Глава 15
Реймонд притулився головою до спинки стільця і зітхнув.
Але це не полегшило його бурхливих почуттів.
Завтра Еллі виїжджає з палацу. Тоді все дійсно скінчено.
Одне слово "кінець" послало хвилю жару в його серці. Реймонд не знав, на кого він сердиться.
У нього сильно розболілася голова, і він грубо стікав комір сорочки.
Спокійно дивлячись на обгорнутого свічки в кабінеті, він згадав, що вчора сказала Еллі.
- Ти ніколи не казав, що любиш мене. Я відчуваю себе твоєю матір'ю, яка носиться з тобою і піклується про кожен твій крок."
Елові очі дивилися на нього так, ніби вона вже змирилася зі своїм становищем і спокійно сказала:
- Все скінчено."
Тепер вона не відчувала до нього жодної любові. Елі дійсно говорила, що це кінець для них обох.
Він ніколи не думав, що це станеться з ними, але тепер не міг утримати її.
І у нього не було причин тримати її.
Насправді він хотів щастя для Еллі.
Хоча все закінчилося розлученням, Еллі була другом, який підтримував його протягом багатьох років.
Я тільки хочу їй щастя.
— Так, це хороша відповідь».
Реймонд випростався, відкинувшись на спинку стільця, і змусив себе зібратися з думками.
Уся імперія вже знала, що ці документи про розлучення були вислані до храму. Залишилося трохи почекати на згоду храму.
Це формальна процедура, яка не займає більше двох днів.
Отже, якщо Еллі було важко залишатися в палаці, то не було жодних проблем, щоб вона з’їдала прямо сьогодні.
Реймонд подивився на лист Еллі і на її ричний почерк.
- Передай імператрицю в палаці, що все вже зроблено."
— Так, Ваша Величносте»
Коли директор вийшов з кабінету, Реймонд сховав лист Еллі глибоко в ящику зі столу.
***
- Ваша Величність, Його Величносте послав вам повідомлення."
Коли обід щойно закінчився, Елен увійшла в кімнату з посланням Реймонда для мене.
- Що сказав Його Величність?
- Він все зробив за бажанням Її Величності.
Те, що я сказала вчора, здавалося, повністю перевернуло його свідомість.
Що ж, сподіваюся, я не зачепила його гордість.
Раптом я згадала, як він дивився на мене минулої ночі. Його темні очі були схожі на очі пораненого звіра.
Зрештою, ці відносини не принесли нічого крім шрамів на наших душах.
- Ваша Величність, чи не хочете ви негайно підготуватися до від'їзду? "
Позазапне питання Хелен повернув мене в реальність.
Я відкинула думки про Реймонд і відповіла:
- Ні, є одне місце, куди я дійсно хочу заглянути, перш ніж покине палац."
Я накинула плащ і вийшла з кімнати.
Я вирішила пройтися пішки від імператорського палацу до найменшого маленького будинку неподалік.
— Я піду сама, а ви почекайте тут." - наказала я моїм служницям, що стояли зі мною перед брамами проклятого старого палацу.
Маленький палац був відомий тільки як прибудова до імператорського палацу.
— Так, Ваша Величносте»
Кожного разу, коли я відвідувала це місце, то завжди була сама, тому Елен не турбувалася і відстав з іншими слугами.
Я почала штовхати старі ворота палацу.
Звук дверей нагадував скрегіт цвяхів по погано змащеній дошці.
Палац, навіть без назви.
Чесно кажучи, це був лише маленький палац, але в мене було найбільше спогадів.
Саме там він жив зі своєю матір’ю під час колишнього наслідного принца і покійного імператора.
Ще дитиною я дізналася, що він принц, який ховаються за колоною біля дверей палацу.
З того часу я ходила до імператорського палацу, щоб побачити його, коли він мав бути тут з придворними слугами, а не виривати бур’яни на подвір'ї.
У той час мама Реймонда палила для мене печиво, і ми пили чай.
У мами Реймонда було звичайне каштанове волосся і каріє очі. У неї була звичайна зовнішність, яка зустрічалася у кожної другої жінки імперії, але я ніколи не забуду її обличчя поки не помру.
Коли я побачила особняку, то сказала її ім'я, яке вислизло в моїй голові.
Леді Лоаз.
— Сьогодні я приготувала солодкий чай, який, на мою думку, сподобається нашому юному Еллі".
- Еллі така гарненька. Я не можу втриматися від усмішки, коли бачу її".
Вона завжди з радістю усміхалася мені і завжди була зі мною ввічлива, що відрізняло леді Лоаз від інших дорослих аристократів.
Вона в одну мить народила принца для імператора, але імператор відмовився визнавати її наложницею тому що вона була бідного походження.
Отже, вона була матір'ю принца, але залишилася служницею.
Я хочу почути знову, як леді Лоаз ніжно кличе мене по імені. Хоч би раз.
Навіть коли ми були тільки вдвох, вона завжди намагалась поводитися з мною ввічливо і турботливо.
Вона дотримувалася етикету не тільки переді мною, але й подавала приклад для своєї дитини, Реймонда.
Ніби вона сама вивчила цю дисципліну...
Люди не знають етикету, їх вчать тільки під покровительством якогось аристократа. Ось чому іноді знати називає їх варварами або ще чимось грубим.
Вона була настільки доброю людиною, що вірила в імператора і ніколи не хотіла зла першого принца, який був спадкоємцем імперії.
Це було дуже прикро, але ми з Реймондом нічого не могли вдіяти зі смертю.
Спочатку імператор вважав леді Лоаз своєю помилкою, а наслідний принц хотів розтоптати Реймонда, який поступово затьмарював його таланти у фехтуванні і навчанні.
Але хоч би яким талановитим був Раймонд, імператор не визнавав його своїм сином, він завжди приймав сторону наслідного принца.
Таким чином, суд леді Лоаз перейшов прямо в страту.
Я згадала те жахливе відчуття, яке захопило мене з голови до ніг того дня.
У вухах звучали крики Реймонда, який плакав над одягом своєї матері.
Пройшли роки, але ми з Реймондом ще не забули наш смуток.
Реймонд більше не приходить в це місце.
Після смерті леді Лоаз імператор закрив двері цього будинку, наказавши Реймонду залишатися в іншому палаці поблизу головного імператорського палацу.
Хоча імператор закрив це місце, Реймонд все ще ніколи не відвідував цей палац після смерті своєї матері.
Він став імператором і відновив ганебну честь своїй матері, але цей палац не був відновлений, а залишився закритим.
Я знала, що він не хоче торкатися цього місця.
Отже, цей палац був забутий у пам'яті кожного.
Але я добре пам’ятала його.
Тому після того, як я увійшла в імператорський палац імператриці, я іноді приходила сюди без відома Реймонда.
Щоб заспокоїти душу леді Лоаз, я садила квіти і піклувалася про дерева, які зберігали спогади та про Лаазу й про маленького Реймонда.
Як завжди, я посадила елонд який цвіте тільки в саду імператорського палацу.
Елонд означає чистий, здавалося, він нагадував леді Лоаз, тому я навмисно приносила цю квітку кожного разу.
Я помолилась за леді Лоаз і пішла до задньої частини особняка.
- Рей, що це за дерево? Чому тут виграно ім'я Рею? "
— Це дерево посадила моя мати, коли я народився і хотів бути здоровою. Якщо воно захворіє, то й я заболію. Моя мати завжди піклується про нього всім серцем.
я ненавиджу, коли Рей хворий.
Реймонд, хлопчик з гордою та щасливою посмішкою, і чоловік, біля якого я стояла, ставали для мене фантазіями.
Коли спогади про дитинство, коли ми сміялися один над одним, зникло, холодний вітер пройшов крізь мене.
Я поклала руку на товсте дерево. Незабаром руки почали яскраво сяяти, і дерева стали більш живими.
Здатність оживити рослини. Це була моя сила, про яку мало хто знав.
Моя здатність оживляти і вирощувати мертві рослини була близька до спіритизму, але вона трохи відрізнялася від спіритичної, щоб не використовувати її у ролі контрактів, подібного до духовного.
У всякому разі, у мене був таємничий дар, і я його сховала.
Ця здатність, як магія і духи, була б великою підморгою у підвищення свого становища в імперії, але я вже була імператрицею, так що в цьому не було необхідності.
Сила моя також не була такою видатною.
Але цього було достатньо, щоб врятувати мертве дерево.
- Ти була однією з причин, чому я не могла залишити цей палац."
Я дійсно хвилювалася, що Реймонд постраждає, якщо це дерево загине.
Стан дерева було жахливим після смерті леді Лоаз, але тепер дерево росте все вище в небі, щоб повернути собі життєву силу.
https://literna.net/uk/books/634-meni-ne-potribni-tvoi-zhalyu-kr