Двоголовий прибульцін-комментатор по черзі представляв кожного з пілотів, а Енакін збуджено махав натовпу рукою з гаєчним ключем. Присутні дуже збуджені, і гонники вже стояли на трасі під час останньої підготовки своїх залізних коней. Ну, або з чого вони тут поду роблять. Хоча, власне кажучи, різниця. Головне, що вони літають, а значить не з знаменитих "Г" і "П".
Далі прийшла черга урочистого слова. На мене справила більше враження біблійна промова місцевого царя і бога Джабби Гатта. Джабба, звичайно, дуже неоднозначний персонаж, але харизматичним, цього не відняти. Де ще ви бачили черв'яка-диктатора, дозвольте запитати?
Хоч би як там було, ми об’єдналися навколо Енакіна і тактовно намагалися не чіплятися до його мами. Жінка обхопила сина ніжно, але міцно, а на обличчі неї з’явилася велика тривога — будь обережним, Енні. Зрештою вона сказала йому трохи не огорнувшись і дивлячись у вічі, що її турбує. Проте вона не відпускала його до кінця. Ніби він раптово зникне, варто їй тільки відпустити. Очевидно, вона дуже переживала за свого сина.
Дивлюсь на це сцену з мимовільною заздрістю, перш ніж скинути шахрая, похинувши головою. Мені ніколи не випробувати цього... І в тому, і у цьому світі я круглий сирота.
У цей момент, у Сілі, я відчуваю слабку присутність Дага, що швидко наближається до нас. Він з мерзкою ухмилкою подивився на Енакіна і потім перевів погляд на Падмі. Обличчя проникла в усмішку. Ніби, він представив її Вона блажувала на рівні з тими двома твілечками.
Я і так не відчував до нього добрих почуттів, а потім в голові ніби клацнув перемикач.
Я простягаю руку, затягуючи його через телекінезу. Як тільки він опиняється в межах моєї досяжності, легонько піднімаю тіло у повітря і стискаю горло. Коли я бурю всередині люті, то намагаюсь зробити свій тон якомога м’якшим і спокійніше, — послухай... Поганий шматок сміття. Якщо ти... Щось викинеш, я відділю твою нікчемну голову від шиї, наб'ю соломою, а потім зроблю з неї опудало, так само огидне і брудне, як твоя душа. Це станеться в той же момент, як ти покинеш трасу. Врахуй це, будь добрий.
Він ужасно дивиться на мене, намагаючись вирватися з борців. Дивлячись під мій капюшон, він бачить лише два блакитні очі і періодично спалахують червоні воску. Вони пульсують від перевищення Сили. Сили, які можуть розтрощити його, як комаха.
- Ти зрозумів? — Я дуже відштовхую його, замулюючись шлепнутися на землю. Тоді пішов геть!
Обернувшись, я побачив, що Падмі і Шмі дивляться на мене з широко відкритими очима, в яких сквожить ціла плюдія непередаваних слів емоцій.
Квай-Гон, на відміну від них, здавалося, не був здивований. Чоловік просто дивився на мене з надзвичайно серйозним видом.
Єдина людина, яка не виявляла жодного здивування чи докору виявився майбутнім обраним, дивлячись в мою сторону блискучими очима, — це... Це так круто! Ти теж джедай! — Схвильовано запитав він.
Думаю, я знову перегнув палицю. Що зі мною таке останнім часом? Коли я дивлюся на їхню реакцію, то лише потиснув плечима. - Ну що? Я просто ненавиджу шахраїв! А цей хлопець намагався саботувати під Енакіна.
Усі втратили дар мови.
Ігнорую їх і підходжу до хлопчика. Не намагався пояснити йому, що я не джедай, і просто вимовив напутні слова: вір в себе та Силу, ведучу тебе, а ти переможеш, - після чого похлопав його по плечу і слабо посміхнувся у відповідь на його кивок і коротке, — зрозумів.
Кладу руку на корпус пода, закриваю очі і зосереджуюсь на внутрішньому стані капсули. Використовуючи Меха-Деру, почав ремонтувати невеликі пошкодження у внутрішніх ланцюгах, очевидно пропущених хлопчиком при перевірці. Потім я переходжу до ліквідації інших, більш серйозних пошкоджень, які вдалося знайти. Включаючи ті, що встиг зробити Даг.
Для тих, хто дивиться зовні, було чути тріски та громіздкі рухи всередині механізмів і частин. У деяких місцях можна було побачити навіть вилізлі назовні дроти, які в’ялися як змії і приймали оптимальне положення у корпусі.
— Ну ось. Тепер ти, з спокійною душею можеш зосередитися на гонці, — посміхаючись кажу я, прибираючи руку з капсули.
— Вау! Дивовижно! Я... Я хочу навчитися так само!... — З вдиханням вигукнув Енакін, захоплено оглядаючи результати моїх дій. Новенький і чистий під, яскраво переблискуючим у променях двох світил Татуїна.
Леґонько плескаю його по плечу і підходжу до Падми. У той час мене усміхається ніжна усмішка, і я відчуваю вдячність за захист Енакіна. Здавалося, що Пальма забула про те, чого я зазнала і привітна усмішка.
Квай-Гон залишався єдиним, хто дивився на мене тим же серйозним поглядом. Він, здається, не розуміє, який уміння я використовував на капсулі. Хоча, справа тут явно трохи в іншому. Чоловік, мабуть, відчув мій негативний намір у Силі під час погроз Дагу.
- Ти стримувався на Набу? - Це був перший чоловік, який запитав.
Дивлячись на нього перед тим, як кивнути — навіщо мені витрачати всі свої сили? — Неуважно говорю я, — до того ж, зараз не час для цього, Квай-Гон. Поговоримо пізніше. Гонка ось-ось почнеться - швидко перериваю, зауваживши що хоче запитати щось ще.
Розгубившись, чоловік помічає, що робітники вже почали розчищати трасу і гонки стоять на своїх позиціях. Киває, після чого покидає мою компанію і йде до Енакіну, щоб підтримати його.
Зітхнувши, я підійшов до Падми і Шмі.
Незабаром Квай-Гон повернувся, і в ту ж секунду трибуни почали підніматися вгору, а Шмі включила планшет з даними про місцеположення пілотів. Хоча він не був особливо потрібний. Тут було декілька величезних екранів навколо трибун. Вони давали задовільний вид на гонку. Це стосується і повітря.
— ЗАПУСТИТИ ДВІГАТЕЛІ! — Свідоцтво двохголових коментаторів з цікавими вусами, очевидно у піднесеному настрої. Це змушує натовп різко вибухнути гучним криком і оплесками. І через кілька секунд ми чуємо гучний рев десятків двигунів. Водії, втупившись на панель приладів, чекають сигналу від Джабби.
Мій черв'як-диктатор з індифферентним виглядом відкусує голову у якогось щураподібної пакості, а потім виплює її в гонг.
* БДУУМ
***
Після багатьох криків і емоційних перепалок між вболільцями, гонка нарешті закінчилась. Перемога Енакіна, зрозуміла справа. Ніхто не жульничав, і кар Енні виправно функціонував. Хлопчик домінував у гонці з великим відривом, і був на першому місці від самого старту до фінішу.
Коли Енакін побачив, що в нього все добре, то всі його перегони розслабилися. Навіть Шмі, яка чесно кажучи, до цього здавалася мені тихою ще тихою, голосно хворіла за свого сина, сама перекричуючи принаймні десяток здорових інопланетян.
В даний час Енакіні підняли на плечі Квай-Гона, в той час як навколо нього, аплодуючи, зібралася ціла юрба щасливих уболівальників, які виграли свою ставку. Падмі сяяла, аплодуючи разом з Шми.
Дивлюся на Уотто. Тойдаріанець виглядає розлюченим і, здавалося, обурливим. Хлопчик ніколи не вигравав до сьогоднішнього дня, але саме сьогодні, коли він зробив величезні ставки, хлопчики раптово змогли отримати верх і прийти першим. Що ж, ось комусь, а цьому козу я ні крапельки не співчуваю.
Тихенько відділяюся від кривих натовпу, і прямую за трибуни. Знайшовши укримний куточок, достаю п'ятірку дроїдів з інвентаря, і через Меху-Деру віддаю наказ йти за мною.
— Ну привіт, Вот. Я прийшов, щоб виконати свою частину угоди і спокійно підходив до нього.
Він виглядає так, ніби збирається ось-ось закричати. Побачивши моє обличчя, він, мабуть, згадав про випробуване під час нашої розмови тиск. Крім того, п’ять озброєних друїдів позаду мене справили на нього сильне враження. Загалом, гор-торговець здувся, як повітряна кулька.
— Э-э... Так, так, - нарешті пробурмотів він, — ось ключ-детонатор матері. Можете забирати її, — продовжив він, простягаючи мені маленький пристрій. — А тепер... Можна мені моїх друїдів...
Кивнув, віддаючи жестянкам мислливий наказ. Вони пішли слідом за Уотто, а я після цього просто розгорнувся і пішов у протилежному напрямку.
***
Коли я повернувся в ангар для капсул, то побачив, що ті, хто все ще збирається на ньому, затовпилися навколо Енакіну. Безсумнівно, найщасливішим тут був Шмі. Жінка зараз просто випромінювала позитив і радість, летівши навколо, наче ракета, і гордо вказуючи пальцем на сина-переможця.
— Чудова гонка Енакін, — кажу я, наближаючись до хлопця, який дивиться у відповідь з гордою посмішкою.
- Падме, не знаєш де Квай-Гон? Мені треба з ним поговорити. — Я питаю, акуратно втиснувшись у коло фанів і за лікоть витягши звідти нашу красу.
- Він сказав, що збирався піти за деталями для корабля...
— Ясно. Значить, скоро ми будемо готові вирушати.
- Що, ви вже йдете? — Підбігши до нас, стурбовано вигукує Енакін. Цікаво, що в такому шумі він почув закінчення фрази.
— У нас все ще є місія, яку ми зобов'язані виконати, Енакін. До того ж, часу залишається все менше ... — Сумно пробурмотала Падме.
- Не сумуй, хлопче. На тебе чекає приємна несподіванка. — Я говорю, намагаючись трохи його підбадьорити.
— Правда? І що це? — З надією в очах поцікавився, нахилившись ближче. Здається, він все ще вірить, що ми його врятуємо.
- Що ж, сюрприза не вийде, якщо я розкрию тобі все відразу, вірно? — Я відповів хитро, — але почекай нас з Квай-Гоном у себе вдома.
***
Ми повернулися на корабель, слідом за Квай-Гоном. Він приїхав трохи раніше, і зараз був зайнятий розвантаженням привезних на «вершках» деталей.
Сліз зі свого, а потім допоміг спуститися Падмі, вимовивши: у мене залишилися незаконні справи. Потрібно буде повернутися з Квай-Гоном до Мос Еса.
— Ладно. Будь осторожен, - думав вона принаймні запитає, що за "роба", але вона просто побажала успіху і сіла на корабель, залишивши мене наодинці. Іноді я її зовсім не розумію.
Так чи інакше, закінчуючи з Падмі, підходжу до Квай-Гон і Обі-Вану, краєм вуха вловлюючи та йдучи між ними розмову.
— Чому я відчуваю, що ми звалюємо собі зайве напруження на голову і беремо ще одну жалюгідну істоту? - Обі-Ван.
Бесит. Цей хлопець був занадто зарозумілий в молодості. Пам'ятаю, він пройшов цю фазу після трагічної загибелі вчителя.
Останній, до речі, здається також трохи стурбований словами свого падавану і захищає Енакіна - хлопчик є головною причиною того, що ми взагалі дістали ці деталі. І не тільки. Він встановив їх самостійно, сам полагодив гіпервипроводник. Ми даремно втрачаємо час такими розмовами.
— Да, майстер.
Після розвантаження Квай-Гон уже хотів повернутися до Мос Еса, і я швидко підійшов до нього. Я піду з тобою.
Чоловік затримався на мені поглядом, а потім коротко махав рукою - повинен сказати, мій юний друг, в той раз ти мене знатно здивувався. Буря Сили, коли ти погрожував Дагу... Таке я відчував тільки одного разу... Від Майстра Йоди, — каже він після кількох хвилин мовчання, - твої батьки напевно були могутніми джедаями, іскоса дивиться на мене.
— И та техніка... яку ти використовував на капсулі ... Ти не міг би пояснити, що це було? - Він продовжує.
- Є багато речей, які ви і ваш орден просто ігноруєте або забуваєте. З самого початку: не тільки джедаї і ситхи можуть використовувати Силу, — я серйозно подивився на нього.
- Ти хочеш сказати, що твої батьки використовували Силою поза стінами Ордена джедаїв? — З цікавістю запитує він, очевидно, знаючи, що такі люди теж існують.
— Ні, я просто констатую факт. Щодо моїх батьків... Якщо тобі це так цікаво, - почав я, звузивши очі, знаючи, які думки зараз бурлять в голові майстра-джедая, — Я ніколи не зустрічав їх, і я не знаю, хто вони такі, та як виглядають. Я виріс у Силі та Сілі. Вона моя єдина сім'я. Це навчило мене багато чого, - я трохи збрехав і підлив пафоса, але в кінцевому підсумку не можу просто сказати, що у мене немає біологічних батьків. Це призведе до непотрібних питань.
- А щодо навики, який я використовував... У мене завжди був сильний зв'язок з електронікою і механікою. За допомогою цього зв'язку я можу певною мірою керувати електронними компонентами, але не намагаюся зберегти цей факт у таємниці. Це все одно неможливо буде приховувати вічно. Але я стримав у секреті справжній ступінь потенціалу цього вміння, і спеціально пояснював недбало. Сподіваюся, спрацювало.
Після цього у нас зав'язався нічого незначна розмова про порядок в галактиці, минулого і майбутнього, Сіле в цілому, та її користувачів зокрема, поки ми врешті-решт не дісталися до будинку Скайуокерів...