« Рынок кажанів? Я ніколи про це не чула". Подумавши трохи, вона похитала головою.
Рейн тільки кивнув.
Це було цілком нормально.
Схоже, що « пір'я кажанів» було досить секретним місцем, куди не всі могли потрапити.
Це було нелегко.
У цій поїздці він збирався відвідати « Рынок кажанів» щоб побачити, чи немає там ще якихось предметів, пов'язаних з магією або чаклунством, а також купити деякі складники, перелічені у книжці « Днівижа тварин » (англ.).
Дженні на мить захмурилась і сказала: « Можливо, моя мати знає про це "Ринку кажанів".
« Якщо вона не знає, я можу запитати у друзів".
« Я вважаю, що якщо це знаходиться в окрузі Мейст, сім'я Кроулі безумовно допоможе вам знайти це."
Рейн злегка посміхнувся і сказав: « Ну що ж, дякую, пані Дженні".
Дженні висловила свою думку. Справді, він недооцінював винахідливість і силу родини.
Це миттєво підняло настрій Рейну.
Коли вони були на півдорозі, Дженні, здавалося, щось згадала і сказала Рейну: « Ну що ж, якщо, за традицією, після того як ви станете лицарем сім'ї Кроулі, ми дамо вам набір рицарських озброєнь, відповідну зброю та бойового коня».
« Звичайно, ви також можете вибрати золоті монети в якості подяки».
"Який варіант ви б вибрали?"
Це дуже втішило Рейна.
Останнім часом у нього майже не залишилось золота. Триста імператорських золотих монет, які він вчора привіз в імені Габсбургів, були майже все витрачені, здебільшого на лицарську зброю і озброєння, що було істотними витратами.
Особливо високоякісна зброя та озброєння коштували в десять разів дорожче, ніж звичайна зброя.
Залізний меч звичайного ополченця можна було купити лише за кілька срібних монет, і він міг викувати будь - який коваля в маленькому місті.
Але мечі, придатні для інтенсивного бою, такі як меч-бастард, яким зараз користуються Нічні Стражі, коштували в десять разів дорожче і вимагали від чотирьох до п'яти імператорських золотих монет за кожен.
Великий сталевий меч, яким раніше користувався Рейн, коштував 20-тридцять імперських золотих монет.
Здобута зброя була очевидна.
Трохи подумавши, Рейн сказав: « Мисс Дженні, якщо вам зручно, просто обміняймо їх на золоті монети».
Чому йому треба було вибрати золоті монети?
Це тому, що Рейн сам став зброєю. "Мерцяючий великий меч" в даний час був пристебнуті до його спини, і хоча Двурний бойовий молот ще не був виковований, слиток стали з кривавим нальотом для матеріалу вже був підготовлений.
Крім того, зброя, яку дали сім’ї Кроулі, очевидно була виготовлена з високоякісної сталі і мала чудові якості. Але насправді вона не відповідала бойовим потребам Рейни.
Що стосується броні...
Хоча Рейн не мав лицарського спорядження, він уже планував придбати його.
Якщо взяти до уваги сьогоднішній статус заступника шерифа, то він може використовувати « Спільний екіпаж » - бойових коней, розміщених у адміністративній консюшні.
Якщо б він вирішив сам виростити коня, то по-перше, у нього не було конюшні будинки; подруге, догляд за кіньми був досить важким.
Дженні злегка усміхнулась і сказала: « Так, як я думала.
Потім вона відкрила дерев’яну коробку, що стоїть коло коричневого дерева, витягла великий шкіряний гаманець і сказала: « Пане Рейн, ось ваша річна виплата, п'ятсот імператорських золотих монет».
Хм?
Рейн подивився на Дженні з деяким здивуванням.
Він не очікував, що гроші будуть виплачені навіть до того, як він офіційно став лицарем-охоронцем сім'ї Кроулі.
Він також був змушений визнати, що сума була дуже щедрою і навіть більшою за його сподівання.
Він почувався таким важливим.
"Спасибі, міс Дженні" - негайно прийняв гаманець золота Рейн і подякував їй.
Невдовзі карета прибула до околиць міста Мест.
З вікна карет Рейн побачив, що пішоходів і екіпажів стає все більше, а перед його очима простягається висока темно-сера міська стіна.
Це був його перший візит в головне місто округу, яке називався Мейст, і весь округ Майст було названо на честь міста, що є загальноприйнятою традицією називати міст у Імперії Драган.
Коли родина Кроулі наблизилася до міських воріт, Рейн побачив довгу чергу людей, що входять у місто, розділене на дві частини біля бокових брам.
Одяг показує, що ці люди здебільшого були простолюдинами, найманцями та торговцями, які проводили перевірку і платили за в’їзд у місто.
Але найбільші головні ворота були відносно порожні, навіть якщо проїжджали кілька екіпажів.
Карета, в якій їхав Рейн, йшла прямо до головних воріт і швидко пропустила їх на кареті баронського герб родини Кроулі.
https://literna.net/uk/books/673-velikii-mah-z-profesiyeyu-pochatkivtsya