Глава 8
Коли я прийшла до оранжереї, то почула голос Реймонда.
- Обережно!»
У той же час мені в вуха вдарив веселий дитячий сміх.
Біля входу в оранжереї я зупинилася, щоб подивитися на сцену, яка виглядала так чудово.
У сонячну погоду дитина з сяючою посмішкою і чоловік, що тримає дитину на руках.
І вродлива жінка, яка дивиться на цих двох з ніжністю.
Їхній зовнішній вигляд був чудовий і гармонійний, як на картинці. Ніби від самого початку вони були справжньою сім'єю.
Я намагалась не звертати уваги на стрес і холодну тривогу, яка з’явилася від кінчиків пальців.
Тепер, коли я їх побачила, у мене більше не було надії на майбутнє.
— Ваша Величносте, Імператор не буде поставлений в славу» - почувся обережний голос Хелен.
— Я думаю, що ти розумієш відповідь Його Величності» - сказала я, дивлячись на гармонійну сім'ю перед собою.
— Ваша Величність...»
Цього разу голос Хелен, який кличе мене, був сумним, ніби вона розуміла мене.
Але це було неминуче. Реймонд з самого початку не любив мене.
Я вже знала, що це станеться.
Так, він сказав, що не може обіцяти мені кохання з тих пір, як ми одружилися. Він одружився на мені, знаючи, де все ще знаходиться його серце.
І все, що сталося з часом... Поглянь на мене хоч раз.
Я дивилася з такою надією і сподіванням, щоб він обернувся хоч раз.
Але хоч би як я старалася, я ніколи не могла отримати його.
Реймонд досі кохає її.
— Минуле - це тільки минуле, - сказала я собі, — але хіба я не змінилася в порівнянні з минулим?»
Але я все одно спостерігала за ними, стоячи в декількох кроках позаду.
Коли я повернула голову до того моменту, коли зійшла гіркий зітхання, мої очі зустрілися з Лізою.
Вона як і раніше дивилася на мене з гідністю.
Ніби це було її місце, а не моє.
—... Так, думаю це правильно.
Ти зрозуміла те, що вже знала, дурна.
Якби я тільки знала раніше, що у нас з Реймондом немає ніякого майбутнього.
На короткий час я почувалася щасливою, коли представила себе на місці Лізи і від цього мені стало ще гірше.
— Просто... Давай уйдём".
—... Так, Ваша Величносте."
Олена нахилила голову, побачивши, що по обличчю імператриці течуть нестерпні сльози.
Я прийняла рішення.
Я більше не залишуся позаду нього, як у минулому.
Довга і безвідповідальна любов нарешті закінчилася.
***
— Мне жаль. Я розумію, що це місце, куди може потрапити тільки королівська сім'я, але Едмунд дуже хотів побачити квіти. Я думаю, що він вже приніс багато клопоту своєму батькові".
Ліза взяла Едмунда з собою і попросила про раптову зустріч зі мною.
Якби хтось попросив аудієнції в робочий час без попереднього запису, йому б відмовили, не озираючись.
Але я не міг відіслати Лізу, яка вирішила представити свою дитину переді мною.
Я просто дивився на неї деякий час і відкинув її пропозицію прогулятися в імператорську помаранчу.
Щоб не залишити ще більш неприємне враження, я вирішив провести їх зі палацу. На зворотному шляху Едмунд раптом побіг у теплицю.
Ліза, опустила очі, похитала головою.
- Гаразд, а що я можу зробити з нашою дитиною? Мабуть, він знову стане причиною неприємностей."
Едмунд бігав навколо.
- Тоді чому б вам не зловити його?
Ліза змінила мій погляд.
Вона дивилася на мене з знайомою посмішкою.
Здавалося, нічого не змінилося з тих 7 років.
Якщо б на мені не було імператорського мундира, я подумав би, що повернувся в той час, коли ми любили один одного беззастережно.
Але зараз не той час.
Побачивши її, я здивувався і подумав про неї як про пережитку минулого. Але Едмунд все змінив.
До того ж, я мало думав, що Ліза все ще піклується про мене.
Хоча я не міг бути з нею, я думав, що вона буде єдиною жінкою, яку я коли-небудь любив.
Ліза була для мене предметом захоплення, і я завжди був їй вдячний.
Саме тому я інколи згадував, як вона поїхала до Західного Королівства.
Але чому моє серце не відгукнулося, коли я побачив її спину на банці на честь її повернення?
Після того дня, коли відбулося зібрання, я просто відчував себе дивно, зустрічаючи сина.
Не було ні дерганія за струни серця, як раніше, ані туги. Мені здавалося, що я щойно зустрів когось з минулого, хто знав мене в обличчя.
Вона була такою ж, як я любив її сім років тому.
У той момент, коли я побачив її, я зрозумів... Людиною, про яку я доглядав, була Еллі, а не Ліза.
- Ваша Величність, про що ви думаєте? "
Реймонд прокинувся від своїх думок, почувши голос Лізи.
Ліза, природно, потягнулася до нього.
Саме перед тим, як її рука доторкнулася його руки.
Бам!
Звук короткого бавовни по руці луною рознісся на прекрасному саду.
- ....."
Реймонд розгубився і подивився на свою руку.
Чого б це мені...
Це було інстинктивно. Перш ніж я встиг щось подумати, я плескнув по руці Лізі, яка намагалася взяти мене за руку.
Звичайно, ніхто не міг доторкнутися до імператора, але це була не хто інша, як Ліза.
Ніби я інстинктивно відкинув її.
Мабуть, я став чутливим до дотиків інших жінок, якби вони не були Еллі.
Вона стиснула кулаки і подивилася на мене, пришукуючи брови з незрозумілим виразом на обличчі.
Мабуть, вона була здивована.
—... пробачте».
Ліза, яка була приголомшена так само, як і я, подивилася на мене і м'яко підняла губи.
- Все гаразд, Ваша Величносте."
Вона подивився на нього так, ніби нічого не сталося.
Ця чудова усмішка зворушила мене дивним почуттям невідповідності, але я нічого не сказав.
Я просто перевернув погляд Лізи на Едмунда, який біг по саду.
- Я дозволю Едмунду увійти в імператорську сім'ю."
Ліза широко розплющила очі, ніби не очікувала цього.
- Дякую, Ваша Величносте.
- Але для цього ти повинна відмовитися від Едмунда. Я усиновляю Едмунда як дитину імператриці.
- Її голос тремтів.
Реймонд повернувся до неї.
Ліза подивилася прямо в очі Реймонда, чорні, як смола.
Проте, не було жодного потоку любові між двома очима, які зустрілися один з одним.
Ліза відірвала очі від холодних чорних очей і повільно опустила кутки губ.
Реймонд подивився на е Макмерфі застигле обличчя і сказав:
- Це єдиний спосіб зробити Едмунда членом імператорської сім'ї."
Шлюбні закони імперії були суворими до моногамії.
Якщо Едмунд не прийомний син Еллі, йому доведеться розлучитися з нею і знову одружитися.
Але він ніколи не розглядав такого варіанта.
Я обіцяв, коли одружився з нею.
Навіть якщо я не зможу дати їй кохання, я приму іншу імператрицю, крім неї.
Після одруження палаци таємно заохочували Реймонда розлучитися з Еллі, але цього ніколи не станеться.
Я не думав, що Ліз погодиться з моєю пропозицією, але варто спробувати.
Між ним і Еллі немає можливості розлучитися.
Ліз подивилася на Реймонда з легкою посмішкою.
- Якщо ти не можеш відмовитися від Едмунда, я не збираюся змушувати тебе забирати у нього права на корону."
- Ні, Ваша Величносте, я завжди хочу Едмунду щастя. Якщо він не стане членом королівської сім'ї, Едмунду доведеться жити звичайним життям, а ми не можемо дозволити йому так жити. Я буду слухатися вашої волі."
Очі Лізи виблискували з-під ресниць, але Реймонд більше не відчував емоцій.
Просто все було дуже незручно.
—... Так, тоді у мене багато роботи і мені доведеться йти. Не зв'язуйся з імператрицею без мого дозволу."
— Так, Ваша Величносте»
Реймонд вийшов з саду, навіть не озирнувшись на Лізу і Едмунда.
Далека спина Раймонда зникла з її очей.
Її ніжний погляд відірвався від квітучого саду, і все, що залишилося в ньому - це холодна злоба.
***
Кінець довгої безвідповідальної любові.
Всі емоції, які я пережила, вирвалися назовні, як вибух.
Я зарита обличчям в подушку, пускаючись нестерпними слізьми.
Рэй, я на тебе ображена.
Так довго я жила марно заради нього.
Але чому ти показав мені щастя і жорстоко забрав його?
- Я не можу обіцяти тобі кохання, але я не дозволю тобі відчувати себе самотньою".
Ні, Рей, ти навіть не дотримав своєї обіцянки.
Я відвернулася від нього, тому що занадто сильно любила його.
Після того як у мене стався викидень, я почувалася дуже самотньою.
Тому що він не поводився зі мною так, як раніше.
Це була єдина ниточка, яка у нас мала, але Реймонд порвав її після смерті нашої дитини.
Я посміхалася йому як ні в чому не бувало, але кожен день відчувала себе спустошеною. Мій невблаганний розум почав руйнуватися.
Якби це немовлятко не прийшло до мене, я б померла від нескінченної спраги його любові.
Тільки в самому кінці я зрозуміла свою глупоту і його жорстоку байдужість.
Рей, як же сильно я тебе ненавиджу.
https://literna.net/uk/books/634-meni-ne-potribni-tvoi-zhalyu-kr