***
Останні два дні І Юнь був повністю поглинутий тренуваннями. Через часті травми йому іноді доводилося обмотувати руки бинтами.
І Юнь повадився йти з дому глухої ночі. Раз чи два — це ще добре, але з часом Цзян Сяожоу помітила.
- Юнь-ер, куди ти йдеш ночами всі ці дні? І що у тебе з руками? — запитала вона.
Відтоді як померла мати І Юня, Цзян Саяжу взяла на себе турботу про нього і оберігала молодшого брата з ніжністю й увагою. Якщо Юнь в чомусь помилявся, Цзян Сяжу ніколи не лаяла його. Вона просто дивилася на нього своїми темними блискучими очима, поки він сам не визнавав провину.
Те саме сталося і сьогодні.
І Юнь спочатку хотів збрехати, ніби поранився під час збору трави. Але коли він зустрів її серйозним поглядом, то не зміг вичавити зі себе брехню. Пом’якнувшись, він сказав правду:
— Сестра Сяожоу, я йшов ночами, щоб тренуватися. А рани на руках — від тренувань.
Цзян Сяожоу поспішала.
- Бойові мистецтва? Юнь-ер, у кого ти вчишся бойовим мистецтвам?
— Подивився таємно, — відповів Юнь.
Обличчя Цзян Сяожоу побледеннело. Таємне навчання мистецтва бою каралося смертю, якщо зловлять і забивають до напівсмерті. До того ж тренуватися було не так просто. Навіть якщо позбутися дорогих ліків і доброго м’яса, треба було принаймні наїстися досита. А Юнь щодня продавав лише рідку кашцю та дикі трави. Так можна було і до могили себе довести.
- Сеньйоу, ти віриш мені? — І Юнь узяв Цзян Сяожоу за руку і пильно подивився їй в очі.
Цзян Сяжоу розгубилась і машинально кивнула.
- Чудово. Раз віриш, ні про що не питай. Сестра Сяжу, обіцяю, в майбутньому я зберу нам хороше життя! — И Юн.
Цзян Сіоу була першою людиною, яку він зустрів у цьому чужому світі, і до цих пір залишилася єдиною, хто щиро, не щадить власного життя, дбав про нього. Він назавжди закарбував цю доброту у своєму серці. Він мав намір змінити не тільки свою долю, але й долю Цзян Сяожоу.
Цзян Сяожоу здивовано дивилася на І Юню. У цей момент у неї з’явилося дивне відчуття: її молодший брат підріс. Він більше не був тією дитиною. Його слова тепер не можна було списати на дитячу Наївність, він дійсно поставив собі мету і наполегливо прагнув її...
***
Поступово Юнь звик до їжі. Точніше, у нього просто не було іншого вибору.
Каша з грубого зерна була огидною на смак. Крім того, коли І Юна розігрався апетит, ця рідка похлібка перетравилась у його шлунку без залишку за лічені хвилини. Якби не лікарські трави з Аптекарської гори клана Лянь, яка підтримувала його тіло, І Юні не зробив би жодного прориву у Сферу Дихань — він би давно простягнув ноги від голоду.
Однак хоч трави і наповнювали тіло поживними речовинами та енергією, вони не могли замінити повноцінну їжу. На смак ці лікувальні корені були навіть гірше каши з грубого зерна. День за днем я дитсадок для І Юна, який був у душі невиправним гурманом, перетворювався на справжню тортуру. У нього було так прикро в роті, що хоча б вовком виття.
Єдине, що хоча б якось зфарбувало його обіди, були соленя, приготовані Цзян Сятоу. Хоч би як це звучало, для їхньої сім’ї солень вважались розкішшю. У селі не було солі, тому сіль також доводилось купувати у великих племен. Більшу частину солі забирав підготований табір воїнів, і це вимагало їх для зберігання м’яса. А от заможним людям давалися маленькі крохи. Зазвичай її використовували для приготування супів з диких трав, тому на засольку овочів витрачали сіль.
Минуло ще кілька днів. Лікарські рослини на Аптекарській горі клана Левь обібрали майже підчисту. Навіть Юнь, відами Пурпурного Кристала, більше не міг знайти багато пристойних рослин. Щоб здати норму, селяни викопували навіть крихітні паростки.
« Вони спустошують гору, зовсім не турбуючись про те, як будуть збирати трави в майбутньому. Схоже, вершина клана Лянь вирішила піти ва-банк і готова навіть кинути ці землі, де їхні предки жили поколіннями. Тепер вони покладають надію на нянь Чен’ю. Ось тільки якщо він пройде у Божому Царстві Тайу, вигода отримає лише кілька людей з підготованого табору воїнів, а прості люди просто кинуть на довільне майбутнє...." І Юнь відчував змішані почуття. Такі були суворі закони виживання Великої Пустоші: ресурси обмежені, сильні забирають усе собі і слабі на смерть.
Оскільки гора Аптекара швидко втрачала свою цінність, вершина клана Лянь перестала звертати на неї увагу. Тепер усі вони були прикуті до виварювання астральні кістки. Саме ця астральна кістка була ключем до всього. Для неї клан Лянь поставив на коні буквально все. У цей котел вони вклали всі свої надії!
Лев’я Чен'ю теж викладав на повну карту свого життя. Його амбіції, його прагнення та майбутнє — все залежало від цього котла!
На виготовлення астральні кістки потрібно було принаймні 60 днів. Однак на десятий день виникли несподівані труднощі.
Кілька селян, які займалися виварюванням астральні кістки, раптово злеглі. Спочатку у них з’явилися кашель і жар, але невдовзі почалася блювання та діарея. Симптоми нагадували тиф.
У малих племенах Велика пустища могла боротися з хворобами завдяки міцному здоров’ю та сильному імунітету, але для бідних людей будь - яка хвороба перетворилася на смертний вирок. Через виснаження їх організмів не могли боротися з заразою. Крім того, в племені лікар обслуговував лише верхівку клану Левь. Умови життя бідняків були жахливі, і навіть звичайна застуда могла звести людину в могилу.
Коли Юнь почув про це, він дуже здивувався. Тіф здавався звичайною застудою лише спочатку, але насправді він був небезпечним. І Юнь не знав, чи в цій країні однакова хвороба на землі з тифом, але коли вона захворіла відразу стільки людей, то напевно була епідемія.
Але Юна соромилася іншого, що такі інфекції передаються через воду або повітря. Ті селяни, що займалися виварюванням, цілими днями чергувалися у величезного треніжника, де температура була надзвичайно високою! Постійна спека й сухе повітря — у таких умовах більшість бактерій виживає дуже важко. Якщо б у селі дійсно спалахнула епідемія, вона спершу мала поширюватися серед інших жителів, але чому першими були ті, хто працював біля котла?
Чи цей штам росте саме у жарку та сухому середовищі? При цій думці і Юнь насупився. Можливо, проблема тут зовсім не в звичайному захворюваннях!
Через те, що чотири-п'ять людей були злеглі, в лані Лянь - особливо серед тих, хто чергував у треніка, — стала панікою. Вони розуміли, що в будь - який момент можуть підхопити цю хворобу. Хоча їхнє життя було сповнене стражданнями, ніхто не хотів помирати.
На щастя, керівництво Клана Лева не залишилось на цей раз. Патріарх особисто прийшов, щоб заспокоїти людей і видав кожному з хворих по круглій алой пилюці.
Ці пігулки розміром з око дракона були алі, наче свіжа кров. За словами патріарха, вони були виготовлені з надзвичайно рідкісних і цінних трав. Патріарх наказав хворим пити гарячу воду, пообіцявши негайно відступити від хвороби. І справді, коли біда була виснажена через хворобу, ми пішли на поправку в перший же день. Наступного ранку вони відчули сильний приплив сил, а другого вечора вже нічим не відрізнялися від здорових людей.
На третій день вони стали настільки сильними, що навіть ліпше висипалися, ніж до хвороби.
Крім того, патріарх видав кожному виліку в’яленому м'ясо завбільшки з долоню. М'ясо! Для виснажених селян, які місяцями не бачили нічого ситшого за траву, це був щедрий дар неба. Бідні люди, які жили в цій слоні, були надзвичайно зворушені тим, що їли по крихітному шматочку і вкладали найкращі частини своїх дітей та дружин.
Новина про те, що дорадник клавена Левь роздає хворим чудотворні пігулки та в’ялене м’ясо швидко розійшлася по цілому районі. Виснажені тяжкою долею люди були сповнені вдячності до клану і з більшою ревністю працювали у котла. Дехто навіть таємно сподівався захворіти, щоб також отримати заповітну пігулку з силами та м’ясом.
Коли Юні почули такі новини, то лише нахмурився.
Одна-єдина пігулка лікує смертельну хворобу і повертає людині кольоровий вид? Хоч Юнь і не був фахівцем у медицині, він добре знав, що засоби для такої негайної пильності зазвичай мають згубні побічні ефекти. Це могли бути стимулятори або речовини, які безжалісно витискають прихований потенціал організму для короткочасного сплеску сил. Крім того, довідники з Клану Левь трубочили про рідкісні й дорогі пігулки. У цю брехню І Юнь не вірив ні на йота.
З яких це пір верхівка клана Лянь стала такою щедрою? Навіть якби вони хотіли виявити милосердя, звідки ж взяти таку цінну траву? Як і Юнь міг судити, старійшини клана були трохи багатшими за рядові громади й всі ресурси без залишку вливали до Лева Чен’ю. З якого погляду вони витрачають цінні ліки на бідних селян?
Минув ще один день. Керівництво Клана Лень розповсюдило залишок цілої дівчини. Це були відтиснуті трави, які залишилися після того, як Лев Чен’ю приймав очищуючі ванни. Людям наказали заварювати цих колючих і митися їм, щоб зміцнити тіло. Отримавши ці відходи, селяни плакали від вдячності.
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv