Розділ 8 — Смертельний підземелля (Часть 4).
Оскільки скелети бігали вперед з неймовірною швидкістю, то ефект зіткнення виявився набагато сильнішим за звичайний. Вони натикалися, падали і неслися далі. Ті, кому не пощастило найбільше, загинули. Ця ідея була простою водою, але виявилася ефективною!
- Звичайно, з точки зору мани і часу використовувати магічне заклинання набагато ефективніше.
- Арти приголомшливий!
- Так, так. Я фантастичний.
Вони фактично зупинили атаку скелетів і змогли дістатися до 1-го поверха. Звичайно, хоча сходи, що ведуть на перший поверх, їм також довелося зруйнувати, скелету-війину все-таки вдалося піднятися нагору. Щоправда, лише чотири скелети не вижили від орди. Інші були використані як будівельний матеріал для підйому наверх.
- Як добре, що тут більше немає зомбі.
- Просто ми їх усіх вбили. Для того щоб зомбі з’явилися нові, сюди повинні прийти й інші шукачі пригод.
- Я не хочу знати такі деталі...
– Гр-р р-Р-х!
- Ей, поквапся. Поквапся!
- Не турбуйся, Арті!
Дівчинка тягнула на спині хлопчика, який важив більше за неї. До того ж, він не просто несла метель, а побіг через весь підземелля: з 6-го поверху на 1-ий. Судячи з усього, його вага був для неї незчутимим. Тим часом сам хлопчик продовжував перешкоджати просуванням монстрів, використовуючи свій контроль Мани і магію. Якби інші побачили це видовище, то були б дуже здивовані.
Навіть якщо рівні були високими, то їхні справжні тіла все ще залишалися незрілими. Арті говорив, що вони зробили щось особливе, але в той же час він розглядав ситуацію з точки зору раси демонів, а не людей!
- Ми майже на місці. Ми майже біля входу!
- Поквапся! Вони вже близько!
- Смерть людям! Смерть!
Гіпер Натирнє, здається, нанесло скелету-війину відчутним урон. На щиті з’явилася досить велика пробоїна, а на черепі позначалися маленькі тріщини. Якби хтось сказав, що скелет-воін побував у бою перш ніж прийти сюди, Арті б в це охоче повірив.
- Сме-е-Е-ет-рть!
Однак це не поверталося до нас. Скелет завдав сильних ушкоджень від незнищенних падінь на підлогу і, мабуть, це лише загострило його.
Але тіло монстра і без того окутала червона енергія. Арті був упевнений, що це вміння сильнішого типу, який тимчасово зростає. Це призвело до його душевного болю.
Як виявилося, навіть у нежиті могли бути емоції!
– Швидше!
– У-у-ф. Я не можу швидше. Ми ж тут не помремо?
- Ц-ц, тут вже нічого не поробиш, — спокійно відповів Арті, хоч його мана і наблизилася до нуля. Він більше не міг відполювати за своєю спиною цілий зал, що знову повалило б скелетів з ніг. Але якщо так...
- Е-ех!
- Кай-а-А-ак!
Арті витягнув руку, активувавши закляття. У цей момент Метель заскочила по коридору разом з Арті на спині. Якщо точніше, земля під їхніми ногами стала абсолютно гладкою і ніби сама почала штовхати їх вперед.
Метель зрозуміла, чому Арті використав цю магію. Вона використала слизьку землю, щоб якомога швидше просуватися вперед. Ця дівчина справді була талановитою.
- Лю-ди-и-і-ї!
- Ми помремо. Ми точно...
- Ми на місці!
І ось, на повній швидкості двох героїв викинуло до виходу з підземелля, а ще через мить те місце, де щойно знаходився Арті, розтягнувши півторний меч скелета-воіна, срізавши кілька прядей його волосся.
- Ар-р-ргх!
- Як ти смієш позбавляти Арті волосся? Я тобі цього не пробачу!
- Гей, гей, заспокойся.
Метель підняла свою дубину, бажаючи кинутися на скелета-воїна, в той час як Арті відчайдушно намагався її утримати.
Потім Метель зрозуміла, що сталося щось дивне.
– ... Що він робить?
- А на що це схоже?
Вхідний простір підземелля і перший зал розділяли невидима межа. Скелет-воїн скричав зубами і люто розмахував мечем, але за межі риси не міг перейти. Група успішно дісталася до первинної кімнати, а тому напівторний меч скелета-воїна простягався до них не міг.
- Вони прямо перед нами, але чомусь не підходять...
- Монстри, що живуть у підземеллі не можуть сюди увійти.
- Ах, Арті, чому ти не пояснив мені це раніше? То-есть, вони взагалі не можуть сюди зайти?
– В точку.
Звичайний скелет вже в знеможенні впав на землю, і тільки скелет-війін продовжував розмахувати своїм мечем, до цих пір перебуваючи у гніві. Проте він виглядав набагато енергійнішим, ніж у перші роки свого існування. Очевидно, він також багато працював.
- Але чому? Арті, я нічого не розумію. Чому так?
- Це дуже хороші питання, — розсміявшись відповів Арті, паралельно збираючи ману в кинджал, готуючись атакувати безглуздого скелета-воїна, - Але цього я теж не знаю!
- Ха-ха, ясно!
Ось чому було зручно мати поряд з собою не найрозумнішого героя!
- Вбивати! Смерть! Смерть!
- Так, продовжуй в тому ж дусі! - У дружній манері відповів Арті монстру, чий голос був сповнений обуренням і гнівом.
Те, що робив Арті тепер, називалося великою кількістю манів. Але водночас вона відновлювалася від простого стояння на місці.
Щось подібне було неможливо в його побуті демоном. Те, що відбувалося зараз, було зовсім нетиповим. Арті мала людське тіло, але його близькість з нею була поза стандартом. Арті навіть читав усе, що було в Сущому, і не зрозумів, у чому річ. Тому він просто вважав це достовірною.
- Смерть людям! Я вб'ю вас! Я... Я здаюся.
- Эй, эй. Не здавайся!
Скельту-воину довелося довго розмахувати своїм півторним мечем, щоб до його свідомості нарешті дійшло, що він не зможе пройти до входу в підземелля. Зіткнувшись з цією реальністю, він вирішив здатися. Але в цей же момент Арті, намагаючись приручити скелета, мітнув у нього кинджал.
Він бачив траєкторію польоту кинджала, який залишає смугу блакитної мани, яку міг побачити тільки Арті. І ось, через мить кинджал опинився в центрі черепа скелету-воїна. Коли скелет-воін впав під впливом Гіпер Натиранія, в нього врізалося кілька скелетів, що привело до появи на його черепі нітевидної тріщини. А зараз у цю тріщину щільно зайшов кинджал.
- Ар-р-ргх! Я прикінчу тебе!
- Так! Це слушна ідея!
- Арти. Ти такий поганий...
Коли полум’я, що охолоджується скелетом вогню, почало поступово згасати, то знову спалахнуло біле. Якщо колись монстр почувався безсилим, то тепер він знову наповнився рішучістю і почав наполегливо розмахувати мечем. Арті ж продовжував кивати головою, наче заохочувати його спроби і далі відновлювати свою ману.
- Арті, я не дуже хороша в атаках здалека. Що мені робити? - З приголомшеним поглядом запитала Метель, до якої нарешті дійшли тактика Арті.
- Тут ти нічим не допоможеш. Іди поки краще підкріпися.
- Так! — Метель охоче відповіла і зайнявся провіантом. Як і очікувалося, вона витратила багато витривалості, пробивши з 6-го поверху на 1-ий з Арті на плечах.
Поки вона їла, він старанно збирав ману, вливаючи її у другий кинджал.
У процесі проходу 6-го поверха вони знайшли сліди загиблих авантюристів, яких протягом незліченних років існування підземелля тут загинуло величезну кількість. Також їм потрапилося кілька ящиків зі скарбами. Саме тому Арті мав достатньо запасів метальної зброї. Йому не потрібно було турбуватися про те, що кинджали можуть закінчитися.
– Че-ло-те-ек! Я здаюся!
- Ні, ти можеш це зробити!
- Ні, не можу!
- Не віриш у себе? Тоді повір у мене, бо я в тебе вірю!
– ...
Скелет-воін продовжував розмахувати своїм мечем, час від часу занурюється у почуття безнадійності. Щоб монстр не втратив інтерес до них і не пішов, Арті доводилося розмовляти з ним. Однак метель, яка спостерігала за цим, вирішила не бути надто втомленою. Головне, що Арті зумів блискуче встромити його тіло цілих чотири кинджали.
- Чудово. Поки що все проходить гладко.
- Гра-а-А-ах! Я здаюся!
- Ти постраждав від рук дітей, які навіть не досягли твого рівня і збираєшся втекти?
- Ар-р-ор-рд-рг!
Якщо скелет-воін залишиться на своєму місці, то Арті буде поступово пошкодити його кістки поки той не помре. На жаль, інтелект цього монстра був не дуже високим, щоб це зрозуміти. Але перш за все, скелет-воїн перебував у тисках Ярості.
Будь - яке підсилення вплинуло на емоції. І перевага цього вміння полягала в тому, що він не використовував багато магічної енергії, але значно збільшував потенціал. Був лише один недолік — підсилення було дуже важко вирватися з мертвого перевантаження емоційного стану. Ось чому скелет-воін не зміг відмовитися від бою. Він продовжував махати своїм мечем на порозі 1-го залу без будь-яких конкретних на те причини.
- Давай, давай! Я впевнений, що ти зможеш простояти тут куди більше, вірно?
– Че-ло-ве-е... Я вб'ю тебе! Смерть!
– Гм. Він як і раніше агрує на нас ...
- Арти?
У тілі скелета-воїна заселилося вже вісім кинджалів. Проте Арті залишався ще величезним запасом метальної зброї, яку він охоче використовував.
- Використовуючи цей метод, на його вбивство у нас піде близько чотирьох днів.
- Може, кинемо це справу? Ми можемо просто вийти з підземелля! Я не боюся ні солдатів, ні гоблінів! - З доброї сторони сказала Метель, яка наситилась і відновила свою енергію. Хоча минуло менше тижня, їхній зріст був майже неповною еволюцією. Вони могли втекти від солдатів або навіть битися з кількома десятками з них і перемогти! Проте Арті рішуче похитав головою.
- Ймовірність того, що ми найближчим часом наткнемося на елитного монстра, дуже низка. Звичайно, цей паршивий чоловік є сильним і важким противником. Але коли ми вб’ємо його, то отримаємо велику нагороду. Ми не можемо просто так здатися. Це занадто гарна можливість, щоб її пропустити.
У своєму попередньому житті Арті б тільки презирливо фикнув, почувши про трофеї з монстра 60-го рівня. Тим не менш, прямо зараз він був початківцем героєм 24-го рівня, і єдиним магічним заклинанням, яке він знав, було Гіпер Натирання. Безглуздо було відступати, коли вони мали можливість вбити свого ворога.
- Більше того, це підземелля викликає у мене смутні соненя...
Все почалося з хілих монстрів 5-го рівня, але на 6-му поверсі з'явився елітний монстр 60-ого. Це підземне місто аж ніяк не було місцем для новобранців. Що ж було в його кінці? Чому воно таке дивне? Арті не міг просто так закрити очі на те, що відбувається.
Він завжди знав більшість відповідей, перш ніж навіть встигав сформулювати своє питання. Але в цьому підземеллі не було кінця, і це його зацікавило. Звичайно, Арті не міг заперечити того факту, що тут було небезпечно. Але якщо їм вдасться успішно пройти цей підземний підземелля, вони отримають нагороду. Принаймні це було набагато краще, ніж сидіти цілу ніч у палаці і наче відгодовані поросять.
- Отже, давай трохи змінимо підхід.
- О, невже настав час діяти і для мене?
- Ні, ти все ще нічого йому не зробиш. Просто сиди і підбадьорюй мене.
- Ех-ех...
Зрештою, думки Арті повернули дуже в несподіване русло. Коли Арті отримав книгу з Гіпер Натираєм, він подумав, що це абсолютно марне закляття, яке може хіба що надерити палубу на кораблі. Але якимось немислимим чином воно вже двічі врятувало їх життя. Він використовував його, щоб перетворити на суцільний коток цілій зал і прискорити Метель.
На відміну від своєї початкової негативної оцінки, Арті зрозумів: це заклинання не таке і просте. Найважливішим аспектом, на який слід звернути увагу, був той факт, що воно могло спричинити дуже великі зміни в навколишньому середовищі при низькому споживанні мани.
- Можливо...
Арті подивився на вісім кинджалів, глибоко встромлених у череп скелета-війина та інші його суглоби. Його очі засяяли, коли він переконався, що в них ще залишилося трохи манівки.
Він запитував себе: « Чи цей план дійсно спрацює? » Однак, вони не могли продовжувати грати в ігри пряміком на виході з підземелля. Це було надто небезпечно і безглуздо.
А тому Арті без довгих вагань вимовив своє заклинання.
- З'явися моя воля! Зосередься на краю клинка! Гіпер Натинення!