***
Потік ставав все більш бурхливим, і Юнь розумів, що водоспад вже близько. Він постійно регулювати дихання, приводячи тіло до оптимального стану.
На Землі були ті, хто кидав виклик долі і виживав після стрибка з шестидесятиметрової висоти, але цей водоспад на Східній річці був заввишки понад 100 метрів. Хоча фізичні дані І Юня набагато вищі за людські, він не проходив професійної підготовки до стрибків у воду. Крім того, тепер він був не в піковому стані, тому це було серйозне випробування.
— Грохот! — Розпочався оглушливий шум води, який зрушився в глибоку чашу. Стрімкий потік буквально захопив І Юня за собою.
Після кількох кувирів у воді він раптом відчув порожнечу під ногами. Резко вдарило відчуття невагомості, а перед очима все заповнилося білою піною і бризками. Так він стрибнув з водоспаду заввишки понад 100 метрів.
Здалека велична скеля нагадувала застиглого велетня, який скинувся вниз потік води. Вона ніби спиралася на меч, вісь якого була спрямована вниз і створювала невимовне відчуття сили. А Юнь на цьому гігантському мечі, що нагадує шовкову стрічку, здавався лише крихітною чорною точкою і швидко спускається вниз!
— Плюх! — Виліз великий стовп бризок, подібний до білого лотоса.
У момент занурення потужний удар обрушився на внутрішні органи, кістки і м'язи І Юня. Йому здалося, що його тіло поклали на в’язницю і почали жорстоко бити залізним молотом. Цей нищівний удар наче « розчавив » затиснутість м'язів: після спалаху різкого болю по всьому тілу прийшло невимовне полегшення.
Затамувавши подих, Юнь звиклим рух пірнув глибоко!
Зараз все його тіло було охоплене внутрішнім жаром, і занурення в крижану воду озера здавалося неймовірно приємним. Він повільно опускався все нижче, досягнувши глибини, якої ніколи раніше не торкався.
Поки він не...
...не досяг самого дна!
Це був перший раз, коли Юнь опустився на дно цієї глибокої чаші.
На дні лежав чистий пісковик, який виглядав так, ніби його відшліфували з благородного нефриту. І Юнь згорнувся калачиком, обйняв руками ноги, і замер у цій безмовній глибині, ніби заснув.
Уявлення часу зникло. Він не знав, скільки пройшло, тільки відчував, як у груди прохолоди просочується хвиля і не дає йому задушитися від нестачі повітря. Жар в меридіанах поступово вщухав під дією крижаної води, а тиск товщини продовжував стискати і заколювати внутрішні органи...
У цей момент І Юню здалося, що він повернувся в лоно матері. Він відчував себе немовлям в утробі, повністю відрізаним від усього зовнішнього світу.
Тіло все ще горіло, і єдиною думкою І Юню було якомога швидше перетравити цю енергію, інакше вона просто розрве його меридіани, а наслідки будуть катастрофічними.
У цій глибокій воді, де температура була близько до нуля, тепло з тіла йшло дуже швидко. Якщо людина буде оголена на жовтому морозі в повітрі, то навряд чи зможе замерзнути аж поки не засне. Але якщо стрибнути у крижану воду з такою температурою, тіло повністю заціпеніє менше ніж десять хвилин.
Низька температура, колосальний тиск і гіпоксія — це суворе середовище прискорило споживання енергетичної есенції астральних кісток у тілі та Юні. А використання цієї енергії посприяло поліпшенню статури та очищенню кісткового мозку.
Час минув, і під водою панувала цілковита тиша. Вода навіть не ворушилась. І Юнь наче потрапив в окремий простір-час, де він чув тільки свої повільний, протяжні удари серця.
— Тук! Тук! Тук! - Раз за разом, з точністю маятника.
Поступово душа І Юня ніби відокремлювалася від тіла, остання свідома думка занурилася в сон, і все його істота немов виявилося запечатаним у лід.
Коли людина глибоко занурюється, втрата свідомості залишається незмінною. Однак, незважаючи на те що І Юнь знепритомнів, Пурпуровий Крісталл Істок у його грудях продовжував повільно пульсувати, впорядковуючи енергію в кожну точку його тіла.
І Юнь повністю увійшов у стан порожнечі і забуття. Кожна клітина його тіла вбирала енергію астральних кісток, борючись з холодом і неймовірним тиском води!
Насправді, навіть така першокласна техніка загарбання тіла, як "Кулак Драконьяї жили і Тигриної Кості", ледве здатна повністю пропрацювати кожен дюйм плоті та крові. Будь то "Сивіпий Тигр Спускається з Гор" або « Дракон Взмує в Дев'ять Небес» - при загартуванні тіла завжди залишаються пропуски. А там, де є прогалина, там і криється слабкість воїна.
І тільки технологія "Танець Дракона в Безбрежному океані", використовуючи величезний тиск рідини, рівномірно впливає на кожну частину фізичного тіла. Теоретично вона дозволила загарбати кожен міліметр тіла.
Але, незважаючи на це, майже ніхто з боїв не міг довести « Драконяче теля до Безбрежного океану» до досконалості.
Щоб закалювати кожен дюйм плоті, потрібно перш за все увійти в стан забуття. Інакше тіло завжди буде впливати на мозок; люди підсвідомо використовують свої більш сильні або звичні органи. Наприклад, якщо людина силкується схилити камінь, вона мимовільно вкладає більше могутності в провідну руку.
Тільки повністю очищивши свідомість і дозволяючи кожній клітині протистояти тиску води та холоду на рівні інстинктів, можна досягти справжньої закалки. У цьому стані людське тіло слідує лише первісним імпульсам — це стан « без закону, без форми, ні порожньості і без "я"!
А зробити це на великій глибині — ще важче, бо в цьому випадку втрата свідомості майже така ж сама, як і самогубство!
Але зараз, хоча Юнь і був у несвідомому стані, Пурпурний Кристал Істока насичував його кров енергією. Мозок, меридіани та внутрішні органи отримували необхідну поживку. Людина повинна дихати, тому що тканинам потрібна енергія, яку вивільняється під час дихання, але тепер, коли була енергія Крістала Істоку, кисень перестав бути настільки критичним.
Тож Юнь пробув у цій глибокій воді, не помічаючи того дня!
Кістки, внутрішні органи, кожна клітина немов ожили і розвинули власну незалежність.
Тільки наступного дня, коли сонце почало виринати високо, І Юнь почав повільно спливати, як утопленник, поки його тіло не виявилося на поверхні...
***
Пустоша Юнь, будучи однією з двадцяти чотирьох диких земель Божествного Царства Тайна, зазвичай була майже незаселена за межами священних місцевостей, які ревно охороняли великі племена.
У пустелі Юнь, окрім поселень людей, існували особливі зони, які називають « Пустошею ».
Там була надзвичайно висока концентрація Сли Пустоші, і саме в цих « Пустошах» затавалися по-справжньому потужні астральні звіри!
Воїн, чиї сили недостатньо вдирались у такі краї і зреклися на вірну смерть!
Однак... Саме зараз на околиці однієї з таких "Пустошей" з'явився старий, що супроводжував молодшу дівчину.
Старик був одягнений в жовте вбрання, мав щільну фігурку і виглядав як людина з « дитячим лицем » при сивих волосах. Але очі в нього були маленькими, і загалом він здавався досить непримітним.
Дівчина поруч з ним була тендітною і на вигляд років шістнадцяти-сімнадцяті. У неї були витончено вигнуті брови і вузькі довгі очі; її погляд був чистим, як осіння вода.
Вона була одягнена в простий одяг з грубого льону, з-під рукавів якої бачилися передпліччя, білі, наче корінь лотоса. Шкіра дівчини була настільки білою, що крізь неї просвічували судини.
Зазвичай еталоном краси вважається шкіра «біла з рум’янцем », що є ознакою здоров'я. Така тендітна шкіра дівчини була настільки слабкою, що вона не могла носити одяг.
Але, подивившись на все це, можна було негайно змінити свою думку.
Її рука, раніше нагадувала нефрит, тепер була яскраво-малою кров'ю. А перед дівчиною лежав мертвий звір, що був подібний до маленького теля, якого вона завалила сам!
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv