Сьогодні людині нелегко вижити. І Юнь добре знав про це. І все ж він ніколи не подумав би, що одного дня в розквіті сил стане на межі справжньої смерті.
Цього ранку І Юнь вирушив у гори з двома друзями, серед яких була симпатична дівчина - чудовий план для хорошого дня.
Молодим людям завжди хочеться гострих відчуттів, і Юнь не був винятком. Їм здавалося, що їм нудно підкоряти забудовані туристичні маршрути. Тому вони вибрали дику і покинуту гору, де рідко коли з’явилася нога людини.
Коли вони добралися до середини схилу, то наткнулися на печеру.
Дівчина відразу загорілася цікавістю і наполягла, щоб зазирнути всередину. Але хто міг подумати, що цей крок закінчиться трагедією?
У глибині печери І Юнь виявив квадратний фіолетовий кристал, схожий на кришталеву карту з науково-фантастичної стрічки. Коли він подумав, що натрапив на рідкісну аметисту природи, то з цікавості доторкнувся до цієї карти і в ту ж мить печера здригнулася й впала!
Важко описати почуття Юні, коли десятки тисяч тонн породи кинулися на нього. Мабуть, найкраще це описувала одна думка: тільки опинившись на краю знищення, по-справжньому розумієш, що таке смертельний жах.
Він був такий молодий, цілком хороший собою, мав відмінне здоров'я... До того ж все ще залишався незайманим...
Попереду його повинно було чекати стільки чудових моментів, але тепер всьому цьому прийшов кінець.
Ця скорбота і безвихідь просто перехоплювали подих.
Кам'яні обвали не розчавили І Юню, але повністю затьмарювали шлях назад.
Коли Юнь занурився живцем в замкнутому просторі всередині гори, без їжі, води і навіть з обмеженим повітрям, він добре розумів, що це місце може стати його могилою.
І Юнь обійшовся, дивлячись на масивну кам'яну стіну. У променях ліхтаря свого телефону шершава скеля здавалася моторошною фізіономіями монстрів і демонів, а холодний камінь, що стояв на підлозі, замулював його серце опускатися все нижче й далі.
Він не знав, куди поділися його товариші. За ідеєю, вони йшли буквально крок за ним, і при обвалиті їх повинно було звалити разом з нього, але ... Вони зникли.
Ніби вони ніколи не заходили в печеру. Однак Юнь добре пам’ятав, як за півхвилини до обвалу дівчина перелякано питала його позаду: « Чи не водяться тут змії? »
Як двоє живих можуть негайно випаруватися?
Чому печера так сильно обвалилася?
У печері не було зв’язку, а доля друзів залишалася невідомою — ані молитися, ані кричати. Але Юнь не хотів сидіти і чекати смерті. Він навіть думав прокопати хід назовні. Якщо шар породи, що падає, буде невеликий, то в розкопуванні може теплитися хоч крихітний, нікчемний шанс.
Перед лицем неминучої загибелі в людини прокидається неймовірна воля до життя і нищівна сила. І хоч би якою примарною здавалась надія, треба було спробувати.
Сказано - зроблено. Однак копати голими руками безглуздо, але він не мав ні ножа чи інструмента. І тут в голові і Юню мигнула здогадка: він згадав про ту кристалічну карту.
Вона трохи походила на маленьку лопатку. Хоч мініатюрну і без рукоятю, але це в будь-якому випадку краще, ніж корити камінь пальцями.
Повертаючись до загадкової кристалічної карти, Юнь відчув, як серце гукнуло. Якщо подумати, обвал відбувся точно в той момент, коли він до неї доторкнувся.
Звідки така точність?
Найзрозумілішим є те, що його друзі просто випарувалися в повітрі.
Зробивши ланцюг цих неймовірних подій, Юнь раптом дійшов до дивної думки: а не ця кристалічна карта причиною всього цього?
Він подивився на пурпурову кристалічну карту. Вона тихо лежала на плоскому, злегка опуклій кам'яній виступі і виспускала ледь помітне сяйво, наче породження якогось сну.
Помедлив, і Юнь виключив ліхтарок на телефоні та виявив, що в непроглядній темряві печера слабкого свічки пурпурної карти цілком достатньо, щоб уловити силует.
І Юнь розумів, що ця кристалічна карта навряд чи була простою аметисткою. Кристал аметист не світиться. У природі здатність випромінювати світло має лише радіоактивні мінерали.
Але зараз І Юню було плювати на радіацію і шкоду для здоров'я. Він взяв фіолетову кристалічну карту і хотів краще її вивчити. Якщо вона спровокувала обвал, то чи не могла б вона стати його ключем до спасіння?
Нехай шанс був малим, але перед лицем смерті хапаєшся за будь-яку соломинку.
Пурпурова кристалічна карта виявилася крижаною на дотик, і ця прохолода ніби розтікалася по венах прямо до серця. Вона була трохи більша за дорослу долоню, а товщина ставала навіть тоншою.
Пурпурова кристалічна карта була повністю покрита загадковими візерунками. Ці візерунки явно не були результатом природного походження - вони виглядали так, ніби їх вирізала чиясь рука.
Хто міг їх викрасти? Чи ці візерунки були стародавнім тотемом, чи таємничою писемністю?
Або взагалі... Вона потрапила сюди через межі Землі і належала до іншої цивілізації?
Коли Юнь зіткнувся з такою чортовою, він дав волю фантазії. Він був твердо переконаний, що обвал печери пов'язаний саме з фіолетовою кристаличною карткою. Інакше з чого б природною печерою обвалитися без будь - якого землетрусу?
Держачи карту в руках, Юнь помітив, що її краї були гострими, як леза. Його серце сповнювалось надією, що навіть завалити її буде легше.
Більше не сумніваючись, І Юнь з кристалічною картою в руках підійшов до стіни із землі і каміння незмірною товщиною.
Зтиснувши краї пурпурної карти обома руками, він з усієї сили всадив її на завали. І тут сталося щось неймовірне: тверда порода під цією картою розміром з долоню була настільки легкою, ніби зроблена з м’якого тофу! І Юнь, який вкладав багато сил у несподівані події, втратив рівновагу і вдарився лобом прямо в скелю.
И Юнь обомлел. Перешкодивши посадку на лобі, він раптом втупився у пурпурну кристалічну карту. Шок миттєво змінився бурхливою радістю.
« Це ж справжній лазерний гум з фантастичних фільмів!»
Зараз у нього не було часу розмірковувати, чому ця штука настільки гостра - всі його думки були зосереджені лише на тому, щоб викопати хід назовні.
Коли Юнь з’єднав пурпурну кришталеву карту двома руками, то почав прорвати тунель, наче крона. Карта розсікала все без розбору, навіть твердий граніт піддавав їй з одного дотику.
Серце І Юня тремтіло від захоплення, бо він відчував, що натрапив на скарб надзвичайної цінності!
Якщо йому вдасться вибратися живим, ця річ може докорінно змінити його долю! Хто знає, раптом в ній укладені технології інопланетного розуму?
І Юнь втратив рахунок часу. Він не знав, чи це було ілюзією, але кожного разу, коли сили остаточно покидали його, від фіолетової кристалічної карти в руках йшла ледь уловлена хвиля прохолоди. Вона наче пищала його, повертала толіку енергії і без утоми копали далі.
У підземеллі не існувало ні дня, ні ночі. І Юнь копал без сну і відпочинку - інстинкт виживання підганяв його рухатися тільки вперед і лише уперед.
Телефон давно розрядився, кинувши його єдиного орієнтира в часі. Минуло три дні? П'ять? Тиждень?
І Юнь не знав. Він не з'їв ні крихти, не зробив ані ковтка води, але чудом залишався живий. Здавалося, що таємнича сила, яка походить від кристалічної карти, підтримувала в ній згасле життя.
Оглянись хто-небудь на проритий ним шлях, він здивувався б його жахливої Протяжності. Але Юнь вже нічого не помічав, бо його зір затуманився.
Він не бачив ні дороги перед собою, ні породи навколо, які блукали лише льодом.
Схоже, він поступово слабшав, рухаючись лише на залишках волі і тупому упертості. Але в якийсь момент перед його очима ніби спалахнула слабке світло - тонкий промінь просувався крізь щілину у ґрунті і торкнувся його обличчя.
Неначе людина в несвідомому стані висихають крижаної води, І Юнь здригнувся і миттєво прийшов у себе!
Світло! Там світло!
І Юнь ніколи не думав, що світло може бути настільки прекрасне. Сльози самі потекли по його щоках. Загублені, здавалося б, сили знову повернулися в тіло, і, стиснувши зуби, він взявся копати з подвоїнною люттю.
Зрештою прохід став піддатливим! Завал перед ним обвалився, і яскраві промені залили очі.
Він вибрався з підземелля!
— У мене вийшло! Я вижив!
Йому хотілося закричати у все горло. Не пізнавши темряви, не оціниш сьвітла; не заглянувши в лице смерти, нї зрозумієш справжньої цінності життя.
І Юнь впав на землю, жадібно ловлячи повітря ротом. Він дивився на лазурне небо і неквапливо пливлі хмари - ніколи ще синя неба не здавалася йому такою прекрасною.
Хоча тіло було на межі виснаження, голоду та спраги, Юнь не встиг довго відпочивати. Він вислизнув з рота і відразу зв’язався зі своїми друзями.
Він вирвався з лап смерті, але поняття не мав, що сталося з його супутниками.
Ось тільки... Телефон розрядився.
І Юнь озирнувся по сторонах в надії побачити хоч якісь сліди житла, але, придивившись до нього, обірвав.
« Як... Як таке можливо?»
І Юнь добре пам'ятав, що його завалило в печері на середині гірського схилу. Отже, вибратися він повинен був десь на тій же висоті.
Але тепер він стояв посеред величезної, безкрайної рівнини. Гори виднілися далеко, але відстань до них була такою великою, що заганяєш не одну коня. І Юнь ні за що не повірив би, що прокопав такий гігантський тунель під землею.
Довкола нього височіло кілька горбиків. Перед кожним з них була недбало откнута дерев'янка з сокирно виведений дивними знаками ...
Невже це... могили?
І Юнь замер. Як він опинився посеред пагорбів? Переживши смертельну небезпеку, його нерви закалися, тому навіть перед обличчям такої абсурдної картини він зміг взяти себе в руки і уважно оглянути ці поховання.
Ці могили зовсім не походили на сучасні кладовищі. У містах кладовища збудовано мармурові або гранітні плити, які розставлені рядами споруд.
А ці кургани... Та навіть у глухих сільських загородках могили виглядали охайніше!
Погодите...
І Юнь дещо помітив і опустив погляд. Виходячи з підземелля, звідки він щойно вибрався, стояв прямо перед одним із земляних горбів. А поряд з цим пагорбом стояла така ж дерев’яна дощечка, яка служила надгробок.
На дощечку були виведені ті ж дивні письмова. Але чомусь в голові І Юна ніби щось клацнуло, і він раптово зміг розібрати написане.
Там було виведено: « Могила улюбленого молодшого брата, І Юна".
А поруч ще п’ять знаків: « Старша сестра Цзян Сяожоу».
« Могила... І Юно?»
І Юнь повністю обомлів. Що за містика відбувається? Його завалило в печеру на дикій горі, а він вибрався з могили, причому зі своєї власної!
"Що за дичь?!"
Крім того, ці символи не є китайськими ієрогліфами чи письмоми. З якого переляку він взагалі їх розуміє?
« Я напевно сплю...»
« Це просто сон. Хоча якийсь занадто реалістичний..." І Юнь знову озирнувся, і йому стало нудно. Це було жахливо!
Він з усіх сил вщипнув себе за руку. Боляче.
Вщипнув ще раз - знову боляче!
— Не сон? Це не сон!
В голові І Юня пронеслася буря нерозуміння і образ. Хто-небудь може пояснити, що за чортівня відбувається?
Він вже готував цілу тираду з проклять.
Невже він помер у тій заваленій печері, після чого його викопали і поховали, а вся ця епопея з риттям тунелю була лише галюцинацією агонізуючою?
Але що означають слова: « Любий молодший брат»? У нього ніколи не було рідної сестри! Якщо ви прискіпуєтеся, десь в іншому місті жила троюрідна сестра, з якою вони штовхали не спілкуватися і бачились пару разів у житті - навіть вона точно не стала б ставити йому надгробок!
Що той, хто помер на надгробку - це просто тезка, інша людина на ім'я І Юнь? Теж марення. Які шанси вилізти з-під землі рівно в могилі свого повного тезки?
І Юнь відчував, що заплутався остаточно. І в цей момент він раптово завмер, обшарпано утупившись вгору: по розлогій сільській стежці, тримаючи за спиною плетений бамбуковий кошик, до нього йшла маленька дівчинка в одязі з грубої тканини...
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv