На обличчі Ллойда з’явилось легке замішання.
А де ж я повинен бути?
Коли леді баронеса Кроулі побачила розгублений вираз обличчя свого лицаря Ллойда, то відчула страх.
« Хіба ви не знаєте, що на місто тільки-но наступили культісти?» — вигукнула вона.
« Що!» Особа Ллойда поблещено, і, обмінившись поглядом з Пересом, він швидко зрозумів, що ранній виклик барона Алонсо був не такою вже простою пропозицією.
Схоже, чутки, які вони чули раніше, були небезпідставні!
Алонсо був приголомшений?
Що відбувається?
Як Дженні, яка звикла до розкоші і живе за містом, опинилася на стільки інформативної?
Але коли він побачив, як обидва лицарі нагороджували його погляди, то згорів своє серце.
Тепер проблеми для нього були неминучими.
« Що? Леді баронеса Кроулі, ви впевнені у своїх новинах?
« Звичайно, Дженні зараз у місті» — впевнено сказала баронесса.
"Барон, вибачте, будь ласка, але нам час на вихід!"
Почувши підтвердження леді баронеси Кроулі, Ллойд не чекав на відповідь Алонсо і негайно повернувся, щоб піти.
Це була неввічлива поведінка серед аристократів.
І те, як два лицарі тільки що подивилися на Алонсо, було явно неправильно.
Всі тонкі вирази були уважно помічені проникливою леді-баронесу Кроулі, яка почала роздумувати над їх змістом.
« Зачекайте хвилинку, пане Ллойде, я піду з вами».
Він гірко посміхнувся в душі. Алонсо ніколи не думав, що проблема в цій справі виявиться леді Кроулі. Це було дійсно несподівано.
Тепер все, що він міг зробити, це добровільно відправитися в місто Флешголд, щоб спробувати зняти з себе будь-які підозри у цій справі.
« Зачекай, пане Ллойде, я також буду тобі компанію. Врешті-решт, Дженні зараз у Флешголді, і я не можу спати спокійно", швидко додала баронеса Кроулі.
— --- ----
Місто Флешголд.
За межами церковної площі.
Метри швидко рвав до Рейну, але він не став безглуздо втягатись у ближній бій. Його першим інстинктом було використовувати дистанційну атаку, щоб збити Рейна, який виглядав « стійким».
Він зупинився приблизно за 20 метрів від Рейна і обережно керуючи кулькою темного полум’я, помацнув його в Рейну.
Це змусило Рейна голосувати: « Який жаль.
"Свист!"
Зробивши крок убік, Рейн відвернувся від темного вогняного куточка Мітрі.
Відразу ж після цього Рейн швидко кинувся на Метрі. Йоголова фігурка і плавні рухи не показували жодних ознак поранення або втоми!
Зрачки Метрі різко розширилися, і з виразом недовір’я він вигукнув:
« Як це можливо! »
« Як ти можеш бути неушкодженим? »
"Ти повинен бути виснажений!!"
Коли Рейн, який з нібито хворого кота перетворився на лютого тигра, священик не міг зрозуміти причини.
Тремтіння його м’язів і те, як він ледве стояв на ногах, спираючись на свій великий меч, змусили Метрі переконатися, що навіть найкращий мандрівний бард або оперний актор не зміг би створити такий реалістичний ефект!
За ті короткі півсекунди, що Метрі був приголомшений, Рейн вже подолав відстань понад десять метрів.
Відстань між ними швидко скоротилась.
На обличчі монаха відразу відбивалась паніка.
Він швидко відступив назад і з усіх сил намагався запустити темні вогняні кулі.
"Уш-уш!"
Здавалося, що він був не найпростішим членом у культі, бо його швидкість випуску вогняних куль було навіть вище від попередніх монахів темного полум’я!
Вогняні кулі впали на Рейна, наче шквара артилерійського вогню.
"Преонування межі!"
Після активації вибуху сили, його сила і спритність Рейна негайно зросли на 35%, а швидкість знову зросла!
Темні вогняні кулі, що наближалися до нього, підірвалися і згорнулися.
Відстань між ними ставала все меншою.
Рейн ухилився від наступних двох вогняних куль темного полум'я, зробивши швидкий маневр вліво-вправо.
Потім, змахуючи мечем Мерцаючим меча, він відрубав праву руку Меті, яка тримала дивну костяну паличку.
Використовуючи метод меча гігантського ведмедя 6 - го рівня, Рейн інстинктивно ступив праворуч і наніс своїм великим мечем сильний удар!
"Зіт!"
Ліва нога Рейна різко загальмувала рух на великій швидкості, але зберігши позу з боковим гойданням.
Ааах!
Позадді йому пролунав пронизливий крик!
"Бац!"
Потім прийшов удар на землю тяжкого предмета.
Зап’яте Рейна трохи тремтило, і багровий колір на його дворучному мечі значно помер.
Тільки тоді він повільно повернувся.
Він побачив, що чернець темного полум'я по діагоналі від правого плеча до лівого стегна на дві половини. Звук важкого предмета був звуком падіння верхньої частини тіла на землю.
Життя мага стало для нього тягарем і мукою, не даючи йому швидко померти, а лише прирікаючи його на поступове наближення смерті.
Цей страх смерті був інстинктом усіх живих істот. Отже, чоловік продовжував вититися від розпачу!
Але все це вже не мало ніякого відношення до Рейну.
https://literna.net/uk/books/673-velikii-mah-z-profesiyeyu-pochatkivtsya