Сила атаки лицарів храму здавалася недостатньою, їх довгі мечі ледве пробували через подвійний захист темної аури і чорну броню противника, через що їм не вдавалося завдати смертельного урону, що продовжувало бій.
Інакше, коли б сила атаки церковників була досить велика, то під облогою чотирьох лицарів храму один цар лукавого Духа не зміг би довго протриматися.
Коли Рейн під’їхав верхи, на обличчі інструктора Рудольфа викладали дуже незграбні слова.
Рудольф щойно сказав, що Рейну слід вважати легкою перемогою для молодих людей і що роль Райни полягає лише у тому, щоб спостерігати за битвою.
Але незабаром з’явився ще один лицар лукавого Духа, озброєний гігантським сокирою.
Рудольф не був жорстким; він, мабуть, побачив, що сила ворога більша за сподівання, і, звичайно, не перешкоджав Рейну приєднатися до битви. Натомість він виявив ініціативу, коли той рушив уперед, щоб захопити Руди злого Духа з гігантським сокирою без слів.
Рейн міг би не виходити вперед, він міг б чекати, поки Рудольф звернеться з проханням, попросити його про допомогу, перш ніж зробити будь-які дії.
Однак це більше нагадує те, що не варто втягуватися у розваги з іншої причини.
Воїну храму, який боровся з Рицарем з гігантським сокирою, на вигляд було всього близько двадцяти років, і коли він раптово відчув полегшення, побачивши, що Рейн прийшов на допомогу, він був вдячний.
Але, будучи молодим чоловіком і почувши похвалу від Рудольфа Рейну по дорозі й коли він почув свою особисту обіцянку Рудольфові, що після того як Рен вирішить приєднатися до церкви, то став важливим членом церкви.
Зрештою, він уже вісім років був у церкві, але все ще залишався далеко від того, щоб стати обранцем церкви.
Але ось цей чоловік з маленького містечка на кілька років молодший від нього, який міг би легко отримати всі ці переваги, якщо б вирішив приєднатися до церкви.
Таким чином, глибоко всередині Рейна виникла дух суперництва.
« Я хочу визнати твою силу, похвала вчителя трохи перебільшена; зрештою ти не набагато сильніша за мене» — подумав про себе молодий лицар храму.
Це не означає, що у нього були які-небудь заперечення проти Рейна.
Можливо, це було інстинктивне бажання самців до суперництва, подібно як биків у період гону, завжди готовим з’єднуватися рогами і боротися за право парування.
Поки Рейн бився зі Злим Духом, Рудольф продовжував гортати книжку і почав молитися.
Очевидно, що оскільки Рудольф був служителем демонів і виганяв зло в церкві Богіні Океану, то його арсенал боротьби з ворогом не обмежувався лише божественним мистецтвом.
«... Велика Богиня Океану, будь ласка, даруй лицарам своє благословення... Коли вони зіткнуться з грізними ворогами, то будуть битися на смерть, виганяючи зло і не вагаючись! Гімн безстрашний!»
Коли голос Рудольфа заголосився, з’явився жіночий привид із трубою в руках і лунав на звук фанфар.
У наступну секунду блідо-блакитний фантом різко розсіявся, перетворившись у брижі в усіх напрямках.
Ця магічна енергія, здавалося, автоматично шукала шляху, і як тільки вона знайшла паладина, на борців лицарів виривався синій промінь.
Рицарі храму, оповиті блідо-блакитними променями, швидко повернулися в свою кращу форму, їх рухи стали швидше, і вони боролися з надзвичайною доблестю, не боячись смерті!
На лобі Рудольфа виступили краплі піт, показуючи, що хоча це Божественне мистецтво « Гімн безстрашия» було сильнішим за попередній "Благословіння захисту" і воно також накладало на нього значно більше напруження.
Коли на нього впав блідо-блакитний промінь, молодий паладин відчув, як його тіло заповнюється упевненістю, силою і мужністю.
Знаючи, що Рудольф знову застосував до них божественне мистецтво, він повернув голову Рейну і сказав:
« Лойд Рейн, просто подбай про те, що наша боротьба зі злом - це паладин церкви!»
Цими словами молодий лицар храму, тримаючи в руках меч і щит, рівився вперед.
Під впливом Божественного мистецтва молодий лицар храму показав себе добре, на рівних борючись з Рицарем лукавого Духа і гігантським сокирою у шаленій сутичці.
Рейн був приголомшений, спостерігаючи за молодим лицарем храму, він злегка похитав головою, посміхнувся і нічого не сказав, а потім почав маневрувати в сторону, щоб переслідувати противника.
Чесно кажучи, у попередніх кількох битвах дворучний бойовий молот Рейна — « Невгамована сила » — не показав своєї справжньої сили.
Навіть коли він зустрівся з учнем третього рангу Адамсом, то зазнав останнього удару.
Насправді, тільки коли зіштовхуються з ворогами в товстих пластинчастих доспеках і з надзвичайною захисною силою можна було дійсно розкрити весь потенціал дворукового молота.
Тому, коли Рейн побачив кілька зарозумілих молодих лицарів храму, який добровільно запропонував зайняти позицію передову і очолити атаку, він був щасливішим.
https://literna.net/uk/books/673-velikii-mah-z-profesiyeyu-pochatkivtsya