Розділ 2 - Частина 1
Через кілька днів Ферсен Родріан, головний герой роману, поставив її в делікатну ситуацію.
- Луна! Ти мене уникаєш? Да? Будь ласка, відчини двері будь-ласка! "
Чули звуки під своїм вікном. Місяць зрозуміла, що до Ферсена жінки, які приходили до неї раніше.
Її план щоб розповісти все що вона думає через третіх осіб відмінно спрацював. На відміну від минулих випадків, коли до неї ставилися несерйозно, цього разу реакція Ферсена була набагато серйознішою.
- Луна! Будь ласка, поговори зі мною! Я вибачаюсь за все, якщо я щось робив не так!»
Ферсен два години просидів під вікном Місяця благаючи його пустити в середину.
Після того як Лора попросила, щоб він не пускав його в особняку, вона почала займатися своїми справами.
Потім, весь цей час ігнорувавши його, Місяць закінчила підписувати підписи.
[Наклад по контракту куплі-продати землі]
Це був документ на купівлю частини маєток Пале, що належав місцевому барону.
Це була маленька гора з камінними купами, тому я змогла купити її за невелику дощечку грошей, які встигла зібрати.
"Ви просто не знаєте, що там, тому так легко продаєте цю землю ..."
Місяць обурений автором цього брудного роману. Все було погано, але вона розуміла, що її життя в романі було лише роллю другого плану.
Пале був навіть золотою копальні. Але господар усе своє життя прожив у бідності, не знаючи, що в нього під ногами.
« Все, що мені залишається зробити це правильно використовувати його... Але тепер, коли я купила його, можна вже бути спокійною."
Це було не золото, а лише невеличка кучка золота.
У всіх документах Місяць розгорнув книжку і занурився у свої думки.
Через відкрите вікно донісся голос Ферсена:
- Луна! Я все робив неправильно! Поговори зі мною, давай в усьому розберемося!"
Що за нісенітниця. Коли вона в останній раз намагалася з ним поговорити вона мало не вибухнула від злості.
"Кромі того я померла через тебе. Саме тому, що ти зараз робиш. "
Місяць перекинула книжку, мигцем слухаючи крики Ферсена. Це була не просто якась кумедна книжка. Це був інформаційний довідник з нерухомості, з усіма територіями в Імперії.
"У кількох місцях було знайдено алмазний рудник, але ніде не було золота..."
Можливо, автор приховав знайдені копальні для того, щоб знайти місце на запустілих територіях, а не лише в поміщанні.
Це було добре місце, але я думала про викупити всі землі і викидати їх.
"У будь-якому випадку я потрапила в таку бідну сім'ю, треба заробляти гроші."
Вона сиділа занурена в книгу, думаючи про те де могла б бути копальня, її навіть не відволікали крики Ферсена поки вона не почула за вікном стук підків.
"Карета?"
Це був звук, що під'їжджає до особняка карети. Судячи з звуку кінських копит, вони були вже близько.
Місяць зачинила книгу і встала.
Через деякий час.
-Ферсен!
-Сейра, дорогая?
Красивий голос, живі зелені очі, і розкішне світле волосся Сейри підкреслювали її фігуру.
Коли Місяць дізнався про розгублений голос Ферсена, він повільно вийшов з особняка.
- Ферсен, що ти тут робиш?
- Чому ти так сердишся? Я просто вирішив переконатися, що мені вчора сказали. "
- У тому, що тобі вчора сказали...?
- Так. У тому, що Місяць сказала, ніби не хоче мене більше бачити. Чи не розповіли тобі твої подруги?
І ти тут, щоб перевірити чи це правда?
« Ну, невже. Нарешті, з цим варто було раніше розібратися і не знищити моє життя.." - подумала Місяць.
Вона вирішила втрутитись у їхню суперечку.
- Гранада, люба, ти тут. Коли ми востаннє бачилися?
- .... Це було так давно. 14.
Сейра привіталася з Місяцем скрипом зубами.
***
https://literna.net/uk/books/628-holovnii-heroi-ya-ne-khochu-i-oho-kr