотими нитками і щільний якість паперу... Книга була зроблена вишукано, її було приємно навіть просто тримати в руках. На обкладинці було написано п’ять слів: « Ковра Змієві жили і Тигриної Кості ».
Це було керівництво! Юнь не міг стримати радості. Раніше він тільки таємно підглядав за тренуваннями, і, як вірно зауважив старий, в його знаннях були прогалини. Крім того, Яо Юань вважав, що учні в таборі не блещуть розумом. Тому він навчав їх лише перших дев’яти форм. І Юнь поняття не мав, що йде далі. Цей подарунок був дуже своєчасною справою.
Коли Юнь отримав обкладинку, то відчув майже уловний запах від сторінок.
— О? — Він з цікавістю відкрив книжку.
Усередині були деталізовані зображення людських фігур з поясненнями до технологій. А найважливіше те, що поряд з основним текстом були написи. Тонкий, вишуканий почерк з чорнилом іншого кольору, містив глибокі коментарі та пояснення. Очевидно, це були замітки власника книги — жінки.
І Юнь замер. Безсумнівно, це були позначки самої Ліні Сінтун. Зважаючи на її рівень майстерності і розуміння бойових мистецтв, коментарі до технологій були безцінними. Читання цієї книжки від початку до кінця могло дати йому величезний поштовх у розвитку. Дівчина згадала, що сама вивчала цей підручник шість місяців. Мабуть, вона постійно носила його з собою.
І Юнь зрозумів, наскільки цінним є цей дар. Сама по собі технологія « Колак Драконячої жили і Тигриної Кості» була доступною в Боженьому Царстві Тайу, але книжка з власними коментарями Ліні Сінтун - це зовсім інший рівень.
- Сетрице-фея, це занадто цінний дар, я не можу його прийняти. Ці позначки - результат вашого довгого постилення...
— Нічого страшного. Я запам'ятала все, що записала, а це керівництво досліджувала вздовж і впоперек. Для мене воно більше не представляє цінності, а тобі може дати потрібну підказку.
- У такому випадку... — І Юнь, побачивши її наполегливість, прийняв книжку.
Насправді він дуже хотів її залишити. Для нього це було не просто « підказкою», а рятівним колом, яке дозволяє повністю освоїти техніку.
Поки Юнь з сумішшю вдячності і незручності прибирав подарунок, почувся прийомний голос старого:
— Пф, хочеш - бери, нічого тут скромно пахнутися.
І Юна аж переернуло. У цього діда мова була як бритва. Мабуть, це була дрібна помста. Характери Лінь Сінтун та її вчителі були зовсім протилежними, і залишалося тільки віщувати, як вони живуть.
- Гаразд, досить на мене п'ятися. Ти довів свою силу, так що визнаю - ти « німого знаком» з технікою! - Старий погладив бороду, нарешті визнавши заслуги хлопця. — Я обіцяв тобі нагороду, якщо протримаєшся три зітхання. Я слів на вітер не кидаю...
З цими словами старий повільно торкнувся свого кільця лучника. Він витяг з нього предмет, але це була не астральна кістка і навіть не шаріра. Перед очима І Юня з'явилася облякана чорна голова!
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv