— Сдаємо травы! Здаємо трави!
Коли настав вечір, Чжао Течжу закричав у всі горло на в’їзді до села. П’ятеро чоловіків, які були підготовані до табору, поставили довгий стіл. На ньому розклали п’ять великих бамбуків. Зазвичай на них сушили фінікії або лікарські рослини.
Зараз три з п'яти підносів були заповнені зверху.
Збирачі трав з - поміж соплемінників вишикувалися в чергу. Седоусний старий дивився на кожну рослинку, визначав її вік і цінність, зважував на невеликих вазі та підносив запис до книжки.
Коли черга дійшла до Юня та Цзян Сяжу, він швидко викинув свою здобич.
Подивившись на трави, старий просяяв:
— Пилюльний плод! Чорний Лінчжі! Трава П'яти Духів! Дикий женшень! Ось це скарби!
Старець роздивлявся рідкісні складники так, ніби тримав у руках коштовний скарб і постійно погладив їх пальцями. І Юнь стояв поруч і тихо зітхнув з полегшенням: старий явно розбирався в медицині, але навіть він не помітив, що Пурпурний Крістал давно висмоктав трави всю життєву силу. Однак це було цілком природно: на зовні виснажені Крісталом рослини нічим не відрізнялись від свіжозбірних.
— Хе-хе, хлопець, що вважав, тобі пощастило - сьогодні твоя пайка їжі залишиться при тобі! — Чжао Течжу озирнувся трави і залишився задоволений.
Вони могли отримати похвалу від Лева Чен’юя за збирання високоякісних трав. Якщо Лев Чень злетить до вершин, то вони, прислужники, також зможуть повалити свій шматок і перебратися у велике місто, а то й отримати погану посаду.
— А ти, задихлик, прямо створений для роботи збирача! Вроджений талант! Моє рішення відправити тебе на гору було справжнім виявом проникливості. Минулого разу ти не розбився і з тих пір знаходиш все краще й ліпше. Від завтра ввечері піднімемо норму ще на одну ляну! — Чжао Течжу безтурботно кохав у вусі, всім своїм виглядом демонструючи зневагу.
- Що? — Вибухнула Цзян Сяожоу.
Шістнадцять лютих трав і без того були невиконаними вимогою, а Чжао Течжу вирішив додати ще! Хоча дівчина знала, що І Юнь швидко збирає трави і впорається навіть з збільшеною нормою, така зухвалість не мала меж. Якщо так піде і далі, Чжао Течжу продовжить завищувати вимоги, і рано чи пізно станеться катастрофа.
- Пане Чжао, ви жартуєте. Ці трави — межа того, що я зміг зібрати за весь день важкої праці — повільно проговорив Юнь.
Поки він говорив, його косою погляд був прикутий до трьох заповнених підносами. Над поверхнею води поступово з’являлися крихітні світні точки. Пурпурний Кристал, наче світлячки в нічній темряві, повільно поплив до Юни.
Губи хлопця зворушили ледь помітну висмішку. Пурпурному Крісталу потрібен був час, щоб поглинути травну силу, так що болтівня Чжао Течжу прийшла якраз вчасно.
— Мать твою! Ти думаєш, я з тобою радитися? — Чжао Течжу з усієї сили грохнув кулаком по столі, тому сивосий старий здригнувся. — Ты паршивий жебрак! Тобі випала честь принести хоч якусь користь, а ти ще смієш перелічити? Клан Лянь не годує дармодів! Тут або стають воїнами, або чесно вколюють! Завтра здаси на одну ляну більше. А тепер забирайся!
Після бранної тирди Чжао Течжу обличчя І Юня начебто помадрочело, а сам він застиг, немов онемів. Усі вважали, що хлопчик був приголомшений образами: 12 - річна дитина отримала публічну і дуже грубу змову, яка могла вибити його з колії.
Дивлячись на те, як І Юнь то блідне, то червоніє, Чжао Течжу сумно посміхнувся. Цзян Сяожоу, не витримав, потягла брата за рукав, але Юнь наче вріс у землю і не рушив від війни.
« Похоже, досить пожер... Якщо я витягу більше, Льонь Чен'ю заподозить поганому».
Насправді І Юню було глибоко плювати на Чжао Течжу, для нього це був лише гавкіт скаженого собаки. Він лише вирахував, скільки енергії варто забрати. Поглинати 70-сімдесят відсотків буде в самий раз - потрібно залишити хоча б трохи "бульона" для Лянь Чен'ю, інакше кілька підносів елітних трав перетворяться на суху солому і навіть дурень зрозуміє, що справа нечисто.
Тепер Юнь ще не міг відкрито конфліктувати з верхом клану Ляйн. З Чжао Течжу він би розправився, але до старого вождя і Лянь Чен’юя йому поки що було далеко.
Енергія, поглинута Пурпурним кристалом, швидко вступила у кров і розносилася по всьому тілу. І Юнь відчув, як по його меридіанах розливається гарячий потік, даруючи приємний теплості та замулюючи щоки запалювати рум'янцем. Спалах сили викликав почуття невагомості, ніби він ширяв у хмарах.
Однак у очах співплемінників реакція І Юна виглядала жахливо: почервоніла особа, надуті жили на шиї, виснажені руки і ноги — все це здавалося наслідком жорстокого приниження Чжао Течжу.
— Бідний хлопчик... Зовсім інша дитина. І тільки за те, що в день видачі зерна перечив Чжао Течжу, той тепер виводить його.
- Важка у хлопця частка. Невдовзі після того як він прийшов до своєї матері, вона померла від хвороби. Він був слабкий і хворобливий та сильний. Хіба може він дати відсіч Чжао Тежжу?
— І коли тільки ці сволочі з підготовленого табору перестануть вимиватися над людьми? Як гадаєте, молодий пан Лянь Чен'ю дійсно перевозить нас до міста?
- Тихо, тихо! Якщо почує хто з табору воїнів, то сам наживе неприємності!
— Ех, замучать вони хлопчиську рано чи пізно...
У горах збирання трав завжди було смертельним: чим ціннішою є рослина, тим вище воно росло. Щоб принести стільки рідкісних рослин, Юнь ризикував життям на стрімких скелях. Якщо так продовжуватиметься, він неминуче вибухне вниз.
Але кого в клані Лянь хвилювала чужа смерть? Людське життя тут не коштувало і мідіяка.
***
Пізньої ночі срібним серпом висіла в темному небі місяць.
В аптекарському садьбі вождя клаваня Левя тяжко працювала. Декілька міцних чоловіків роздували бурдюки, підтримуючи вогонь під величезним казаном, в якому палили опалюки дров. Декілька старих аптекарів дбайливо розклали цінні складники і, додаючи десятки допоміжних трав, почали варити зілля.
Рецепт цього відвару і тонкості його приготування становили головний секрет клану Лянь, недоступний простим співплеменникам. Дайте їм цей рецепт, і вони почнуть таємно поїдати зібрані трави. З точки зору верхівки клана, витрачати цінні знаття на чорниці - все одно що годувати свиней добірним зерном. Навіть деякі підготовані в таборі воїни не мали можливості закачувати тіло лікарськими відварами.
Усі ці старанно приготовані відвари були створені виключно для нянь Чен’ю.
Чудово! Чудово! Цього разу ти попрацював на славу серед зібраного багатьох рідкісних примірників! — Ватажок розглянув описку трав і був дуже задоволений.
— Це лише мій скромний обов’язок! — Чжао Течжу закивав, розлившись у підозростній вистилці. — Поруч вождя торкається майбутнього молодого пана Лянь, чи я хоробрий підвести? Відразу після тренування я помчав на Трав’яну гору, щоб особисто стежити за ледачими чоловіками. Ці боягузливі плески боялися лізти на кручи, так що я, згораючи від тривоги сам поліз на скелі і за чистою випадковостю знайшов Чорний Лінчжі та Пилюльний плід!
Чжао Течжу без будь-якої думки совісті здобув усі заслуги І Юню.
— Молодец! Ти виявив ревність. Ступай на склад і візьми собі один цинь в’яленого м'яса тварин, — Вождь поплескав Чжао Течжу по плечу.
— Благодарю вождя! — Я був дуже радий, що Чжао Течжу вигукнув.
— Угу, старайся і надалі. Коли Чен’юя стане воїном Божественного Царства, йому знадобляться хитрі і пагони. Будь розумніший. Якщо заслужиш і залишишся при ньому, то він злетить до вершин і тобі перепаде шматок більшого.
- Дякую вождям за настанови! — Чжао Течжу впав на коліна і відвісив низький вклон, запалюючи радість.
Цей щеок і Юнь став для нього справжньою щасливою зіркою! Хто б міг подумати, що з цього малого раба вийде такий вправний збирач? У майбутньому можна навіть тиснути на нього залишки виварених трав чи трохи грубого зерна, щоб він міг за будь - яку подарунку з благоговінням перед господарем.
Перед очима Чжао Течжу вже вставали картини того, як він верхотує у величезному місті, і він, задоволений донезем, пішов.
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv