« Ось у чому річ... Це не просто знищення деяких риболовель, а намагання знищити їх якомога повнішою мірою. При такій кількості, навіть якщо ми будемо знищувати їх по одній стрілі за раз, це займе досить багато часу." - сказав Вейлун, нахмурившись.
"Спрощений оригінальним планом, ви повинні були відрізати їм шлях до відступу, що, боюся, зробило б на вас великий тиск, Рейн".
Він боявся, що Рейн не витримає!
Почувши, як Вейлун пояснив це, Рейн розгладив брови.
Рейн дивився на речі інакше.
По-перше, ця група риболюдей Злобного Хвоста не мала зброї далекого бою, таких як луки і стріли, а його власна практика Техніки Гігантського Ведмежого меча була особливо доброю для того, щоб вести ближніх схопок.
Крім того, після битви з шакалями його сила зросла.
Збільшення на два очки духу дало Рейну можливість краще розуміти деталі бою, що знизило ймовірність їхнього поранення.
Отже, Рейн з усмішкою сказав: « Капітан Вейлун, я впевнений у собі, давайте спробуємо. Не повинно бути проблемою."
Почувши, як Рейн зголосився, Вейлун на мить був приголомшений.
Але, подивившись у серйозні очі Рейна, він зрозумів, що це не жарт.
Більш того, якщо Рейн як людина, яка зазнає найбільшого тиску в битві був готовий спробувати, а Вейлун наполягав би на відході, це було б дуже деморалізуючим.
Отже, після хвилинної роздумів Вейлун міцно гримнув Рейна по плечу і сказав глибоким голосом: « Гаразд! Оскільки ти впевнений у собі, Рейне, давай викладемося по повній. Але пам'ятай, якщо ми не зможемо їх стримати, відступай негайно."
"Давайте влаштуємо тут пастку, на випадок, якщо нам доведеться відступити".
"Правильно, босе!"
За сигналом Вейлуна елітні члени Нічних вартових негайно взялися до роботи.
За короткий час вони встановили кілька пасток з шипами та розтягу і ретельно промарковували кожну з них, щоб їхні власні роботи не призвели до випадкового завершення.
Коли все було готове, Маттео рушив вперед самотужки, замаскувавшися під мисливця-людина, яка помилково заблукав неподалік від табору мурлоків.
Коли Маттео вистрілив і відступив, успішно убивши трьох воїнів-мурслоків, озброєних списами, весь табір мурлоков спалахнув, немов потрівожене осичне гніздо.
Після гучних криків на мові мурлоків раптово двадцять чи тридцять воїнів мулоколів, озброєних різноманітними списами, ножами та палицями, вискочили назовні і з вражаючою швидкістю кинулися на Маттео.
Мурашки — це типові задираки, які бояться сильних і гноблять слабих. Бачачи тільки одного противника-людина, як вони могли встояти і не напасти на нього!
Маттео відразу вдавався переляканим і поспішив назад до заздалегідь приготовленого кола засідки.
Незабаром велика група воїнів-мурслоків пройшла через вузьку гірську долину і врвалася прямо у середовище Нічних вартових.
"Уш, вух!"
Інші кваліфіковані елітні воїни Нічних вартових, зайнявши вищу позицію, натягнули луки і випустили стріли у щільно згрупованих воїнів-мурслоків із найвищою швидкістю пострілу.
Як і очікувалося, ці воїни-мурслоки з очима-пузями, побачивши раптово з'явилися близько десяти людей-проміжків, миттєво налякалися і кинулись бігти.
Хоча зараз вони в жахі втекли, як тільки повернуться до свого табору, вони швидко приведуть ще більше воїнів-мурслоків, щоб помститися.
Щоб запобігти цьому, Вейлун і Рейн вже обговорювали стратегію поступового ураження мурлоків, крок за кроком, не дозволяючи цій групі воїнів-мурслок повернутися.
Раптом ззаду напала якась фігура, закриваючи вхід в долину всього однією людиною.
Довгий дворучний великий меч, наче срібний клинок, продовжував кружляти вгору і вниз. З кожною прекрасною дугою, яку він робив, він викликав бурею крові, коли кінцівки мурлоків, фрагменти зброї і світло-блакитна кров розлетілися в повітрі.
« (На мові мурслоків) Ваарлуулу--~»
Бої-мурслоки, що опинилися між атаками з обох боків, миттєво запаникували імітувалися, наче безголові куриці!
Але вони безпорадно виявили, що з «Густким дощем стріл» попереду і « Великим мечем" позаду, після кількох марних та безплідних контратак, лише кілька мурсів залишилися тремтіти всередині середовища.
За допомогою декількох ударів змичка ці останні теж були знищені!
Коли Вейлун побачив велику купу мурлоків, то ступив уперед і похлеснув Рейна, який важко дихав, та сказав: « Молодец, Райне! »
« Я нарешті зрозумів, чому лорд Гамільтон так тебе цінує. Здається, твоя сила зросла з минулого разу!"
На своє здивування, Вейлун та інші нічні сторожі виявили, що Рейну вдалося вийти з запеклого бою зовсім неушкодженим.
Це було пов'язано з його надлюдською духовною силою в 11 окулярах і здатністю « еволюцією небезпеки», яка дозволила Рейну уникнути багатьох атак, які б у іншому випадку вразили його.
https://literna.net/uk/books/673-velikii-mah-z-profesiyeyu-pochatkivtsya