« Чи може бути, що попит на хлопців та дівчат останнім часом різко зріс?»
« Але... Невже палаци дійсно люблять цих худих, дивно орачів вуличного мальчишку або бідних дітей?» - Шрам був спантеличений, і в сомнії повернув голову, щоб запитати свого супутника з неохайною бородою.
« Шрам! Тобі варто про це турбуватися? Вищий начальник вже зробив запит; поки гроші в порядку, ми просто робимо свою роботу. Навіщо задавати стільки питань!» — роздратовано заперечив чоловік з нерівною бородою.
Але, трохи подумавши, він погодився з тим, що слова чоловіка зі шрамом мають сенс і додав: « Це не є вимогою для членів графства. Я чув, що це може бути вимогою "Братства Дикої природи".
« Але тобі краще не питати забагато про ці речі в присутності інших, інакше боюся, ти так і не дізнаєшся, як ти помер! »
(ще кінець останнього речення - як варіанти:
"...наче, боюся, ти не дізнаєшся, як відправився в світ інший!"
"...наніше невідомо, чи встигнеш ти дізнатися, чому помер!"
"...наче можеш так і не дізнатися, як закінчив свій шлях!" )
« Так, так! Ти правий, босе!»
« Пане босе, ми майже прочесували північну частину міста Флешголд. Через кілька днів я перевірю південну сторону."
« Будьте обережні. Новий шериф Гамільтон, здається, приділяє цій справі пильну увагу; будуть проблеми, якщо він про це дізнається!» — попередив чоловік з неохайною бородою.
« Не хвилюйтеся, босе! Я штовхаю візок з закусками по вулицях; я можу помітити, що це одна ціль!"
« Гей, босе, коли ми отримаємо цю купу грошей, то куди спочатку підемо розважатися? Якість в борделях Флешголд-тауну занадто низька. Хіба нам не слід повернутися в Окрутне місто, щоб зіграти кілька днів і затаїтися?!" Шрам, здавалося, задумав щось чудове, його обличчя прийняло похабний вигляд.
Чорт забирай! Шрам, ти коли-небудь помреш на животі у жінки! Але ти також навів аргументи: після того, як ми отримаємо гроші, ми відправимося назад в навколишнє місто" - погодився чоловік з нечісною бородою після деяких роздумів.
« Це так незручно для шкіри, що вона надто тісна! Босе, чи можете ви зробити мені нову?» - поскаржився сильний чоловік, відомий як Шрам.
«....»
Рейну здалося, що він почув якийсь шум з сусідньому перевулку, але, зупинитьшись і прислухуючись, він похитав головою і продовжив свій шлях до помостом Габсбургів.
Наступного ранку діти-слуги почали проходити курс дресирування собак під керівництвом старого з козлиною бородою в супроводі борзи, дуже схожої на тих, що були у його попередньому житті.
Рейн дізнався породу: довгоногі, з тілом у формі лука, і швидкість, та вибухна сила були дійсно приголомшливими. Навіть їхні голови, здавалося, були призначені для зменшення опору вітру, довших і вже, ніж голова звичайної собаки, але з сильними щелепними м'язами та грізною силою укусу, що робило їх винятковими мисливськими мисливцями.
Але старий з опущеними століттями не виявляв особливого інтересу до навчання дітей-служ, очевидно, просто виконуючи обов'язки за інструкцією.
« Протягом певного часу кожен з вас отримає тримісячну борозну. Якщо під час оцінки ви зможете скомандувати борзю присісти, атакувати, зупинитися і принести, ви будете вважатися минулими тестами», - сказав він.
В інші часи старий не хотів розмовляти з дітьми-служницями більше, ніж це було необхідно, а потім направляв їх до собачих будків на заході зовнішнього форту, щоб вибрати цуценя і просто дозволяв їм грати зі своїми собаками.
Хоча всі діти-служби були спантеличені, вони все одно дуже раді грати з маленькою собачкою.
Тим часом Рейн уважно стежив за виразом обличчя хлопчика з густими бровами.
Як і очікувалося, цьому хлопцю було що приховувати.
Граючись з цуценятами, він часто відволікався від поглядів Рейни.
У його очах було замішання, ніби він був спантеличений чимось, що повинно було статися, але не сталося.
Рейн мовчки посміхнувся!
Проклятий Густобровик, це напевно ти, ублюдок!
Як тільки Рейн підтвердив, що роботодавцем є хлопець з густими бровами, останній швидко придумав виправдання для п'яниці Джека: він сказав, Що Джек не знайшов можливості переслідувати Ренуа цього вечора.
"Чорт візьми, цей безробітний і п'яниця Джек, завжди тягне час, коли треба щось зробити! Здається, що мені доведеться знову підганяти його в цю неділю і змусити його якомога швидше зробити укол!» - пробурмотів він.
Оскільки Рейн тепер був упевнений, що це хлопчик з густими бровами, він розслабився і почав грати зі цуценям.
Но... як би не було весело грати з собаками,
Граючи з ними цілий день, Рейн майже не додав у силу!
До того ж новий вакансія, якого Рейн так чекав, наприклад дресирувальник собак, не була активована!
Це спантеличило Рейна: Чи може бути, що така професія як дресирувальник собак не існує?
Так не повинно бути!
Рейну було розгублено!
Увечері, закінчивши заняття з дресирування собак, до Рейну прийшла вродлива служниця зі серою уніформі і сказала: « Ройн, головна служка Шадія хоче тебе бачити. Будь ласка, ходімо зі мною".
https://literna.net/uk/books/673-velikii-mah-z-profesiyeyu-pochatkivtsya