Щойно ставши лицарем-служителям третього рангу, якщо він посміє використовувати будь-які брудні трюки, Клея напевно розправиться з ним!
Деніс, пригадуючи минулі побої, внаслідок яких розпух його ніс і обличчя було у синців.
« Іді, поклич Тіну», — вимагав Деніс, придушуючи свій гнів і зневажливо махаючи рукою.
— Так, молодий пане!» - Рулс шанобливо вклонився і вийшов з кімнати.
Невдовзі після цього в кімнату боязко увійшла худенька дівчина, риси обличчя якої чимось нагадували характерні особливості Клейї, і зі страхом сказала: « Пане Денісе.
« Зачини двері і йди сюди! » — сказав Деніс, побачивши переляканий вираз обличчя дівчини.
Хоча ця дівчина на ім’я Тіна була зовні і нагадувала Клею, її темперамент та фігура були як день і ніч!
Але для заміни планка не могла бути встановлена занадто високо; зрештою, якби це було так, нікого б не знайшли. Ця дівчина, по суті, була дочкою кравця, якого Рулс випадково знайшов і привів до свого пана.
Щоразу, коли Деніс був повний люті й не мав де її вистрілити, він знаходив її і люто накинувся на неї!
« Підніми голову, Тіна, і поглянь на мене! Уявіть себе палацом з видатної сім'ї, непохитною і гідною!»
« Пане Денісе, я... Я не можу!"
« Безпогана сучка! Тоді лягай на живіт!» - тієї ж миті, відчуваючи, як кров від люті кинулася йому в голову, Деніс схопив бідну служницю, повернув її спиною і різко притиснув до столу.
Після звуку тканини, що розплакалась, роздались благання служниці про милість!
« Вільно! Молодий пане!»
"Хлоп!"
« Заткнись! Не здавай ні звуку!»
Жалкою служниця могла лише засунути в рот сувій пергаменту, а з очей її линули сльози.
Спочатку, коли батько продав її панові Денісу, вона таємно зітхнула з радості і думала, що стане служницею вельможного молодого пана й вступить у чудове життя.
Але її настрій швидко впав з неба на землю.
У перший день Деніс поводився з нею жорстоко, і невдовзі вона зрозуміла, що це лише прообраз високородної та прекрасної леді Клейя в серці її молодого господаря.
Ні! Навіть сказати, що вона дублерша, було б переоцінкою її цінності!
Вона була об’єктом, на якому її молодий господар міг витримувати свою дику похіть!
...
Три дні після тренування по стрільбі з лука Рейн відправлявся в замок, щоб вивчити техніку володіння мечем величезного ведмедя під керівництвом Клеї.
Останнім часом Рейну здалося, що вчення проходять у трохи поспіху.
Протягом трьох днів Клейя поступово вчила його прийомів, як - от: « Ярольний удар », « Вдар в стрибку» та « Розривний удар".
Зараз він тільки почав розуміти першу техніку, « Яросний удар». Він тільки міг сказати, що зрозумів метод руху і програми сили для « Удар в стрибку» та "Плачний розсікаючий удар" але використовувати їх було все ще дуже незграбно.
Цей момент необхідно буде покращити за допомогою постійної практики і вдосконалення.
Тобто, якщо припустити, що він не буде використовувати окуляри Навиків.
На той час Рейн почав підозрювати, що це могло бути пов’язане з тим, коли Клейя поїхала.
« Ройн, сьогодні я навчу тебе оборонною стійкістю, яка є єдиним захисним прийомом у Техніці Гігантського Ведмежого меча. Давай, атакуй мене!» Клія підняла свої тонкі брови, даючи Рейну сигнал наступати на неї.
Рейн кинув.
Наступної секунди він швидко ступив уперед, і його Двуручний Великий меч проколов блискавичну півкруглу дугу. Під кутом в сорок п'ять градусів вниз він люто рубав у напрямку Клейє!
"Дзинь!!"
Роздався скрегіт металу про метал.
Клейя тримала меч обома руками, а її каштановий хвіст похитався. Вона використала « Сильний клинок» біля хрестовини, щоб міцно зловити „Гладкий удар". Рейна.
Вони швидко розірвали дистанцію, і Клея почала пояснювати:
- Існує два різновиди захисної стійкості для техніки володіння мечем Гігантського ведмедя, які дозволяють впоратися з різними ситуаціями. Перша схожа на використання однорукового меча, коли інтенсивне лезо застосовується проти рубців навиків ворога».
« Другий — інший. Давай, Рейн, влізь у мене свій меч."
Говорячи це, Клея жестом дала зрозуміти Рейну, що час знову нападати.
« Гаразд, леді Клея, будьте обережні!»
"Дзинь!!"
Звук цього лязка був досить різким.
Двудовий меч Клей стояв прямо, встромлений у землю, ідеально блокуючи випад Рейна.
Шок від зіткнення був настільки сильний, що зап'ястя Рейна ослабло, ледве утримуючи руку меча. Коли він подивився уважніше, то помітив, що його вузький меч ідеально з’явився у вузькій паз, яка дорівнює ширині долоні на лезо дворукового меча Клеї.
Клейя не почала атакувати, а тільки захищалася.
А меч Рейна не скреготів, і не відходив, щоб продовжити удар у Клею, бо лезо обмежувало рух меча.
https://literna.net/uk/books/673-velikii-mah-z-profesiyeyu-pochatkivtsya